3. Рекомендації до застосування інноваційної технології м.М.Єфименка.

Актуальність теми полягає в тому, що фізичне виховання дітей починається з тестування їх рухового розвитку, Наукові дослідження і практичний досвід роботи з дітьми дозволяє прийти до висновку, що стандартні, державні тести, пропоновані в традиційних програмах, не дають педагогам, медикам і батькам об'єктивної картини рухового розвитку і здоров'я їх дітей в цілому. Понад усе проблем доводиться на опорно-руховий апарат, фізичний розвиток малюків. Дуже часто ці порушення мають легкий, «стертий» характер і явно не впадають в очі, а тому в більшості випадків не помічаються навіть фахівцями.

Отже, ми показали, що перед педагогами та медиками існують деякі проблеми діагностики фізичного розвитку дітей. Немає сумніву в тому, що традиційна система тестування себе вже давно зжила. Були потрібні нові значні кроки вперед, особливо у напрямі зближення педагогіки і медицини, тестування і діагностування. Без добротних медичних знань, особливо в області невропатології, сучасний фахівець з фізичного виховання відбутися просто не зможе. З іншого боку, традиційні медичні методики, що практикуються в дитячих садах і школах, повинні частково переглянуті і значно доповнені новими діагностичними розробками. Великі резерви тут полягають в освоєнні медиками ігрового методу при огляді і тестуванні малюків. Тільки висока ігрова мотивація дозволить дитині максимально проявити себе в конкретних пробах і завданнях! Виявляється, від початкового розвитку нервової системи дитини під час вагітності, і відразу ж після пологів у визначальному ступені залежить його подальший руховий і психічний розвиток. От чому виникла необхідність навчитися отримувати інформацію про ранній період розвитку малюка. В той же час, запропоновані ігрові тести дуже прості і доступні для проведення вихователем, вчителем, тренером, батьками і практично не вимагають спеціальних умов.

Дошкільний вік займає особливе місце в житті дитини. Головним завданням педагогів на даному етапі є створення умов для розвитку гармонійної особи. Цього можна досягти, перш за все, за допомогою гри, ігрового методу. Адже ігровий метод є найефективнішим методом оздоровлення, виховання і навчання дітей. Найбільш актуальна гра в ранньому і дошкільному віці, оскільки вона як ні що інше, відповідає суті даного контингенту дітей, їх світовідчуттям.

На початку 90-х років в державних педагогічних системах, зокрема в програмах з фізичного виховання дітей, грі, ігровому методу, надавалося непряме, фрагментарне значення. Абсолютно інший підхід до гри і планування фізичного виховання представлено в авторській програмі к.п.н., доцента Єфименка М.М. «Театр фізичного виховання та оздоровлення дітей дошкільного і молодшого шкільного віку».

Система планування спочатку поміщена в самій природі, в її законах – саме в русло законів природи необхідно розробляти систему планування. Фізичне виховання повинне проходити по спіралі, що розвивається.

У спіралі закладено ряд традиційних принципів планування:

1. Принцип поступовості і послідовності.

2. Від простого до складного.

3. Принцип повторності – в основу покладений календарний принцип, оскільки має сенс розділити рік на три цикли: осінь, зима, весна.

Осінній цикл – підготовчий;

Зимовий цикл – підводящий;

Весняний – основний.

Літній цикл - вдосконалення – для нього розроблено окреме планування.

4. Принцип ступінчастості.

5. Еволюційний принцип.

6. Віковий принцип – чим менший вік дітей, тим більш значущими для них повинні бути лежаче-горизонтальні основні режими (ОРР).

7. Календарний принцип – восени у всіх вікових групах повинні переважати лежаче-повзальні ОРР, сидячі ОРР до весни зростає значущість вертикалізованих ОРР – ходьби, бігу, стрибків.

8. Внутрішньо цикловий принцип – в першому місяці кожного циклу акцент робиться на горизонтальні положення, тоді як в останні місяць циклу аналогічний акцент робиться на більш спортивний, вертикалізований ОРР.

