75. Характеристика державного управління культурою.

До культурних цінностей належать об'єкти матеріальної і духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення.

Гарантуючи свободу творчості, вільний вибір видів культурної діяльності, державою не допускається втручання у творчий процес, а також цензура у сфері творчої діяльності. Вона забезпечує створення умов для розвитку літературної та художньої критики.

Мінкультури України відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє проекти цільових державних програм розвитку культури і мистецтв, пропозиції щодо правового регулювання та податкової політики у цій сфері;

2) прогнозує розвиток культури і мистецтв, готує та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо надання закладам культури і мистецтв статусу національних, академічних, а також щодо присвоєння митцям і працівникам культури почесних звань, відзначення їх державними преміями та нагородами;

3) сприяє відкритості національної культури, заохочує і підтримує розповсюдження творів літератури і мистецтва;

4) створює умови для розвитку всіх видів мистецтв, самодіяльної творчості, заохочує новаторські пошуки в мистецтві, забезпечує свободу творчості, створює умови для вільного виявлення індивідуальності митця;

5) сприяє роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, молодіжних і дитячих організацій, фондів, асоціацій, інших громадських організацій, що діють у сфері культури і мистецтв;

76.Основи державного управління у сфері соціального захисту.

У соціальній сфері діють два типи механізмів регулятивних впливів - спонтанний і свідомий.

Спонтанний виявляється в неврегульованому впливі складної і суперечливої сукупності факторів, умов на процеси відтворення населення, їх переплетіння, зіткнення (наприклад, демо-графічні процеси народжуваності, смертності, шлюбності тощо).

Свідомі фактори пов’язані з цілеспрямованою соціальною діяльністю людей, яка здійснюється че-рез специфічні суспільні інститути – систему органів та організацій, що забезпе-чують свідомий вплив на соціальну сферу з метою досягнення певних результатів.

На соціальні процеси всіх рівнів суспільства впливають певним чином також політичні, громадські й релігійні організації.

77.Загальна характеристика управління охорони здоров’я.

Основними принципами функціонування системи охорони здоров'я в Україні є:

1) визнання необхідності забезпечення ефективної охорони здоров'я одним з пріоритетних напрямів діяльності держави у сфері подання публічних послуг й одним з основних факторів сприяння сталому розвиткові суспільства та досягнення добробуту народу України;

2) орієнтація на потреби пацієнтів, гуманістична спрямованість та пріоритет загальнолюдських цінностей над національними, груповими або індивідуальними інтересами, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина та реалізації пов'язаних з ними соціальних гарантій;

3) рівність громадян та забезпечення їм справедливого доступу до товарів і послуг, необхідних для отримання медичної допомоги, зміцнення, відновлення та підтримання здоров'я ;

4) пріоритет профілактичної діяльності;

5) наступність та безперервність;

6) комплексний медико-екологічний, медико-соціальний міжгалузевий підхід до розв'язання проблем охорони здоров'я;

7) децентралізація державного управління, професійна автономія медичних працівників та розвиток самоврядування закладів охорони здоров'я;

8) багатоканальність фінансування, рівність постачальників медичних послуг усіх дозволених законом форм власності у доступі до державних коштів, поєднання необхідності дотримання державних соціальних гарантій у сфері охорони здоров'я із заохоченням розвитку підприємництва, конкуренції та регульованого ринку товарів і послуг, пов'язаних із забезпеченням охорони здоров'я;

9) використання науково обґрунтованих і таких, що базуються на доказовій основі, методів профілактики, лікування та реабілітації;

10) інформаційна відкритість діяльності в сфері охорони здоров'я.