17. Особливий адміністративно-правовий статус біженця.

У Законі під терміном "біженець" розуміється іноземець (іноземний громадянин чи особа без громадянства), що внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи іліd політичних переконань вимушений залишити територію держави, громадянином якої він є (або територію країни свого постійного проживання), і не може або не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань і щодо якого в порядку та за умов, визначених цим Законом, прийняті рішення про надання нього статусу біженця. Особа, яка подала заяву про надання статусу біженця, має

право на: тимчасове працевлаштування або навчання; медичну допомогу та соціально-побутові послуги; користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення до вирішення питання про надання статусу біженця, але на строк не більше трьох місяців; вільне сповідування своєї релігії. Особа, яка подала заяву про надання статусу біженця, зобов'язана: подати до відповідного органу міграційної служби відомості, необхідні для вирішення питання про надання статусу біженця; при одержанні направлення органу міграційної служби відбути до визначеного місця тимчасового проживання і у триденний строк зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ; притримувати встановленого чинним законодавством порядку перебування на території України; проходити медичний огляд на вимогу органів охорони здоров'я. Особа, яка одержала статус біженця, має право на: вибір місця тимчасового проживання із запропонованого їй міграційною службою переліку населених пунктів і пересування на території України за умов дотримання правил, встановлених для іноземців; роботу за наймом або на підприємницьку діяльність, придбання у власність майна за умовах, передбачених законодавством України для іноземців; охорона здоров'я та відпочинок у порядку, передбаченому законодавством для громадян України; отримання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; користування житлом, наданим у місці тимчасового проживання; навчання в порядку , передбаченому законодавством України для іноземців; користування надбаннями культури; свободу совісті та вільне відправлення релігійних обрядів; недоторканність особи, житла, охорону законом особистого життя, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень; судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу і житло, а також захист майнових та немайнових прав; вступ до легалізованим громадським організаціям відповідно їх статутів (положень).

18. Поняття та ознаки об’єднання громадян.

Об’єднання громадян - це добровільна, самодіяльна, постійно діюча асоціація людей, яка не має на меті отримання прибутків.З огляду цього можна сказати, що законодавець не може втручатись в діяльність громадських організацій, крім трьох випадків:- при їх легалізації;- при набутті ними прав юридичної особи;- при здійсненні фінансового контролю за їх діяльністю і оподаткуванні.Об’єднанням громадян притаманні ознаки, що відрізняють їх від державних організацій.При цьому можна виділити загальні ознаки, характерні для всіх об’єднань громадян, а також окремі специфічні ознаки, притаманні тим чи іншим об’єднанням громадян.До загальних ознак слід віднести:1) добровільність об’єднання. Це відображується у добровільності вступу та виходу з об’єднання громадян, методах роботи, сутністю яких є досягнення певної мети внутрішньо організаційними методами, особливих формах примусу, з яких найвищою є виключення із членів об’єднання громадян;2) організаційні заходи, якими в діяльності об’єднань громадян виступають самоврядування та саморегуляція;3) відсутність у об’єднань громадян внаслідок їх природи державно-владних повноважень (за винятком випадків, коли держава делегує окремі повноваження такого роду і закріплює їх законодавчо, наприклад, закріплення за громадськими інспекторами охорони природи права складати протоколи про адміністративне правопорушення).Окремими ознаками, характерними для окремих об’єднань громадян, є:1) членство в об’єднанні та відносини членства, що випливають звідси;2) обов’язковість участі членів об’єднання громадян в його роботі та створенні матеріальної бази об’єднання шляхом внесення членських внесків;3) наявність статуту об’єднання громадян.