Затвердження проекту

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому земельним кодексом України, законом України „Про землеустрій та іншими законами України.

Проект внутрігосподарського землеустрою, схвалений технічною радою проектної організації і погоджений з головним державним інспектором по використанню та охороні земель району, області, розглядають на засіданні правління на виробничій нараді сільськогосподарського господарства.

Розглянутий і погоджений проект затверджується облдержадміністрацією, окремі проекти можуть затверджуватись райдержадміністраціями і міськдержадміністраціями.

52.

Перенесення проекту в натуру полягає в прокладанні і закріпленні на місцевості меж ділянок, доріг, лісосмуг та інших об’єктів які спроектовані на плані.

Для перенесення проекту в натуру обирають найбільш прості методи, які потребують менших витрат часу і робочої сили на виробництво цього виду робіт і забезпечуючи в цей же час точність, задовольняючу економічним і технічним вимогам господарства.

Технічно перенесення проекту в натуру представляє собою дію, зворотню зйомці: під час зйомки і складання плану, контури угідь і ділянок місцевості наносять на план, при перенесенні проекту в натуру межі ділянок з плану переносять на місцевість.

Відповідно точність перенесення проекту в натуру можна порівняти з точністю зйомки. Якщо перенесення проекту в натуру проводиться по геодезичним даним (кутам і довжинам ліній), отриманим шляхом вирахувань при проектуванні аналітичним способом, то на точність перенесення проекту в натуру ділянок буде впливати тільки погрішність польових вимірювань. Якщо ж перенесення проекту в натуру виконується за даними, визначеним графічно по плану, то на точність перенесення проекту в натуру, окрім польових вимірювань, буде впливати і погрішність графічного визначення величин кутів і довжин ліній по плану.

Від перенесення проекту в натуру як завершальної стадії землевпорядних робіт в великій ступені залежить точність розміщення на місцевості ділянок, паралельність і перпендикулярність їх сторін, розходження дійсних площ ділянок на місцевості з площами, вказаними в експлікаціях та інше.

53.

Здійснення проекту внутрішньогосподарського землеустрою

Після перенесення проекту в натуру, а також вручення господарству необхідної документації важлива задача – його здійснення.

Здійснення проектів внутрігосподарського землеустрою – це практична реалізація розроблених заходів за всіма його складовими частинами і елементами.

Всі елементи проекту внутрігосподарського землеустрою з точки зору об’єму витрат і порядку їх здійснення можуть бути поділені на дві групи: такі, що не потребують значних капітальних вкладень і такі, що пов’язані з великими одночасними витратами.

До першої групи відносяться землевпорядні заходи пов’язані з організацією і технологією обробки сільськогосподарських культур, системи використання кормових та інших угідь. Здійснення цієї частини проекту, зводиться головним чином до перенесення в натуру меж виробничих підрозділів, угідь, сівозмін, їх полів і робочих ділянок, інших господарських ділянок, польових шляхів і скотопрогонів, встановленню межових знаків, освоєнню територіальної організації і технології ведення сільськогосподарського виробництва.

Основними документами для реалізації в практиці цієї групи елементів служать робочі креслення по перенесенню проекту в натуру і плани переходу до сівозмін.

Складніше реалізовується друга група елементів проекту, яка направлена на меліорацію земель і ефективне використання засобів виробництва, нерозривно пов’язаних з землею. Для реалізації цієї частини проекту необхідно складати проектно-кошторисну документацію (робочі проекти) або складання спеціальних проектів.

Таким чином, вся робота по здійсненню проекту землеустрою включає перенесення проекту в натуру і втілення його в життя, тобто реалізація намічених заходів.

Проект вважається повністю здійсненим при умові реалізації всіх заходів і досягнення запланованих показників розвитку виробництва.

Роботи по здійсненню проектів організовують керівники і спеціалісти сільськогосподарських підприємств. Контроль і допомогу здійснюють сільськогосподарські органи. Проектні інститути ведуть авторський нагляд.

Авторський нагляд

Авторський нагляд включає періодичну перевірку збереження перенесених в натуру елементів проекту, повноту і точність виконання планів його здійснення і надавання практичної допомоги господарству.

В зміст авторського нагляду входить головним чином перевірка ходу виконання складеного раніше плану здійснення проекту.

54.

Основні вимоги які враховують при вирішені комплексних задач, пов’язаних із розміщенням господарських центрів і виробничих підрозділів, можна розділити на групи:

• виробничі;

• інженерно-будівельні;

• соціальні;

• екологічні.

55. ?

На вибір організаційно-господарської структури впливають наступні фактори:

• виробнича спеціалізація, об'єм виробництва;

• кількість, розміри і розміщення існуючих населених пунктів і можливість будівництва нових;

• розмір і конфігурація землекористування (землеволодіння)

• інженерно-транспортні споруди;

• склад, співвідношення і розміщення угідь на території землекористування, землеволодіння.

• історія утворення господарства;

• кваліфікація кадрів;

• наявність засобів транспорту, зв'язку і інше.

