2. Вимоги до гімнастичної термінології.

Від слів загальної лексики терміни відрізняються точністю і спеціалізованістю свого значення. При цьому терміни не лише позначають те чи інше поняття, дію, а й уточнюють його, відрізняючи від суміжних.

Вимоги до термінів :

1. Доступність. Термінологія повинна будуватись на підставі, насамперед, словарного складу рідної мови, інтернаціональних слів-термінів і відповідати правилам словоутворювання та граматиці рідної мови. За таких обставин термінологія буде доступною і, відповідно, життєвою та практичною, порушенні норм рідної мови приводить до того, що термінологія стає незрозумілою.

2. Точність. Термін повинен давати ясне уявлення про сутність дії або поняття, що визначається. Точність терміна має велике значення для утворення правильної уяви про вправу, що сприяє скорішому оволодінню нею.

3. Краткість. В практичній діяльності користуватися короткими термінами дуже зручно. Для цього існують правила скорочення, які скорочують терміни, полегшують запис вправ.

3. Способи утворювання термінів.

1. Найбільш розповсюджений спосіб утворювання термінів – придання нового смислового значення існуючим словам (переусвідомлення). До таких термінів в гімнастиці відносяться, наприклад, міст, ластівка, шпагат, вхід, вихід, перехід та ін.

2.Терміни можуть утворюватись шляхом словоскладання, наприклад: різновисокі (бруси), далеко-високі (стрибки).

3. У якості термінів використовують корні окремих слів, наприклад: вис, упор, мах, сід, хват та ін.

4. Терміни, що позначають статичні положення, утворюються з урахуванням умов опори, наприклад: упор на руках, стійка на голові, - і розположення частин тіла, наприклад: кутом, зігнувшись, ноги нарізно та ін.

5. Терміни махових вправ утворюються з урахуванням особливості тієї чи іншої дії, наприклад: підйом, переворот, сальто, - способу виконання і напрямку, наприклад: розгином, махом назад та ін.

6. Терміни стрибків і зіскоків у спортивній гімнастиці визначаються в залежності від положення тіла у фазі польоту, наприклад: стрибок зігнув ноги, стрибок ноги нарізно, в художній гімнастиці – від положення тіла і ніг, наприклад: закритий, відкритий, виподом та ін.

7. У якості термінів використовуються іномовні слова, наприклад в акробатиці: сальто, фляк, пірует, в художній гімнастиці – пліє, батман та ін.

8. Аутотерміни – надання гімнастичній вправі назви на честь першого її виконання, наприклад: сальто “Делчева”, петля “Корбут”, перельот “Ткачова” та ін.

4. Правила використання термінів.

Гімнастичну термінологію слід використовувати з урахуванням кваліфікації учнів. Під час проведення виробничої, утрішньої гігієнічної та інших оздоровчих видів гімнастики, користуються лише загальними термінами ЗРВ, доповнюючи їх словами мовного жанру.

Тим, що тільки починають займатися гімнастикою необхідно оволодіти термінологією одночасно з навчанням вправам.

Для підготовлених гімнастів і акробатів, викладачів і тренерів термінологія стає спеціальним язиком.

Всі терміни доцільно поділяти на групи:

1. З а г а л ь н і т е р м і н и – для визначення окремих груп вправ, загальних понять та ін. Наприклад: стройові вправи, вільні вправи, гімнастика.

2. О с н о в н і (конкретні) т е р м і н и, дозволяють точно визначити смислові признаки вправи, Наприклад: поворот, переворот, підйом, зіскок, стрибок та ін.

2. Д о п о м і ж н і т е р м і н и, уточнюють основні та вказують напрямок руху, спосіб виконання, умови опори і т.п. Наприклад: дугою, переворотом, силою, махом назад, Назва терміну, як правило, складається з основного, що визначає його рухову сутність і допоміжного, який уточнює спосіб виконання руху, його послідовність та напрямок.