15.5. Дефектація деталей і вузлів електричних машин

Дефектація необмотаного статора. При дефектації візуально визначають наявність тріщин, сколів і деформацій корпуса, стан різьбових отворів, кріплення осердя в корпусі, наявність розпушування крайніх листів і вигоряння окремих листів осердя, наявність корозії. Щільність складання осердя перевіряють щупом товщиною 0,2 мм, який під тиском руки повинен входити між листами осердя не більше ніж на 2…3 мм. Розпушування листів перевіряють шляхом вимірювання штангенциркулем довжини осердя по дну пазів і по верхній частині зубців. В осердях довжиною до 100 мм допускається розпушування до 2 мм, а при довжині 101...150 мм – до 3 мм У двох взаємно перпендикулярних площинах здійснюють вимірювання діаметрів внутрішньої поверхні осердя й замків корпуса, призначених для посадки підшипникових щитів. У машинах загальнопромислового виконання точність обробки замків повинна перебувати в межах 7...9 квалітетів.

Необмотаний статор бракується й не підлягає ремонту при наявності відколу більш двох лап, наскрізних тріщин у корпусі, вигоранні одного або декількох зубців на довжину понад 50 мм або 1/3 довжини осердя, збільшенні повітряного проміжку більше ніж на 15% (25% – для двополюсних машин) і при значному пошкодженні осердя.

Дефектація необмотаного якоря (ротора). Перед дефектацією повинні бути відремонтовані центральні отвори вала. Якір (ротор) установлюють шийками вала на призми й проводять його зовнішній огляд, а також вимірюють діаметр осердя для подальшого розрахунку повітряного проміжку, вимірюють посадкові місця шийок вала під підшипники й вентилятор, вимірюють биття шийок вала й осердя, перевіряють стан шпонкових пазів і вихідного кінця вала. Після цього оглядають колектор і контактні кільця для виявлення подгорянь, підпалів, оплавлень і нерівномірного виробітку, вимірюють їхнє биття щодо шийок вала, а також опір ізоляції колектора й контактних кілець.

Поверхні під посадку підшипників повинні мати допуск k4…k6, під посадку вентилятора – h6...h10, під посадку колектора – k6...k8. Дефектація осердя ротора проводиться так само, як і осердя статора.

Якір бракується й не підлягає ремонту, якщо є злом вала в будь-якому перетині або значне зношування осердя (у результаті корозії, абразивного зношування та ін.). Для короткозамкнених роторів асинхронних машин ознакою браку є також обрив литого стрижня обмотки.

Дефектація підшипникових щитів. У цьому випадку візуально перевіряють наявність тріщин і зламів, стан різьбових отворів і припливів, вимірюють посадкові місця під підшипник і замка для посадки в корпус. Поверхні під посадку підшипників повинні мати допуск Н6...Н7, під посадку шита на корпус – h6...h9. Ознаками браку є тріщини й відколи в щиті й на посадкових поверхнях, а також відкол кріпильних припливів.

Дефектація щіткового вузла. У ході дефектаціїи візуально перевіряють стан щіткотримачів, пружин, вивідних проводів (кабелів) і канатиків щіток.

Проміжок між щіткою і щіткотримачем не повинен перевищувати 0,3.. 0,5 мм. Перевіряється тиск пружин на щітки, який повинен бути однаковим у всіх щіток і відповідати заданому. Крім того, вимірюють опір ізоляції між щіткотримачем і корпусом.

Дефектація вентилятора і його кожуха В цьому випадку візуально перевіряють цілісність поверхонь, відсутність зламів, вм'ятин та інших механічних пошкоджень. У вентиляторів перевіряють розмір посадкової поверхні під вал, який повинен мати допуск по Н6…Н9.

Дефектація кріпильних деталей. Шляхом огляду кріпильних деталей (болти, шпильки, гайки) перевіряють наявність тріщин, надривів біля головок болтів, деформації шпильок, стан різьби й наявність захисних покриттів. Якість різьби перевіряють різьбовими кільцями. Ознаками браку є ушкодження понад 20% ниток різьби, тріщини й надриви в головках болтів, зменшення діаметра шпильок і болтів внаслідок корозії понад 10%.

Розділ 16

РЕМОНТ МАГНІТОПРОВОДІВ І МЕХАНІЧНИХ ДЕТАЛЕЙ

ЕЛЕКТРИЧНИХ МАШИН

У процесі роботи електричної машини відбувається зношування, що викликає ослаблення кріплення й зміну форми її окремих деталей. Деякі деталі втрачають свою працездатність у результаті втрати пружності. Усе це вимагає ремонту або заміни цих деталей.

16 1. Ремонт осердь (магнітопроводів)

Характерними пошкодженнями осердь статорів (роторів) є ослаблення посадки осердя в корпусі (на валу), їхнє зміщення в осьовому напрямку, розрушування крайніх листів, ослаблення зусилля пресування, порушення ізоляції між листами, вигоряння або оплавлення окремих ділянок і зношування внутрішньої (зовнішньої) поверхні.

