9. Способи позначення вправ у спортивній гімнастиці і сфери їхнього застосування.

1. Повний запис вправ.

Повна стругаючи запис вправ, в основному, здійснюється з застосуванням офіційно прийнятої в даний час термінології описового типу. Як правило, така термінологія, що має інші мовні еквіваленти, використовується в документах Міжнародної федерації гімнастики. Стругаючи термінологічний запис вправ може сполучатися з термінами образного типу й аутотермінами (див. нижче), якщо це не порушує точності запису. Так, аутотерміни «бурда», «штальдер», «ткачев» звичайно не вимагають уточнень, і їхнє застосування не викликає різночитань. Повний запис вправ на базі офіційної термінології, а також її скорочених модифікацій (див. нижче) може додатково розширюватися й уточнюватися за рахунок уведення термінів, що вказують на технічні відтінки руху. Наприклад: «великий оборот кидком», «ранній спад у вис зігнувши», «високий викрут назад» та ін. Такий запис вправ важливий при підготовці програмно-методичних документів, конспектів, при веденні щоденників.

9.2. Скорочений запис

Існує кілька характерних прийомів короткого позначення гімнастичних вправ. Один з них — застосування загальнозрозумілих чи заздалегідь обговорених скорочень описових термінів зі збереженням їхньої лексичної основи. Типові приклади: «переднє» замість «сальто вперед в угрупованні»,

«пряме» замість «пряме схрещення», «схресний» замість «перехоплення правої (лівої) у вис хватом схресно і великий оборот з поворотом навкруги з перехопленням у стійку хватом знизу» і т.д. (див. словник). Застосування таких скорочень стає можливим у тих випадках, коли сутність термінологічного позначення вправи досить виразно виявляється з усього контексту запису. Це особливо характерно для записів з'єднань і комбінацій.

Застосування умовних іншомовних термінів також широко використовується для короткого позначення багатьох гімнастичних вправ. У тренувальній практиці вживаються деякі терміни чеської сокольської термінології, значення яких загальнозрозуміле. Такі терміни «вишмиг» (оборот назад не стосуючись у стійку на руках подовжньо), «перешмиг» (перемах чи ногами однією ногою), «предножка» (м значенні «переліт кутом»), «розпірка» (у значенні «перемах» чи з перемахом ноги нарізно») та ін.

Таблиця 1

Використання термінологічного запису і різних видів позначення гімнастичних вправ

Сфера використання термінологічного запису і позначення вправ	Необхідний характер позначення вправи	Види термінів і символічних позначень
		Розгорнуті описувальні терміни	Образні та аутотерміни	Графічні символи
Запис класифікаційних програм, складання офіційних методичних документів, таблиць труднощів та ін.	Повний строгий запис	+	(+)	(+)
Складання документів, індивідуального планування, конспектів занять, ведення щоденників	Скорочений запис	(+)	+	+
Проведення занять, змагань, професійне спілкування та ін.	Усне спілкування	(+)	+
Письмова регістрація вправ на змаганнях, контрольних тренувальних заняттях та ін.	Синхронний запис			+
Усний синхронний запис вправ, професійний коментар	Синхронне речове позначення		+

Умовні позначення: + – основний вид позначення.

(+) – допоміжний вид позначення.

З циркової практики перейшли в гімнастику і стійко в ній застосовуються деякі терміни, переважно акробатичні, англомовні: «курбет» (стрибок з рук на ноги), «рондат» (переворот уперед з поворотом навкруги), «флик-фляк» чи просто «фляк» (переворот назад), «пірует» (у значенні «сальто з поворотом на 360°»), «твіст» (стрибок назад з поворотом навкруги і сальто вперед) та ін.

Хореографічні вправи, як правило, позначаються не гімнастичними, а балетними термінами, що спираються на французьку лексику: «плиє» (присід), «батман» (відведення ноги з її поверненням у вихідне положення), «рон де жамб» (руху ногою по дузі) та ін.

Здавна має також місце застосування коротких термінів образного походження: «хрест» (упор руки в сторони), «вихід — вхід» (з упора на ручках коло з поворотом навкруги в упор позаду на тілі і ручці — перемах двома в упор на тілі і ручці — коло з поворотом навкруги в упор позаду на ручках), «ластівка» (рівновага на одній, інша назад), «кут» (упор ноги уперед) і ін. Можна бачити, що образні терміни найбільш близькі по характері до основних термінів описової термінології, особливо до таким, як «упор», «висла», «стійка», «коло» і ін. Тому розширення кола загальновизнаних образних термінів — один з основних шляхів удосконалювання існуючої термінології.

Ще один ефективний прийом скорочення запису вправ — застосування аутотермінів, тобто іменних термінів, походження яких зв'язано з фактами першого виконання різних рухів конкретними гімнастами. В даний час широко застосовуються такі аутотерміни, як «диомідов», «штальдер», «бурда», і багато хто інші. До аутотермінів близькі по походженню позначення, що відбивають заслуги різних гімнастичних шкіл у розвитку окремих типів гімнастичних вправ. Такі, наприклад, відомі терміни, використовувані для запису вправ на коні: «чеське коло», «росіянин», «німецький» і ін.

Короткі терміни, зручні при робочих записах, а також в усному мовленні, часто поєднують у собі скорочення, іншомовну лексику, образні позначення й іменні форми, властиві аутотермінам. Це особливо характерно для найбільш складних вправ. Приклади таких позначень: «петля корбут із гвинтом», «диомідовський з поворотом на 450°», «цукахара з гвинтом» і ін.

Як відзначалося, чітко розроблених і офіційно затверджених правил застосування коротких термінів гімнастичних вправ у даний час ще немає. Це нерідко стає причиною застосування в практиці (особливо в розмовній мові) вульгаризмів, що засмічують гімнастичну термінологію і додають їй відтінок жаргону. Тому фахівець з гімнастики повинний пам'ятати, що застосування офіційних термінів повинне узгоджуватися не тільки з вимогами до їхньої практичної зручності, але і з вимогами естетичного, виховного порядку.