- •1.Предмет і метод адміністративного права.
- •2.Система та джерела адміністративного права.
- •5.Підзаконні нормативні акти Президента України та Кабінету Міністрів України.
- •3.Основні напрямки розвитку адміністративного права на сучасному етапі.
- •4.Поняття та види суб’єктів адміністративного права.
- •5.Адміністративна правосуб’єктність.
- •6.Соціальні та юридичні ознаки суб’єктів адміністративного права.
- •7.Поняття адміністративного права.
- •8.Місце органів державної влади у системі державних виконавчо-розпорядчих органів.
- •9.Повноваження пу.
- •10.Поняття місцевого самоврядування.
- •11.Поняття і види об’єднань громадян.
- •12. Поняття і види адміністративного права.
- •13.Адміністративна правосуб’єктність.
- •14.Соціальні та юридичні ознаки суб’єктів адміністративного права.
- •15.Місце органів державної влади у системі державних виконавчо-розпорядчих органів.
- •16. Повноваження пу.
- •17. Поняття місцевого самоврядування.
- •18. Поняття і види об’єднань громадян.
- •19. Поняття державної служби і державного службовця.
- •20. Поняття посади і посадової особи. Класифікація посад і рангів.
- •21.Порядок проходження державної служби.
- •1.Прийняття на службу
- •2.Просування по службі.
- •3.Припинення служби.
- •22.Ранги державних службовців.
- •23.Відставка державного службовця.
- •24.Управління державною службою.
- •25.Підстави припинення державної служби.
- •26.Відповідальність за скоєння корупційних дій.
- •27.Права та обов’язки державних службовців у сфері державного управління.
- •28.Поняття і види державного управління.
- •29.Поняття актів державного управління.
- •30.Поняття методу державної виконавчої влади, його основні характеристики та види.
- •31.Заходи адміністративного попередження та припинення.
- •32.Правові і не правові форми державного управління.
- •33.Переконання, заохочення і примус у діяльності органів управління.
- •34.Поняття адміністративного правопорушення. Виокремлення адміністративних правопорушень від злочинів та дисциплінарних проступків.
- •35.Склад адміністративного правопорушення.
- •36.Адміністративна відповідальність та адміністративні стягнення.
- •37.Принципи адміністративної відповідальності.
- •38.Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх.
- •39.Система адміністративних стягнень.
- •40.Поняття законності та дисципліни у державному управлінні.
- •41.Види способів забезпечення законності у державному управлінні.
- •42.Види контролю:президентський, парламентський, урядовий, судовий.
- •43.Державно-правовий механізм забезпечення законності у державному управлінні.
- •44.Принципи забезпечення законності у державному управлінні.
- •45.Адміністративний нагляд міліції.
- •47.Субєкти адміністративного процесу.
- •48.Поняття, порядок отримання та строк дії ліцензії.
- •1. Адміністративне розслідування:
- •50.Форми здійснення адміністративної юрисдикції.
- •51.Стуктура адміністративного процесу.
- •52.Поняття галузевого управління, його зміст.
- •53.Особливості міжгалузевого управління.
- •54.Обєкти галузевого управління.
- •55.Взаємозвязок галузевого, міжгалузевого і регіонального управління.
- •56.Поняття і особливості регіонального управління.
- •57.Управління державним обліком і статистикою.
- •58.Характеристика державного управління економічною сферою України в сучасний період.
- •59.Загальна характеристика управління агропромисловим комплексом.
- •60.Основні напрямки вдосконалення державного регулювання економіки за умов проведення адміністративної реформи.
- •61.Поняття підприємництва та його види.
- •62.Характеристика законодавчої бази, що регулює відносини підприємництва.
- •63.Субєкти підприємницької діяльності.
- •64.Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.
- •65.Державна реєстрація підприємства.
- •66.Організаційно-правові засади управління обороною.
- •67.Збройні сили, їх види.
- •68. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами.
- •69.Служба в органах внутрішніх справ.
- •70.Основа державного управління безпекою.