9. Повторно-кільцевий принцип.

10. Принцип сповнюваності – має на увазі ідеал, мрію і його реального втілення.

11. Принцип спадкоємності – має на увазі, що в кожному справжньому занятті повинні бути присутніми елементи минулого і майбутнього занять.

Заняття будуються на основі 8 золотих формул рухового розвитку дітей.

I золота формула — збігається з першою педагогічною заповіддю й звучить так: будь-яку форму рухової активності дітей розумно починати з лежачих або горизонтованих положень як найбільш природніх, простих, розвантажувальних і поступово ускладнювати руховий режим до більш вертикальних, навантажувальних, ударно-гравітаційних положень стоячи й далі в ходьбі, лазінні, бігу й стрибках!

II золота формула — у кожному з вихідних положень ( рачки, сидячи, на колінах, коштуючи) раціональніше починати вправи з більш низьких поз (з невеликою висотою центру мас над опорою) і далі переходити до більш високих поз зі збільшенням висоти загального центру мас до максимально можливої!

Якщо спростити дане формулювання, то можна сказати, що: чим нижче поза — тим вона легше в енергетичному плані: не вимагає значних м'язових зусиль і навпаки, чим вище поза, — тим складніше руховий режим і тем більші навантаження випробовує опорно-руховий апарат, його серцево-судинна, дихальна й інші системи.

III золота формула — у кожному з вихідних положень починати рухову діяльність розумніше зі згинальних поз тіла й кінцівок (з «пози ембріона») і далі поступово переводити вправи у розгинально-випрямний режим. Адже ще в утробі матері спочатку ембріон, а потім і плід перебувають у положенні своєрідного угрупування: зігнутий тулуб, голова, зігнуті й притиснуті верхні й нижні кінцівки.

IV золота формула — спочатку формуються довільні рухи головою, потім плечового пояса й рук, а далі — тулуба й ніг. У будь-якому положенні рухи повинні виконуватися « від тім'ячка — до п'ят» і завершуватися такими глобальними руховими діями як біг, стрибки, ігри з їх елементами, у яких практично повністю задіються всі м'язи тулуба й кінцівок.

V золота формула — усі рухи в кінцівках (руках, ногах) спочатку виконуються у великих суглобах, прилеглих до тулуба, а потім у середніх і дрібних, вилучених від тулуба. Інакше кажучи, працюючи над руками, перші рухи необхідно зробити в плечових суглобах, потім -у ліктьових й лише в останню чергу — у кистьових.

Коли ж педагог починає роботу на зміцнення м'язів ніг, те перші вправи повинні бути виконані для сідничних м'язів (лежачи на животі, піднімання прямих ніг нагору або навпаки, при фіксованих ногах — піднімати тулуб), потім для м'язів стегон (сходження на сходинку, присідання) і лише потім — гомілок і стоп (піднімання на носках, підскоки, стрибки й ін.). Черговість пророблення м'язів у дитини в IV і V золотих формулах нагадує напрямок руху води по тілу людини, коли він стоїть під душем.

VI золота формула також була підглянута в Природи, у тваринному світі й зводиться до наступного: чим нижче положення дитину над опорою (лежачи, повзання, вправи рачки), тим більше природніми для нього є відносно повільні, плавні, спокійні рухи. І навпаки — чим вертикальніше і вище положення тіла над опорою (ходьба, підскоки, біг, стрибки), — тим природнішими стають відносно швидкі, «різкі», вибухові рухи.

VII золота формула — для великих, прилеглих до тулуба м'язових масивів (живота, спини, сідниць, плечей, стегон) природніми є відносно повільні рухи, для дрібних же м'язів передпліччя, кисті, гомілки й стопи більше підходять швидкі рухи.

За великим рахунком не треба навчати дітей основним рухам, а потрібно створювати такі рухово-ігрові умови, в яких діти могли б відповідним чином розвивати закладений в них руховий потенціал.