24 Питання

Інтелект  — це здатність пізнавати і вирішувати проблеми, які об'єднують в собі пізнавальні здібності.

ПРІРОДНИЙ ТА ШТУЧНИЙ

Значущість у розвитку економіки країни: Результати інтелектуальної діяльності, які об'єднуються в загальному понятті інтелектуальної власності, займають все більше місце на сучасному ринку. Їх звернення підпорядковується загальним правилам ринку, однак характер прав і обов'язків, засоби їх реалізації та охорони володіють своїми особливостями. "Інтелектуальний капітал" стає в сучасній економіці все більш значущим: більше 50 відсотків ВНП розвинених країн пов'язане з переробкою інформаційних ресурсів.

25

Під інтелектуальним потенціалом системи стратегічного планування діяльності підприємства розуміється сукупність інтелектуальних здібностей працівників, що входять до команди стратегічного планування (знань, умінь, інформації, цінностей, навичок тощо), і можливостей їх розкриття, розвитку і використання. Він включає дві складові (субпотенціали): творчий потенціал та професійно-кваліфікаційний потенціал  Творчий потенціал – це сукупність здібностей працівників, залучених до процесу стратегічного планування, постановки і вирішення нових творчих завдань, створенню чогось якісно нового, що відрізняється неповторністю і унікальністю, а також до створення умов на підприємстві для прояву цих творчих здібностей. Професійно-кваліфікаційний потенціал – це сукупність здібностей, професійних навичок команди стратегічного планування, необхідних для виконання ними своїх професійних обов'язків, і створення умов на підприємстві для вдосконалення і розвитку навичок і умінь персоналу.  Як компоненти інтелектуального потенціалу системи стратегічного планування діяльності підприємства можна виділити: структурні активи, людські активи, інформаційні активи. Усі названі компоненти інтелектуального потенціалу стратегічного планування тісно взаємозв'язані між собою.  Людські активи як сукупність знань, досвіду, навичок, творчих можливостей, здібностей конкретних фізичних осіб, задіяних у процесах стратегічного планування, є невід'ємними і невідчужуваними від їх володаря – фізичної особи. Структурні активи за природою є поліфункціональною системою, яка охоплює філософію і процеси менеджменту, культуру, систему фінансових взаємин, інструкції, положення, стандарти підприємства і іншу документацію, що дозволяє організувати і управляти системою стратегічного планування діяльності підприємства Інформаційні ресурси впливають на швидкість отримання і поширення знань як усередині підприємства,так і ззовні. Інформаційні активи підприємства – це бази і сховища даних, сформовані корпоративні «жовті сторінки», кодифіковані бази даних кращих практик, що містять інформацію про вже існуючі вирішення нових проблем.

27

Ін фл я́ ція — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей Показники інфляції: Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найпоширенішим показником для розрахунку інфляції є: індекс споживчих цін (ІСЦ, англ. CPI — Consumer Price Index)  індекс цін виробників (ІЦВ, англ. WPI — Wholesale Price Index, PPI — Production Price Index); дефлятор ВВП (англ. GDP deflator). Типи: За величиною темпів розрізняють такі типи інфляції : повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін (не більше 10% на рік); галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі; гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі). Формула для гіперінфляції -

Споживчу інфляцію можна розподілити на такі складові: базова інфляція (є мірою інфляції попиту, наприклад, може обумовлюватися перевищенням сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня); вузька базова інфляція — зміна цін імпортованих товарів, що відображає таким чином вплив зміни обмінного курсу. небазова інфляція (відображає вплив факторів пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо. Наслідки інфляці

Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету). Наслідки для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком, зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій. Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ. Вплив інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент, стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку

28) Інтелектуальний капітал - нагромаджена в процесі інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, здібностей і взаємовідносин, що мають економічну цінність і використовуються з метою отримання доходу.

У сучасній економічній літературі розрізняють інтелектуальний капітал суспільства (сукупність знань, досвіду, зв'язків та інформації, що використовуються на рівні суспільства в цілому і є провідним чинником зростання національного доходу постіндустріального суспільства),

 інтелектуальний капітал окремої компанії (сукупність активів, заснованих на інтелектуальних здібностях працівників компанії, що реалізуються у процесі інноваційної діяльності та збільшують її ринкову вартість) та інтелектуальний капітал окремого індивіда. У високоцивілізованому суспільстві інтелектуальний капітал починає переважати над усіма іншими формами капіталу, виступаючи головною передумовою нагромадження суспільного багатства.

Вітчизняні та зарубіжні дослідники виокремлюють у структурі інтелектуального капіталу окремої компанії такі складові:

1. Людський капітал - нагромаджені в результаті інвестицій та втілені у працівниках компанії знання, творчі здібності, проо^есійний досвід і моральні цінності.

2. Структурний капітал - технічне і програмне забезпечення, організаційна структура, інтелектуальна власність, відносини з клієнтами тощо.

До складу структурного капіталу входять:

- клієнтський капітал (відносини із замовниками, покупцями, ділові зв'язки з постачальниками, товарні знаки та знаки обслуговування тощо);

- організаційний капітал (інформаційні ресурси, електронні мережі, організаційна структура, авторські права тощо)¹.

29. Капітал матеріальний (економічний) – речові чинники виробництва, які приносять матеріальний і соціальний прибуток. Це – машини, верстати, устаткування, сировина, енергоносії тощо.

Капітал в економіці — це чинник виробництва у вигляді вартості, здатної приносити прибуток або збиток. Капітал не тотожний будь-якому засобу праці, який часто розглядається як фізичний капітал. Засіб праці може стати капіталом (збільшувати або зменшувати свою вартість) тільки тоді, коли його власники вступлять у певні відносини з власниками інших чинників виробництва. Ці відносини називаються економічними.

Матеріальний капітал – це всі матеріальні засоби, які підвищують продуктивність праці робітників.

У сучасній своїй інтерпретації капітал здебільшого розглядається як єдність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Якщо виходити з цього положення, то можна виділити щонайменше три типи капіталу – матеріальний, людський і фінансовий.

Матеріальний капітал існує у вигляді матеріальних ресурсів – предметів праці (оборотний капітал) і засобів праці (основний капітал). Матеріальний капітал інтерпретується двояко. У вузькому розумінні він ототожнюється з основним капіталом, а в більш широкому – розглядається у єдності основного та оборотного капіталів.