9. Дати визначення рахункам, як елементу методу бухгалтерського обліку.

Рахунки – це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємництва і їхніх джерел та господарських процесів.

Кожній групі активів, джерел їх формування та господарських процесів відкривають рахунок. Так, для обліку основних засобів відкривається рахунок „Основні засоби”, для обліку товарів – „Товари”, для обліку процесу виробництва – „Виробництво” тощо.

Отже, рахунок є способом групування (узагальнення) активів, пасивів, господарських процесів і контролю за їх станом і рухом у процесі господарської діяльності підприємств.

10. Розкрити рівняння балансу та дати визначення поняттям: активи підприємства, власний капітал, зобов’язання.

Головне балансове рівняння має вигляд:

Активи = Капітал + Зобов'язання, або Актив = Пасив.

До активу балансу відносять: 1. Необоротні активи 2. Оборотні активи 3. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття. До пасиву балансу відносять: 1. Власний капітал 2. Довгострокові зобов’язання та забезпечення 3. Поточні зобов’язання і забезпечення 4. Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утриманими для продажу, та групами вибуття.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань і власного капіталу. Підсумок балансу, який однаковий в активі та пасиві, називається валютою балансу.

Баланс необхідний для контролю за наявністю і структурою активів, капіталу та зобов'язань підприємства, для аналізу фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності тощо.

Активи підприємства — це майно в його матеріальній і нематеріальній формах, придбане підприємством за рахунок власних або залучених ресурсів, що перебувають у його розпорядженні та призначені для використання у фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Власний капітал - це власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними (засновниками) на підприємстві з уже оподаткованого прибутку, тобто, частина в активі підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Зобов'язання — це джерела залучених коштів підприємства, які, крім власного капіталу, формують пасив балансу

11.Розкрити зміст та побудову бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс є основною та обов'язковою формою фінансової звітності у всіх країнах світу. У балансі відображається фінансовий стан підприємства, який характеризує його активи, зобов'язання та власний капітал у грошовому вимірнику на певну дату. Незважаючи на відмінності у побудові балансу в окремих країнах світу, в його основу всюди покладено основне балансове рівняння:Активи = Зобов'язання + Власний капітал.

Характерною особливістю побудови балансу в різних країнах світу є порядок розташування у ньому активів, зобов'язань та капіталу підприємства. При цьому в міжнародній практиці використовуються такі форми подання балансу: двостороння або горизонтальна і одностороння або вертикальна.

Горизонтальна форма балансу заснована на основному балансовому рівнянні: Активи = Зобов'язання + Власний капітал. При двосторонній (горизонтальній) формі баланс побудований у формі таблиці, в якій активи розміщуються ліворуч, а зобов'язання і капітал - праворуч.Вертикальна форма балансу передбачає два варіанти подання інформації про фінансовий стан підприємства і ґрунтується, відповідно, на таких балансових рівняннях:

1) Активи - Зобов'язання + Власний капітал;

2) Активи - Зобов'язання = Власний капітал.

При першому варіанті вертикальної форми балансу його елементи розміщуються послідовно зверху донизу: активи, пасиви і власний капітал. Тому її ще називають послідовною формою балансу. При цьому підсумок балансу такий самий, як і за горизонтальної форми його побудови.