1. Вплив віку та професійного стажу на виникнення стресів.

Стреси в дитячому віці. Дитина піддається безлічі критичних ситуацій, які, так само, як у дорослих, діють індивідуально. Симптоми стресу в дитячому віці ті ж, що й у дорослої людини. Однак, дитина часто не в змозі розповісти, що з ним відбувається. Дистрес у дитини може проявлятися не тільки класичними ознаками (зниженою працездатністю, головними болями, млявістю), але і порушеннями поведінки, конфліктністю, невротичними проявами (посиленням заїкання, звичкою гризти нігті, висмикувати волосся, смоктати пальці). Стреси в юнацькому віці Їх особливістю є становлення сексуальності, вибір професії, закоханість, важливість свого становища в суспільстві однолітків. Стреси зрілого віку Найбільш значущими і поширеними стрессорами стають ситуації, пов'язані з професійною діяльністю і фінансовим становищем. Не менш важливими факторами, що викликають стрес, є сімейні конфлікти і розлучення, зростання чисельності яких з кожним роком не припиняється. Стреси в літньому віці Найбільш часті стресори:    вихід на пенсію;    самотність і відчуття непотрібності;  смерть чоловіка;    переживання за своє здоров'я. Літні люди зважаючи на стан здоров'я найбільш схильні до впливу стресових ситуацій. У відповідь на їх несприятливий вплив загострюються хронічні захворювання: артеріальна гіпертонія, стенокардія, цукровий діабет, хвороби травної системи. Тому в літньому віці особливо актуальними є методи протистояння стресам: заняття фізичними вправами, релаксацією, дотримання правильного раціону харчування та режиму дня.

Виявлено тимчасові періоди настання якісно своєрідних змін в особистості: початок професійної соціалізації особистості (стаж роботи - до 3 років); період формування професійної ідентичності (стаж від 6 до 10 років); період накопиченого професійного стресу та особистісної деформації (стаж-більше 25 років).

Структура особистості зі стажем до 3 років характеризується подвійністю проявів: товариськість, емоційна стійкість, соціальна сміливість, прагнення до особистісного росту і розвитку, з іншого боку, залежність, несамостійність, початкове прагнення до консерватизму, підвищені вимоги до соціального оточення.

Структура особистості зі стажем роботи від 6 до 10 років характеризується присвоєнням відповідальності в різних областях життя, підвищенням рівня соціальної фрустрованості, підвищенням его-напруги, посиленням контролю, зниженням аутосимпатії, креативності, посиленням ролі механізмів психологічних захистів.

Структура особистості зі стажем понад 25 років характеризується зростанням его-напруги та контролю, орієнтацією на соціальні правила і стандарти, падінням рівня суб'єктивного контролю, зростанням механізмів психологічних захистів, відмовою від індивідуальності, спонтанності, прагнення до творчості, саморозуміння, аутосимпатії.

Зміни в структурі особистості у залежності від тривалості роботи є динамічний процес, що виявляється у відмові від власних потреб на догоду соціальним вимогам і стандартам поведінки, про що свідчать: посилення его-напруги, самоконтролю, стриманості, конформності, інтравертірованность, зниження сили «Я», ослаблення потреби в особистісному розвитку, креативності.

2. Вплив сімейного стану особи на виникнення стресів.

Стресори, що спричиняють виникнення сімейного стрессу:

І. Соціально-психологічні фактори

1. Матеріальне благополуччя. Задовільний фінансовий стан дає можливість вирішувати цілу низку сімейних проблем, матеріально забезпечуючи побут сім’ї, а також складаючи базу для народження та виховання дітей.

2. Наявність професійної діяльності. Одним з факторів, що може спричиняти емоційне вигоряння, є статево-рольові стереотипи, які досі міцно тримаються в соціальній свідомості. Приписування жінці виключно ролі домогосподарки, дружини і матері заважає її професійній реалізації та зумовлює її вразливість до стресів у сімейній сфері життя. Водночас гендерні стереотипи вимагають від чоловіка досягнення значних соціальних успіхів і забезпечення матеріального добробуту родини, чим закладається основа для виникнення професійного вигоряння, що відбивається й на сімейному житті.