- •71.Основні завдання сбу.
- •72.Функції Державного комітету у справах охорони державного кордону України.
- •73.Управління закордонними справами.
- •74.Характеристика змісту державного управління в сфері соціально-культурного будівництва.
- •75. Характеристика державного управління культурою.
- •76.Основи державного управління у сфері соціального захисту.
- •77.Загальна характеристика управління охорони здоров’я.
- •78.Місцеве самоврядування і культура.
- •79.Санітарно-епідеміологічний нагляд.
- •80.Праове становище установ охорони здоров’я населення.
- •81.Поняття митної справи та органи виконавчої влади, що здійснюють управління нею.
- •82.Характеристика митного законодавства України.
- •83.Поняття та види митних органів.
- •84.Повноваження митних органів.
- •85. Митний контроль.
- •86.Поняття митного оформлення та декларування.
- •87.Проходження служби в митних органах України.
- •88.Поняття митної справи та органи виконавчої служби, що здійснюють управління нею.
- •89. Характеристика митного законодавства України.
- •90. Поняття та види митних органів.
- •91. Повноваження митних органів.
- •92. Митний контроль.
- •93. Поняття митного оформлення та декларування.
- •94. Проходження служби в митних органах України.
- •95.Податкова політика держави.
- •97.Система органів виконавчої влади, які здійснюють управління у сфері оподаткування.
- •96.Поняття податкової системи України.
- •98.Характеристика правопорушень сфері оподаткування.
73.Управління закордонними справами.
Державне управління закордонними справами - це діяльність органів держави, спрямована на здійснення зовнішньої політики України
Міністерство закордонних справ України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує у межах своїх повноважень проведення зовнішньої політики України і здійснює координацію всіх учасників зовнішньополітичних зв'язків держави.
Закордонними органами МЗС України є дипломатичні представництва України, консульські установи, місії України за кордоном.
Дипломатичне представництво України є постійно діючою установою України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.
Главою дипломатичного представництва України є посол, посланець або повірений у справах.
Консульські установи України (Консульське управління МЗС України, представництва МЗС України в Україні, консульські відділи дипломатичних представництв України, генеральні консульства, консульства, віце-консульства та консульські агентства) захищають за кордоном права та інтереси України, юридичних осіб, громадян України, сприяють розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розширенню економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв'язків і туризму, а також сприяють вихідцям з України та їх нащадкам у підтримці контактів з Україною.
74.Характеристика змісту державного управління в сфері соціально-культурного будівництва.
Соціально-культурне будівництво, яке структурно поділяється на галузі освіти, науки, культури, охорони здоровя й соціального захисту, фізичної культури та спорту, є важливою складовою багатогранної діяльності Української держави.
Характерною особливістю соціально-культурної сфери є те, що вона повязана не тільки з матеріальними цінностями, а й значною мірою з духовними потребами громадян.
Законодавство у цій сфері покликано забезпечити естетичне й моральне виховання людини, її навчання, охорону здоровя, задоволення соціально-культурних потреб.
Спільність галузей законодавства в сфері соціально-культурного будівництва проявляється в єдності мети, принципів, методів правового регулювання, у єдиній їх службовій ролі в суспільстві.
Можна визначити такий зміст державного керівництва соціально-культурним будівництвом в Україні:
— правове регулювання відносин шляхом прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної політики у цій сфері; — створення системи центральних та місцевих органів управління конкретними галузями соціально-культурного будівництва, визначення їх структури й компетенції; — вжиття організаційних та інших заходів щодо вдосконалення структури та поліпшення організації, підвищення ефективності роботи; — розгляд Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів найважливіших питань щодо соціально культурного будівництва, визначення пріоритетів державної політики в цій сфері в конкретний період розвитку держави шляхом розробки та реалізації цільових комплексних програм;
Загальне керівництво соціально-культурним будівництвом в Україні забезпечує Кабінет Міністрів, який вирішує найважливіші питання у сфері соціального розвитку і культури.
