15.3. Розбирання обмоток з прямокутного провідника
До обмоток із прямокутного провідника належать обмотки фазних роторів асинхронних двигунів, статорні обмотки крупних асинхронних машин, якірні обмотки й обмотки збудження синхронних машин і машин постійного струму.
Витягування стрижневої обмотки фазних роторів асинхронних машин. При видаленні стрижнів з роторів, на які відсутня технічна документація (обмотувальні дані, геометричні розміри), здійснюють їхній огляд, необхідні виміри, складають дефектну відомість і визначають обмоткові дані, параметри бандажів, розташування початків і кінців фаз, дані ізоляції та ін. У процесі розбирання на роторі маркують пази (номери), у яких розташовані початки й кінці фаз.
Розбирання починають зі зрізання бандажів зі склострічки або розпаювання бандажів зі сталевого дроту Розпаювання здійснюють електродуговим паяльником, а звільнений бандажний дріт намотують на барабан. Потім розпаюють хомутики, що з'єднують кінці стрижнів у лобових частинах, знімають і зачищають їх від припою. Одночасно зачищають від припою й кінці стрижнів. Потім за допомогою спеціальних ключів розгинають стрижень у двох місцях, інакше його неможливо буде вийняти з паза. Одним ключем утримують стрижень, а іншим виконують розгинання.
Витягування стрижнів з пазів вимагає значних зусиль, тому для цього використовують спеціальне пристосування, показане на рис. 15.12. Його закріплюють на валі 6 хомутом 5, потім закріплюють у затискачі 2 кінець стрижня 1. Обертаючи гвинт 4, витягають верхній стрижень із паза, запобігаючи зсувові пристосування розпіркою 3. Після видалення всіх верхніх стрижнів видаляють нижні стрижні.
Пази осердя, натискні шайби й обмоткотримачі очищають від старої ізоляції. Перевіряють якість пазів, для чого в пази встановлюють один шар електрокартона товщиною 0,1 мм і проганяють через паз клин, виготовлений за формою й розміром паза з урахуванням товщини електрокартона. Після прогону клина витягають гільзу й за величиною й кількістю вм'ятин на ній судять про несправність пазів, яку виправляють дорнуванням. Витягнуті стрижні відправляють в обмотувальне відділення для відновлення ізоляції.
Витягування якірної обмотки машин постійного струму. Перед розбиранням, як і в попередньому випадку, здійснюють запис необхідних для наступного ремонту обмоткових даних. Розбирання починають з розпаювання (видалення) бандажів і відпайки кінців обмотки від колектора. Якщо обмотка з'єднана з колектором зварюванням, то зварювання видаляють на токарному верстаті (зварювання проводиться. як правило, з торця півників на глибину 2...4 мм)
Якщо обмотка кріпилася в пазах клинами, то їх попередньо вибивають. Спочатку витягають із пазів верхні сторони котушок, потім видаляють міжшарову ізоляцію й виймають нижні сторони котушок. При витягуванні під котушки підводять кіперну стрічку, за допомогою якої витягають котушку з паза, не деформуючи її. У міру розбирання записують дані зрівнювальних з'єднань і їх схему. Пази якоря зачищають від залишків ізоляції, перевіряють їхню справність і відправляють необмотаний якір на мийку.
У тих випадках, коли стан ізоляції задовільний, а дефект є лише у верхній стороні однієї або декількох котушок обмотки, його усувають без повного розбирання обмотки. Для цього знімають бандажі, розпаюють або вирубують гострим зубилом місце з'єднання котушки з колектором і дістають (виймають) ушкоджену верхню сторону котушки. Після заміни ушкодженої ізоляції відремонтовану сторону котушки укладають назад у паз, з'єднують її з колектором і відновлюють зняті бандажі.
Пошкоджений мідний провідник наварюють мідно-фосфорним припоєм, зачищають та ізолюють При наявності пошкодження провідника слід уважно оглянути паз, у якому він перебував, для визначення причини пошкодження й виходу машини з ладу.
