3.3 Самостійні ритуали конфуціанства

Сказане вище стосується здебільшого поглядів самого Конфуція, проте слід враховувати, що, формуючись після його смерті, конфуціанство включило в себе ще деякі чисто релігійні характеристики. Та риса, яку зі зрозумілих причин не можна знайти в «Лунь Юй», але без якої , тим не менш, немислимо конфуціанство, - культ самого Конфуція. Уже через два роки після смерті Конфуція його будинок, за наказом князя Ай-гуна, правителя царства Лу, був перебудований в поминальний храм. Він знаходився поруч з могилою вчителя. Є вагомі підстави вважати, що в середовищі прихильників вчення Конфуція, що відносяться до найближчих поколінням, панувала віра в його божественний статус.

Перше офіційне жертвоприношення на могилі Конфуція («велике жертвопринесення з принесенням в жертву тварин») здійснив у 195 р до н.е. імператор - основоположник династії Хань. Після 85 р н.е. було наказано супроводжувати жертвопринесення Конфуцию церемоніальною музикою і танцями, з кінця II століття в святилище в Цюйфу були поміщені зображення Конфуція. З III століття жертви Конфуцію стали офіційно приносити в інших містах, з кінця V століття згадуються присвячені йому святилища. Перша столична кумирня в його честь була побудована імператором У-ді в 506 р, а в 630 р вийшов указ, яким зобов'язав будувати храми Конфуція в усіх адміністративних центрах Китаю. У цій кумирні розташовувалися його статуї, а ритуали відправляли державні чиновники, служби мали закритий характер і не були доступними для вільного відвідування. У 1106 р. Конфуцію було присвоєно титул «ді» (владика), який мали шановані божественні істоти, - цю обставину можна розцінювати як офіційне визнання обожнювання Конфуція.

У 1370 р вийшов імператорський наказ про заборону на переміщення скульптурних або живописних зображень в святилищах Конфуція (за винятком поминального храму в Цюйфу), а в 1530 всі колишні титули Конфуція були скасовані, поступаючись місцем новому, що не має аналогів, титулу «Сягнув досконалості Найперший учитель». На думку деяких дослідників, ці заходи були спрямовані на зниження релігійного статусу Конфуція, але на думку інших, вони лише переслідували мету підкреслити унікальність Конфуція в порівнянні з іншими божественними персонажами, шанованими у народі.

Хоча в святилищах Конфуція зображення були замінені табличками з ім'ям, в школах дозволялося тримати його статуї. Кожен день у всіх навчальних закладах перед ними відбувався ритуал поклоніння Конфуцію.

У міру розвитку, культ Конфуція поширювався і на його найближче оточення. Будувалися святилища і приносили жертви його батькові, чотирьом найближчим помічникам і послідовникам, десяти кращим учням.

На закінчення хотілося б навести висловлювання святителя Миколая Японського про конфуціанство. Він познайомився з цим вченням досить близько, хоча і на японському, а не на китайському матеріалі. Конфуціанство він визначає іноді як релігію, іноді як «морально-богословську школу», іноді як «вищу з язичницьких моральних філософій», вказуючи, що вона мала благотворний вплив на японців, наділивши їх «рисою великодушності, вельми характерною японцям, м'якістю і ввічливістю» .