2.Внутрішня політика київських князів

Князювання Олега (882 -912 рр.).

Основні внутрішньополітичні заходи Олега :

– створив опорні пункти центральної влади в племінних князівствах;

– установив порядок стягнення данини з підвладних Києву земель;

– залучив війська підкорених племен до спільних походів;

– вів оборонне будівництво залог на кордонах;

– відновив культ язичницьких богів на Русі, за що волхви прозвали його Віщим.

Ігор(912-945 рр.).

Основні внутрішньополітичні заходи:

– прагнув посилити централізацію держави, збільшуючи особисту владу в союзі з дружинною верхівкою;

– організував військовий похід проти деревлян, які хотіли відділитися від влади Києва після смерті Олега;

– намагався збільшити данину з підлеглих племен (за ці спроби був убитий у 945 р. деревлянами на чолі з князем Малом).

Одне з збирань данини (у 945 р.) привело до повстання деревлян, під час якого було вбито Ігоря.

Ольга(945-964 рр.), – запровадила фіксовані норми податків з феодальнозалежного населення ( при отриманні данини, яку тепер збирали спеціально направлені представники київської адміністрації, вони керувалися певними уставами);

– розділила територію держави на погости (області) для збору данини (данину доставляли в укріплені пункти). Все це свідчило про те, що здійснено перехід від полюддя до нової системи державних податків;

– заснувала нові міста й села, організувала розбудову Києва і захист столиці від печенігів;

– позитивним за часів діяльності Ольги було поширення опорних пунктів адміністративної і судової системи на всі підвладні Києву землі племінних княжінь. Тобто, було започатковано формування чіткої системи управління державою і створення державного апарату.

Святослава. (964-972 рр.).

Серед внутрішньополітичних заходів найбільш вагомими було зміцнення централізованої влади. З цією метою у 969 р. замінив місцевих племінних правителів київськими намісниками: для зміцнення своєї влади Святослав розділив князівства між своїми синами. Намісником у Києві став старший син Ярополк, у Новгороді – Володимир, у деревлянській землі – Олег. Ця реорганізація управлінської системи не тільки на Дунаї Володимир(980-1015 рр.)

зміцнення внутрішнього становища держави. Передусім, він остаточно підпорядкував владі державного центру великі союзи східнослов'янських племен – хорватів і дулібів (981р).захист власних кордонів поряд із зміцненням кордонів, він здійснює ряд реформ:

– адміністративна реформа (близько 988 р.). Володимир ліквідував племінні князівства, поділив державу на вісім уділів (округів), які у свою чергу, ділилися на волості – військова реформа спрямовувалася на ліквідацію «племінних» збройних формувань. Також було запроваджено феодальну організацію війська. – релігійна реформа. Ярослав Мудрий. (1019-1054 рр.)– «Руська правда», що регламентувала внутрішньодержавні феодальні відносини. Ця збірка законів відтворювала майнове розшарування, панування князів і бояр над простим людом. Так розмір штрафів за злочини залежав від статусу потерпілого.. Особливо уславився князь будівництвом церков. У той час у Києві було більш як 400 церков у 1037 р. Ярослав відкрив у Софії Київській школу вищого типу–родо-племінна держава остаточно переросла в ранньофеодальну, а її дружинна форма обернулася на монархічну.– з ім’ям Ярослава пов’язаний і розквіт давньоруської культури, освіти та наукових знаньодноосібна монархія поступово переростає в монархію федеративну.З загальнодержавних подій цих років найпомітнішою була Вишегородська нарада князів 1072 р. Присвячена перенесенню мощей святих Бориса і Гліба до новозбудованої церкви, вона зібрала, крім князів, також митрополита, епіскопів, ігуменів найбільших монастирів. Вшанувавших святих, князі порадилися і в мирських справах. Тоді було схвалено, зокрема, звід руських законів „Правду Ярославовичів”, що разом із статтями Ярослава Мудрого становили „Руську правду”.Володимир Мономах(1113-1125 рр.) Головну мету свого князювання вбачав у зміцненні великокнязівської влади та посиленні державної єдності Русі. У його безпосередніх володіннях перебували величезні території. Авторитет князя був беззаперечним, тож ніхто не наважувався противитись його волі. Крім того, для налагодження мирних стосунків між руськими князями Володимир Мономах використовував шлюби. за час його правління було схвалено „Устав”, що являв собою доповнення до „Руської правди”.

.