3.2 Процедурно-методичне забезпечення дослідження

Зважаючи на системність досліджуваного феномену, використано комплекс діагностичних процедур, спрямованих на: дослідження та формування професійно важливих якостей (пристосовані до певної професійної діяльності компоненти цілісної особистості, що формуються на основі природно заданих біопсихічних властивостей під дією зовнішніх впливів і власної активності суб’єкта); вимірювання рівня рефлексивності (на скільки людина здатна виходити за рамки власного «Я», обдумувати, вивчати, аналізувати за допомогою порівняння образу свого Я з певними подіями, особистостями.

Характеризує людей, які перед тим як діяти, внутрішньо проглядають всі гіпотези, відкидуючи ті, які здаються їм малоефективними. Приймають рішення обдумано); дослідження самооцінки (уявлення людини про важливість своєї особистої діяльності в суспільстві і оцінювання себе і власних якостей і почуттів, достоїнств і недоліків, вираз їх), рівня домагань (соціальна позиція, яка займається індивідом і закріплюється через його індивідуальний вибір, власні зусилля і конкуренцію з іншими індивідами), емпатії (співпереживання, схильність до емоційного відклику на хвилювання інших, в процесі мотивації виявлення допомоги іншій людині грає велику роль), сенситивності (цілісна, загальна здібність людини, яка здатна прогнозувати почуття, думки та поведінку іншої людини); комунікативність сукупність істотних, відносно

стійких властивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації) комунікації (процес обміну інформації), організаторських схильностей (здібності до організаторської діяльності; включають комунікативні здібності, практичний розум, здатність заражати і активізувати інших, критичність, тактовність, ініціативність, вимогливість до себе та інших, самовладання, здатність організувати інших), самоконтролю у спілкуванні (здатність людини керувати емоціями, промовою при спілкуванні з іншими людьми), саморегуляції (здатність людини самостійно себе регулювати, виправляти і навіть удосконалювати), ролі в колективі (комплекс зразків поводження, пов'язаних з виконанням яких-небудь функцій особистісної конкурентоздатності, спрямованості особистості).

Наведемо стислу характеристику обраних нами методик:

Методика вимірювання рівня рефлексивності (а. В. Карпова).

Методика призначена для вимірювання рівня рефлексивності. Опитуваним пропонують дати відповіді на кілька тверджень опитувальника.

У бланку відповідей навпроти номеру питання слід проставити цифру, відповідну варіанту відповіді: 1 – абсолютно невірно; 2 – невірно; 3 – скоріше невірно; 4 – не знаю; 5 – скоріше вірно; 6 – вірно; 7 – абсолютно вірно.

Методика Включає 27 тверджень. З цих 27 тверджень 15 є прямими (номери питань: 1,3,4, 5,9,10,11,14, 15, 18, 19,20,22,24,25). Решта 12 - зворотні твердження, що необхідно враховувати при обробці результатів, коли для отримання підсумкового бала підсумовуються в прямих питаннях цифри, що відповідають відповідям піддослідних, а в зворотних - значення, замінені на ті, що виходять при інверсії шкали відповідей. Тобто 1 = 5, 2 = 4, 3 = 3, 4 = 2, 5 = 1.

Ключ до тесту-опитувальника рефлексивності Карпова:

Переклад тестових балів в стени:

Стени	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Тестові бали	80 і нище	81 –100	101 – 107	108 –113	114 –122	123 –130	131 –139	140 – 147	148 – 156	157 – 171	172 і вище

При інтерпретації результатів доцільно виходити з диференціації отриманих результатів на три основні категорії.

Результати методики, рівні або більші, ніж 7 стенів, свідчать про високорозвинену рефлективність. Результати в діапазоні від 4 до 7 стенів - індикатори середнього рівня рефлексивності. Показники, менші 4-х стенів - свідоцтво низького рівня розвитку рефлексивності.

Зміст теоретичного конструкту, а також спектр визначених ним поведінкових проявів - індикаторів властивостей рефлексивності передбачає і необхідність врахування трьох головних видів рефлексії, що виділяються по так званому «тимчасовому» принципу: ситуативної, ретроспективної та перспективної рефлексії.

Ситуативна рефлексія забезпечує безпосередній самоконтроль поведінки людини в актуальній ситуації, осмислення її елементів, аналіз того, що відбувається, здатність суб'єкта до співвіднесення своїх дій з ситуацією і їх координації відповідно до мінливих умов і власним станом. Поведінковими проявами і характеристиками цього виду рефлексії є, зокрема, час обмірковування суб'єктом своєї поточної діяльності; то, наскільки часто він вдається до аналізу того, що відбувається; ступінь розгорнення процесів прийняття рішення; схильність до самоаналізу в конкретних життєвих ситуаціях.

Ретроспективна рефлексія проявляється у схильності до аналізу вже виконаної в минулому діяльності та доконаних подій. У цьому випадку предмети рефлексії - передумови, мотиви і причини події; зміст минулого поведінки, а також його результативні параметри і, особливо, допущені

помилки. Ця рефлексія виражається, зокрема, в тому, як часто і наскільки довго суб'єкт аналізує та оцінює події, що відбулися, чи схильний він взагалі аналізувати минуле і себе в ньому.

Перспективна рефлексія співвідноситься: з функцією аналізу майбутньої діяльності, поведінки; плануванням як таким; прогнозуванням можливих фіналів. Її основні поведінкові характеристики: ретельність планування деталей своєї поведінки, частота звернення до майбутніх подій, орієнтація на майбутнє

Результати методики, рівні або більше, ніж 7 стенов, свідчать про високорозвинену рефлексивність.

Результати в діапазоні від 4 до 7 стенів - індикатори середнього рівня рефлексивності. Показники, менші 4-х стенов, - свідоцтво низького рівня розвитку рефлексивності.