Відповідальність правоволодільця за вимогами, що пред'являються користувачу

• Торговельний франчайзинг. Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються користувачу у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем (ч.1 ст. 1123 ЦК), оскільки, як правило, за договором контроль за якістю покладається на правоволодільця.

• Виробничий франчайзинг. За вимогами, що пред'являються користувачу як виробнику продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем (ч.1 ст. 1123 ЦК), оскільки споживач вважає виробником продукції правоволодільця.

Умова про строк. З метою захисту прав користувача, ст. 1124 ЦК встановлює, що користувач, який належним чином виконував свої обов'язки, має право на укладення договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах. Законом можуть бути встановлені умови, при яких правоволоділець може відмовитися від укладення договору концесії на новий строк.

6. Зміна договору комерційної концесії, сторін та комерційної марки. Припинення договору та права користування

Зміна договору. Договір комерційної концесії може бути змінений на загальних підставах (гл. 53 ЦК). Оскільки цей договір підлягає держреєстрації, то у відносинах з третіми особами сторони у договорі комерційної концесії мають право посилатися на зміну договору лише з моменту державної реєстрації цієї зміни, якщо не доведуть, що третя особа знала або могла знати про зміну договору раніше (ст. 1125 ЦК).

Припинення договору. Оскільки строк не є істотною умовою договору комерційної концесії, кожна із сторін договору, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором. Розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації. Договір комерційної концесії припиняється у разі: 1) припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом; 2) оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом) (ст. 1126 ЦК).

Зміна сторін. Оскільки за правоволодільцем залишається право розпоряджатися виключними правами, то перехід виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності, визначений у договорі комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії. У разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договором комерційної концесії переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності або передасть свої права і обов'язки особі, яка має право займатися підприємницькою діяльністю. Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до переходу їх (відповідно до цієї частини) до спадкоємця чи іншої особи, здійснюється особою, яка управляє спадщиною (ст. 1127 ЦК).

Наслідки зміни торговельної марки. Право на використання торгової марки належать, як правило, до предмета цього договору. У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нового позначення правоволодільця, якщо користувач не вимагає розірвання договору і відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати (ст. 1128 ЦК).

Наслідки припинення права користування. За цим договором передається комплекс прав на об’єкти інтелектуальної діяльності. Навіть якщо під час дії договору припинилося яке-небудь право, користування яким надано за цим договором, то дія договору не припиняється, крім тих його положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати, якщо інше не встановлено договором (ст. 1129 ЦК).

Висновок до модулю 3. Договори про виконання робіт, створення об’єктів та передачу прав на об’єкти

Договори про виконання робіт (договори підряду) – це угоди, за якими підрядник на свій ризик створює, змінює, оновлює індивідуально-визначені речі, що мають матеріалізовану форму, за замовленням замовника. Договори про виконання робіт (договори підряду) є схожими з договорами про відчуження майна у тому, що здійснюється перехід права власності на предмети договору від однієї сторони договору до іншої. Різниця полягає у тому, що підрядник виконує з ризиком певну роботу та результат цієї роботи має матеріалізовану форму, є індивідуально-визначений. Ризик підрядника полягає в тому, що на нього покладаються всі негативні наслідки його непрофесіоналізму, що він узявся виконувати роботу.

Договори про створення об’єктів інтелектуальної власності та передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності та комерційного досвіду – це угоди за якими автор за замовленням замовника створює об’єкти інтелектуальної власності та угоди, за якими автор передає майнові права на об’єкти інтелектуальної власності та комерційного досвіду. Договір про створення об’єкта права інтелектуальної власності має схожі риси з договором підряду у тому, що наслідком виконання цих договорів створюються нові речі з індивідуально-визначеними ознаками. Відмінність цих договорів полягає у тому, що за договором підряду нова річ не є об’єктом права інтелектуальної власності, тобто не має творчого підходу, наукової новизни, не є науковим прогресом, творінням мистецтва тощо. У договорах підряду результати конкретних робіт чітко передбачені, мають, як правило, певні стандарти, технічні умови тощо, хоч й не схожі з попередніми результатами робіт, підрядник несе ризики, оскільки роботи виконуються за замовленням. За договором на проведення проектних та пошукових робіт результат передбачуваний та наперед визначений, недосягнення результату є невиконанням, та цей ризик лягає на підрядника.

На відмінність від зазначених договорів за договором про створення об’єкта права інтелектуальної власності, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт результат завжди має творчий характер, його не завжди можна передбачити, неможливість досягнення результату теж є результатом, що оплачується, цей ризик несе замовник.

На відмінність від договорів про відчуження майна та договорів про користування майном у договорах про передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності та комерційного досвіду майно не відчужується, не передається у оренду, а відчужуються або передаються у користування майнові права на результати інтелектуальної діяльності та комерційного досвіду, при цьому права автора як особисті немайнові права є невідчужуваними.