3. Наявність соціально-психологічної підтримки. розгалужена система соціальних зв’язків, яка містить крім членів сім’ї ще й близьких родичів, друзів, співробітників, членство в громадських чи церковних спільнотах, інші формальні та неформальні зв’язки. ІІ. Зміст сімейних взаємостосунків

1. Рольовий баланс. Особистість, що усвідомлює, відчуває та приймає свою сімейну роль, може ефективно її реалізовувати.

2. Обсяг роботи. Перебір ролей та функціональних обов’язків одним з шлюбних партнерів, повсякденна рутинізація хатніх обов’язків неминуче призводить до хронічної втоми, емоційного і фізичного виснаження та, як наслідок, стресу.

3. Шлюбно-сімейні домагання. Завищені шлюбно-сімейні домагання, невідповідність реалій життя ідеалам, жорсткість у поглядах на сімейне буття, намагання бути ідеальним та робити все найкращим чином, нереалістична оцінка перспектив подружнього життя призводять до розчарування собою, партнером, шлюбом в цілому.

4. Особливості сімейних взаємостосунків. дисгармонійність сімей, (брак поваги до особистості кожного члена, брак автономії, зниження відчуття власної значущості...)

3. Взаємовплив статі та інших соціально - демографічних характеристик на виникнення та розвиток стресів.

Жінки відходять від стресу важче, ніж чоловіки. Встановлено, що у слабкої статі під час стресу накопичується більше кортизолу - гормону стресу, ніж у сильного. Це пов'язано з тим, що жіночий статевий гормон - прогестерон перешкоджає висновку кортизолу. І тут не все просто, адже кортизол пов'язаний з емоційною пам'яттю. Мигдалеподібне тіло головного мозку, що відповідає за емоційну пам'ять, під впливом гормону стресу підвищує свою активність. В блок емоційної пам'яті завантажуються події та люди, що викликали переживання. Тому жінки важче переносять стресові події і довго пам'ятають про свої переживання. Представники сильної статі опинилися тут в більш виграшному становищі. Чоловічий статевий гормон тестостерон здатний блокувати вплив гормону стресу і чоловіки швидше забувають пережиті під час стресу емоції і здатні швидше адаптуватися до стресової ситуації.

Встановлено, що у чоловіків більше високі бали по деперсоналізації, а жінки більшою мірою схильні до емоційного виснаження. Це пов'язано з тим, що у чоловіків переважають інструментальні цінності, жінки ж більш емоційно чуйні і у них менше почуття відчуження від своїх клієнтів. Ризик піддатися вигорання залежить від того, наскільки виконуються працівниками функції відповідають їх поло-рольової орієнтації. Так, в дослідженні встановлено, що чоловіки виявилися більш чутливими до впливу стресорів в тих ситуаціях, які вимагали від них демонстрації істинно чоловічих якостей, таких, як фізичні дані, чоловіча відвага, емоційна стриманість, показ своїх досягнень в роботі. У той же самий час жінки виявилися більш чутливі до стресових факторів при виконанні тих обов'язків, які вимагали від них співпереживання, виховних умінь, підпорядкування

З усіх соціально-демографічних характеристик найбільш тісний зв'язок з стресом має вік. Виявляється наявність негативної кореляційного зв'язку віку і вигорання. У деяких дослідженнях підтверджується і чутливість старшого віку до даного синдрому. найбільш чутливими до вигорання є не тільки молоді люди (19-25 років), але і більш старші. Схильність більш молодих за віком до вигорання пояснюється емоційним шоком, який вони відчувають при зіткненні з реальною дійсністю, часто невідповідної їх очікуванням.

Існують деякі дані про позитивну зв'язку між рівнем освіти і ступенем психічного вигорання. Причиною цього можуть бути завищені претензії у людей з більш високим рівнем освіти. Проте така тенденція спостерігається лише щодо деперсоналізації, а емоційне виснаження не залежить від даного фактора

Білет 22