Висновки

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Кожне із діянь, які становлять повторність, передбачену ст. 32 КК України, є самостійним злочином. Специфіка повторності як особливого виду множинності злочинів полягає у тому, що її утворюють тотожні або, у разі особливої вказівки законодавця, однорідні чи схожі за своїми ознаками злочини.

Від повторності слід відрізняти продовжуваний злочин. Проте, вчинення особою двох чи більше самостійних продовжуваних злочинів, передбачених однією статтею КК, слід розглядати як повторність злочинів.

Рецидивом злочинів визначається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Виходячи з цього визначення, рецидив злочинів має місце як тоді, коли особа вчинила злочин, була засуджена за нього, відбула покарання і до закінчення строку судимості або до її зняття знову вчинила умисний злочин, так і тоді, коли після засудження за нього і до повного відбування покарання знову вчинила умисний злочин. Рецидив злочинів матиме місце також у тому випадку, коли особа, будучи засудженою за вчинений злочин, була звільнена судом від покарання або його відбування і під час перебігу строків судимості вчинила новий умисний злочин.

Нині більшість науковців визначають такі види рецидиву злочинів:

• загальний рецидив;

• спеціальний рецидив;

• пенітенціарний рецидив;

• рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів.

Повторність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених КК України.

Список використаних джерел

1. Конституція (Основний Закон) України : Законами України  від 8 грудня 2004 року N 2222-IV, від 1 лютого 2011 року N 2952-VI, від 19 вересня 2013 року N 586-VII, від 21 лютого 2014 року N 742-VII

2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25-26. – Ст. 131.

3. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар /Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – вид. третє, переробл. та доповн. – Х.: ТОВ ”ОДісей”, 2006.– 1184с.

4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5.04. 2001 р. за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: А. С. К., Каннон, 2002. – 1104 с.

5. Яценко С. С. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – К.: А. С. К., 2002. – 936 с.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 ”Про судову практику у справах про злочини проти власності” [електронний ресурс] // Верховний Суд України. – Режим доступу: www. scourt.gov.ua.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003р. № 2 ”Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” [електронний ресурс] //Верховний Суд України. – Режим доступу: www. scourt.gov.ua.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 5 ”Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи [електронний ресурс] // Верховний Суд України. – Режим доступу: www. scourt.gov.ua.

9. Вартилецька І.А., Плугатир В.С. Кримінальне право України. Альбом схем: навч. посібник /За заг. ред. В.Я. Горбачовського. – К.: Атіка, 2003. – С.82-87.

10. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник /Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-е вид., переобл. і допов. – Х.: Право, 2010. – С. 239 –264.

11. Кримінальне право. Загальна частина: Підручник /за ред.А.С. Беніцького, В.С. Гуславського, О.О. Дудорова, Б.Г. Розовського. – К.: Істина, 2011. – С. 611 – 629.

12. Науково-практичний коментар Кримінального кодесу України. – 4-е вид., переробл. і доповн. /За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. –1184с.

13. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посібник. – Київ: ”Центр навчальної літератури”, 2004. – С. 208 – 222.

14. Кригер Г. А. Кримінальне право України – М., 2001. -с.370.

15. Лейленд П. Кримінальне право: злочин, покарання, судочинство. – К.: Основи. – 1996. – с. 208.

16. Сташиц В. В. Кримінальне право. – К.: Вища школа. – 2010. – с. 382.

17. Чернишова Н. В. Кримінальне право України. – К., 1995. – с. 455.

18. Гальперин И. М. Наказание: социальная функция, практика применения. – М.: Юридическая литература. – 1983. – с. 206.

19. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. / Пер. з рос. Харків: Консум, 2009- 609 с.

20. Федюк Л.В. Поняття особистих немайнових прав юридичних осіб. // Університетські наукові записки. –К., 2011. – 440 с.

28