13. Глобалізування країнових еконовік

 — об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави. Економічна інтеграція — форма інтернаціоналізації господарської діяльності (виробництва), зближення та поглиблення взаємодії національних економік. Вона зумовлена зростом продуктивних сил, підвищенням рівня усуспільнення виробництва та науково-технічною революцією. Економічна інтеграція виявляється у державних формах об'єднання країн.

14. Гроші

— це особливий товар, який виконує роль загального еквівалентна, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з

приводу виробництва та обміну товарів.

Еволюція функцій грошей

Важливим аспектом пізнання функцій грошей є принцип їх еволюції. Гроші не можна розглядати як щось незмінне. Під впливом розвитку ринкових відносин деякі функції ускладнюються, змінюються або відмирають, а замість них приходять нові, більш адекватні умовам, що склалися. Тому на кожному етапі розвитку товарно-грошових відносин формується певна сукупність функцій грошей та механізм їхньої взаємодії.

Функції грошей

Класична економічна теорія виділяє п'ять функцій грошей:

міри вартості, засобу обігу, засобу утворення скарбів, засобу платежу, світових грошей.

1)Гроші як міра вартості широко використовуються як одиниця рахування.

2) У функції засобу обігу — гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Функцію засобу обігу гроші виконують у формі монет і паперових грошей.

3) Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній "плоті".

4) Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов'язань мім;суб'єктами економічних відносин.

5) Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.

Рівень монетизації

МОНЕТИЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ  – макроекономічний показник, що характеризує ступінь забезпеченості економіки грошима, необхідними для здійснення платежів і розрахунків, та відображає забезпеченість процесів виробництва та споживання відповідною грошовою масою.

 М.е. – це інтегральний показник, який відображає довіру суспільства до національної валюти, до політики монетарної влади, а також рівень кредитної активності.

 

Основним фактором динаміки показника рівня М.е. є попит на реальні гроші, який, у свою чергу, залежить від ступеня довіри суб’єктів економіки до національної грошової одиниці: чим вищим є рівень монетизації, тим більшим, за інших рівних умов, є попит на реальні гроші. У кінцевому рахунку, рівень М.е. визначається рівнем розвитку економіки.

15. Державний борг - це загальна сума, на певний момент, непогашених позик, отриманих державою для фінансування дефіциту бюджету та інші визначені законодавством цілі, невиплачених відсотків за обслуговування цих позик, а також наданих гарантій за зобов'язаннями інших державних структур.

Головні причини виникнення державного боргу [ДБ]: - хронічний дефіцит державного бюджету; - перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів; - розширення економічної функції держави; - залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти; - вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності у виборців) тощо. Державний борг складається з: 1) внутрішнього державного боргу – заборгованості держави по випущених і непогашених внутрішніх державних позиках; 2) зовнішнього державного боргу – заборгованості кредиторам за межами даної країни у вигляді фінансових зобов’язань країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату. Загальний обсяг внутрішньої заборгованості держави поділяються на дві частини: - Монетиризований борг, який складається з боргів опосередкований кредитними стосунками держави з банками; - Немонетиризований борг, що складається з:

1. невиконаних державою фінансових зобов’язань, передбачених чинним законодавством; із заборгованості по господарських стосунках з реальним сектором економіки. Зовнішній борг – це заборгованість кредиторам за межами даної країни, яка складається із зобов’язань перед нерезидентами, які виникають внаслідок міжнародних позик або продажу фінансових активів за кордон. До наслідків державного боргу належать: 1) короткострокові: існують як проблема «витіснення» , що виникає через підвищення ринкових відсоткових ставок, яке виникає у випадку фінасування бюджетного дефіциту за допомогою випуску державних ЦП; 2) збільшення боргу у довгостроковому періоді призводять до заміщення приватного капіталу державним боргом. Обслуговування державного боргу – сукупність заходів держави з розміщення облігацій та інших ЦП, погашення позик, виплати процентів по них, уточнення і зміни умов погашення випущених позик, визначення умов і порядку випуску нових державних ЦП

Джерелами погашення внутрішнього боргу є:

— бюджетні кошти;

— кошти, отримані від приватизації державного майна;

— нові запозичення.