Витягування високовольтної котушкової обмотки. Така обмотка розташовується у відкритих пазax, а котушки мають термопластичну або гермореактивну ізоляцію. В обмоток з термопластичною ізоляцією рассоединяют котушкові групи й перед вилученням нагрівають. Для нагрівання використовують зварювальні генератори постійного струму, що дозволяють забезпечити необхідний струм, рівний 0,4-0,6 від номінального. Форсувати нагрівання котушок не можна тому що це може призвести до спучування ізоляції (див підрозд. 9.3). При нагріванні термопластична ізоляція розм'якшується й стає еластичною.
З пазів вибивають клини, обрізають кріплення обмотки до бандажних кілець і між собою, зберігаючи при цьому між котушкові прокладки в лобових частинах. Котушки витягають із пазів за допомогою стрічок (рис 15.13), а для полегшення витягування між верхньою й нижньою котушками забивають дерев'яні або пластмасові клини. Верхні сторони перших котушок, кількість яких дорівнює крокові обмотки по пазах, залишають у розточці статора, тому що їхні нижні сторони ще не можна витягти. Потім витягають котушки повінстю (і нижні й верхні сторони), останніми витягають нижні сторони перших котушок. Витягнуті котушки відправляють на переізолювання й проводять дефектацію осердя.
Для обмоток з термореактивною ізоляцією витягування котушок можливе лише при використанні розглянутого вище методу ГДС. Деполімеризація проводиться в перегрітих водних розчинах в автоклаві при температурах 120... 200 °С і тиску 0,4…2,0 МПа. Альтернативою цьому методу є лише випалювання у термічних печах або струмами високої частоти, розглянуті раніше.
15.4. Мийка деталей і вузлів
Перед дефектацією усі деталі й вузли необхідно очистити від бруду й мастила у миючих розчинах, промити у воді й просушити. При мийці досить ефективними є миючі синтетичні препарати МЛ-51, МЛ-52, які добре розчиняються у воді (в тому числі у жорсткій), нетоксичні, негорючі, вибухобезпечні й не викликають опіків шкіри. Ці розчини придатні для чищення деталей із чорних (не викликають корозії) і кольорових металів, включаючи алюміній і його сплави. У баку машини для миття розчин утворює із забрудненнями емульсію, що розпадається, причому масляні забруднення спливуть на поверхню розчину, а тверді частки густиною понад 1 г/см3 осідають у нижній частині бака. Швидкість і повнота розшарування емульсії гарантують багаторазове використання однієї порції миючого розчину по замкненому циклу. Тому баки для розчину, гарячої води й відстійників обладнують пристроями для збору масла з поверхні. Зазначені препарати призначені для струминного очищення деталей, але можуть використовуватися й для очищення деталей у ваннах.
Струминне очищення найбільше ефективно проводити в мийних машинах, для чого в цей час розроблене й впроваджене декілька конструкцій таких машин. Так ЦКТБ електроремонту розробило машину для мийки вузлів і деталей електричних машин з висотою осі обертання до 280 мм. Машина складається з мийної камери, двох гідравлічних баків із системами підігріву й фільтрації рідини й насосної станції. До складу камери входять дві камери із приводом, підвіска із приводом її обертання й вловлювачем, два контури із системою форсунок і місткість для зливу робочої рідини в процесі мийки. Гідравлічні баки складаються із двох однакових місткостей для гарячого миючого розчину й гарячої води, трубопроводу й арматур.
Мийку проводять у такий спосіб. Більші деталі підвішують на підвіску, а малі укладають у контейнер, також закріплений на підвіску. Деталі надходять у мийну машину, розчин, нагрітий до 70...80 °С, обмиває їх через хитні сопла. Підвіска при цьому повільно повертається. Час мийки визначається габаритами й ступенем забруднення деталей і займає, як правило, 15...20 хв.
Миючий розчин готується безпосередньо в миючій камері (на один літр води 10...25 г миючого розчину). Заміну миючого розчину роблять приблизно через 10 діб. Препарати МЛ-51 і МЛ-52 при засипанні можуть утворювати «пилову хмару». При розмішуванні розчин може потрапити в очі. В цьому випадку слід промити око чистою водою. При розведенні порошку необхідно працювати в захисних окулярах, респіраторі й гумових рукавичках. Руки до ліктів слід змазати захисними кремами (застосовують силіконовий крем, а також пасти марок ХИОТ-6 і АБ-1).