2. Договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності

Договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності регулює не тільки відносини, що виникають у ліцензійному договорі, а також відносини, що виникають у процесі створення об’єкта. За цім договором одна сторона, якою є виконавець – творець (письменник, художник), зобов’язується створити зазначений об’єкт відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк. У договорі визначаються способи та умови використання цього об’єкта замовником. Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором. Умови цього договору, що обмежують право творця на створення інших об’єктів, є нікчемними (ст. 1112 ЦК). Істотною умовою може бути умова про особисте виконання роботи творцем.

Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності – це договір, за яким одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше. Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно з становищем, передбаченим Цивільним кодексом та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними (ст. 1113 ЦК).

Державна реєстрація договорів. Ліцензія та договори на використання об'єкта права інтелектуальної власності не підлягають обов'язковій державній реєстрації. Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом. Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права. Факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до ЦК або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації (ст. 1114 ЦК).

3. Характеристика договору комерційної концесії (франчайзингу)

Франчайзинг – це діяльність підприємства за правилами, встановленими іншим підприємством, це форма бізнесу, що передбачає тісний, довготривалий зв’язок між фірмою, що передає права на товарний знак, технологію тощо, та незалежним підприємцем, невеликою фірмою, що зобов’язується вести підприємницьку діяльність за певними рекомендаціями та вимогами. Франчайзинг є прогресивною формою продажу товарів, послуг на умовах франшизи (з наданням певних привілей), оскільки передаються новітні технології, комерційний досвід, при цьому зберігається юридична самостійність набувача.

Договір комерційної концесії (франчайзингу) є близьким до ліцензійного договору. Мета договору комерційної концесії (франчайзингу, франшизи, від англ. той, що має привілею) – сприяти в організації та веденні певного бізнесу, просуванню на ринку товарів, зокрема, високотехнологічного устаткування, яке, як правило, є засобом виробництва інших товарів.

За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються ЦК та іншими законами.

Характеристика: цей договір є консенсуальним, взаємним і оплатним, укладається на певний строк.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Використання предмета договору може бути передбачено із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту (ст. 1116 ЦК).

На відміну від відступлення права вимоги, при комерційній концесії не відбувається передача прав, самі виключні права на результати інтелектуальної власності залишаються у правоволодільця, користувачу передається лише право використання комплексу виключних прав, тому в змісті цього договору відсутнє відступлення права вимоги. За своєю правовою природою договір комерційної концесії є змішаним, комплексним, у цьому договорі можливі риси таких договорів:

• Ліцензійного договору. Правоволоділець надає право користуватися його об’єктами інтелектуальної власності.

• Інвестиційного договору. Правоволоділець зобов’язується інвестувати користувача.

• Договору спільної діяльності. Сторони ставлять спільну мету прибутковості та одноманітності підприємства користувача з іншими підприємствами правоволодільця.

• Надання послуг. Правоволоділець зобов’язується надавати користувачу контролюючі, консалтингові, навчальні та інші послуги.

• Договору купівлі-продажу. Користувач зобов’язується закуповувати для перепродажу товари правоволодільця, закупити обладнання, інвентар тощо.

• Договору комісії. У разі досягнення згоди користувач виступає від свого імені, але в інтересах правоволодільця.

Договір комерційної концесії слід відрізняти від концесійного договору, предметом якого є права на створення (будівництво) та використання об’єктів державної або комунальної власності.

Сторони в договорі комерційної концесії – фізична та юридична особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Форма договору – письмова. У разі недотримання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації (ст. 1118 ЦК).

Договір комерційної субконцесії. У випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії. До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, встановлені ЦК або іншим законом, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії. Користувач та субкористувач відповідають перед правоволодільцем за завдану йому шкоду солідарно. Визнання недійсним договору комерційної концесії має наслідком недійсність договору комерційної субконцесії (ст. 1119 ЦК).