Ремонт при ослабленні посадки осердя. Спочатку оглядають осердя статора й перевіряють стан стопорів і кільцевих шпонкових канавок, у яких вони встановлені. Потім встановлюють осердя на місце за заводським виконанням й закріплюють його новими стопорами або кільцевими шпонками, причому отвори для стопорів свердлять у новому місці. При ослабленні посадки осердя ротора його випресовують з вала, вал ремонтують або заміняють на новий і знову встановлюють осрдя ротора.

Ремонт при розпушуванні крайніх листів осердя. Для усунення цього дефекту в машинах малої потужності пропилюють ножівковим полотном похилі пази в зубцях (їх розміри показано на рис 16 1, а) і проварюють ці пази електродуговим зварюванням (електрод ОММ5 діаметром 2 мм). При зварюванні розпушені зубці 4 стискають сегментом або кільцем 3 за допомогою шпильок 2. пропущених через пази. Зварені шви 1 обпилюють разом із осердям до необхідного розміру Розпушені зубці можна також склеїти, промастивши лаком і стягшнувши кільцем і шпильками до повного висихання лаку.

Для машин більшої потужності, що мають відносно високі зубці, зазначені способи ремонту не застосовують, оскільки вони не забезпечують міцне й надійне скріплення зубців і утворюють замкнені контури для протікання вихрових струмів. У цьому випадку рекомендується встановити додаткову шайбу 6 з пальцями (зубцями) 5, як показано на рис 16.1, б, або встановити окремі натискні пальці 5 між осердям і натискною шайбою, як показано на рис. 16.1, в. Фіксація додаткових елементів може проводитися з допомогою штифтів 10. Такий ремонт можливий при розпресуванні осердя і його частковому або повному перешихтуванні.

Ремонт при ослабленні пресування осердя. При загальному ослабленні пресування осердя невеликого діаметра між натискною шайбою 9 і крайніми листами 7 осердя через кожні 2...4 зубця забивають текстолітові клини 8 (рис. 16.1, г), що забезпечують нормальне пресування осердя. Щоб визначити необхідну товщину клина, можна попередньо обпресувати осердя при тиску 1 МПа. Ширина клина не повинна перевищувати ширини зyбця. Для запобігання випадінню клина його перед встановленням промащують клеючим лаком і загинають крайній лист 7 осердя. При місцевому ослабленні пресування осердя статора (дефект або випадання вентиляційної розпірки) ушкоджену розпірку виправляють, а замість розпірки, що випала забивають текстолітовий клин, загинаючи на нього із двох сторін крайні листи осердя.

При ослабленні пресування осердь крупних електричних машин, у яких пресування здійснюється стяжними шпильками, здійснюють підтягування шпильок. Для цього видаляють зварні шви, стопорні гайки стяжних шпильок від самовідгвинчування, підтягують чотири гайки, розташовані в діаметрально протилежних точках, і здійснюють обтягування натискного фланця, загортаючи інші гайки в кілька обходів. По закінченню підтяжки відновлюють зварні шви.

Якщо гайки не вдається підтягти або підтягуванням не вдається відновити пресування осердя, то пресування відновлюють забиванням у зубцеву зону клинів зі склотекстоліту марки СГЭФ-1. Поверхні для забивання клинів знежирюють бензином Б-70 і підсушують, контактні поверхні сегментів і клинів промащують лаком БТ-99 або епоксидним лаком ЭЛ-4. Після встановлення клинів для повної полімеризації проводять сушіння при температурі 20...25 °С протягом 10...12 год.

Ремонт при порушенні міжлистової ізоляції. Якщо є порушення на невелику глибину лакового покриття окремих сегментів, що прилягають до місця встановлення клинів, то перед забиванням клина між сегментами вставляють прокладки зі слюди на лаку БТ-99 на глибину 20...35 мм. Місцеві порушення міжлистової ізоляції на поверхні статора усувають шляхом встановлення пелюсток слюди між сегментами або ізолюванням сегментів рідким лаком БТ-99. Для цього сегменти розводять спеціально заточеними вузькими й тонкими сталевими смужками необхідної довжини.

Більші площі пошкоджень усувають травленням у концентрованій азотній кислоті. На статор намотують намагнічувальну і контрольну обмотки й, пропускаючи по намагнічувальній обмотці струм, визначають місце підвищеного нагрівання, що свідчить про пошкодження ізоляції. Поверхню навколо місця пошкодження зачищають шпаклівкою й хімічно стійкою емаллю, нагрівають пошкоджену зону до 75...105 °С за допомогою намагнічувальної обмотки і, відключивши струм, протравлюють пошкоджене місце концентрованою азотною кислотою. Після закінчення травлення залишки кислоти нейтралізують 4…5-кратним промиванням салфетками, змоченими 10% розчином кальцинованої соди і промивають місце ремонту гарячою дистильованою водою температурою 40...60 °С. Потім протирають його серветками й промивають спиртом.

Ремонт при вигорянні ділянки зубця осердя. При вигорянні або оплавленні ділянки зубця 2 осердя видаляють дефектну частину й встановлюють на її місце «протез» 1 зі склотекстоліту для запобігання випучування обмотки (рис. 16.2). Видалення пшкодженої ділянки здійснюють за допомогою гострого зубила з його можливим попереднім висвердлюванням, після чого усувають замикання листів. «Протез» виготовляється на місці й встановлюється на клей ЭЛ-4.