Тому, при вирішенні питань про кількість і розміри виробничих підрозділів детально вивчають:

• природні умови (клімат, грунти, рельєф, контурність угідь);

• розмір територій господарства;

• конфігурацію;

• склад, співвідношення і розміщення угідь;

• виробничий тип господарства, об'єм виробництва і рівень інтенсивності ведення сільського господарства;

• наявність населених пунктів;

• розмір капітальних вкладень;

• умови водопостачання;

• наявність кваліфікованих кадрів;

• рівень механізації, енергозабезпеченості, транспортної доступності.

56.

Розміщення мережі внутрігосподарських шляхів проводять з урахуванням наступних основних вимог:

1. Забезпечення надійних, безперебійних, щорічних транспортних зв’язків в господарстві.

2. Капітальні витрати на будівництво і реконструкцію доріг і дорожніх споруд, а також щорічні витрати, які пов’язані з утриманням і експлуатацією доріг, повинні бути мінімальними.

3. Дорожня мережа сільськогосподарських підприємств повинна задовольняти виробничі, пасажирські, культурно-побутові перевезення з найбільшим економічним ефектом.

4. Відповідність вимогам раціонального і ефективного використання земель, охорони навколишнього середовища.

5. Сприяння створенню умов для раціональної і ефективної організації виробництва і території.

Ширина земляного полотна для внутрігосподарських шляхів встановлюється в залежності від її значення, інтенсивності руху.

Для доріг І та ІІ груп приймають ширину земляного полотна 8 – 11 м з шириною проїзної частини 4,5 – 7 м,

ІІІ групи – відповідно 6,5 – 8 м та 3,5 – 4,5 м.

57.

- Вартість будівництва та реконструкції доріг і дорожніх споруд; Розмір капітальних вкладень в будівництво і реконструкцію доріг і дорожніх споруд визначають шляхом складання кошторису витрат за видами витрат.

- Щорічні витрати, включаючи експлуатаційні витрати і амортизаційні відрахування. Щорічні експлуатаційні витрати включають витрати по догляду, спостереження та поточного ремонту доріг і дорожніх споруд. Вони залежать від загальної протяжності доріг, кількості та якості дорожніх споруд. Амортизаційні відрахування розраховуються виходячи із загальної вартості і терміну служби доріг.

- Річна економія від поліпшення дорожньої мережі, включаючи скорочення втрат сільськогосподарської продукції та загальних річних збитків від бездоріжжя; Річну економію від поліпшення мережі магістральних доріг можна розрахувати виходячи із загальних витрат на транспортування сільськогосподарських вантажів і реальних втрат врожаю за ряд років.

Щорічні втрати від бездоріжжя залежать від обсягу валової продукції в розрахунку на одиницю площі с / г угідь, частки доріг з покриттям по відношенню до загальної їх довжини, а також показників, що характеризують економічні та природні умови господарства.

Річну економію від поліпшення мережі магістральних доріг визначають в залежності від зниження собівартості продукції внаслідок поліпшення доріг.

Зниження собівартості продукції залежить від обсягу перевезених вантажів, їх вартості та собівартості перевезення 1 т / км, яка в свою чергу залежить від протяжності доріг, застосовуваних транспортних засобів, класу вантажів і коефіцієнта завантаженості (використання) транспортних засобів.

58.

Агротехнічну основу для високої культури землеробства створює введення та освоєння сівозмін. Агротехнічне правильне чергування посівів і парів сприяє підвищенню врожайності, покращенню економічної родючості ґрунту, запобіганню засміченості полів та поширення хвороб.

Проектування системи сівозмін зводиться до визначення типів, видів, кількості сівозмін, розмірів сівозмінних масивів, розміщенню їх по території, закріпленню за підрозділами, розробки схеми чергування посівів і парів.

Під типами сівозмін розуміють три основні групи: польові, кормові і спеціальні.

Типи сівозмін в свою чергу підрозділяються на види в залежності від ведучих культур.

До польових відносяться сівозміни, в яких польові культури висівають на площі, яка перевищує 50% відведеного масиву. Так серед польових сівозмін виділяють такі види: зернові, парозернові, зернопросапні, парозернопросапні, а також льняні, бурякові та інші.

В кормових сівозмінах більше 50% площі зайнято посівами кормових культур. Серед них розрізняють прифермерські, притаборні, сіножате-пасовищні.

Спеціальні сівозміни вводять для культур, які відрізняються високою вимогливістю до умов живлення (овочеві культури, конопля) або особливостями їх обробки (м’ята, тютюн, лікарські рослини, мак та інші).

Можливо введення комбінованих сівозмін: овочевокормових, кормопольових та інших.

Польові та кормові сівозміни можуть бути ґрунтозахисними.

59.

При виборі кращого проектного рішення виникають різні варіанти організації системи сівозмін, які відрізняються видами, типами і кількістю, схемами чергування культур, розміщенням сівозмінних масивів, а також позасівозмінних ділянок.

В якості варіантів проекту можна визнати лише такі логічно обґрунтовані пропозиції, в яких схеми чергування культур агротехнічно витримані, рекомендовані розробленою зональною системою землеробства і забезпечують заданий рівень виробництва зерна, кормів та іншої валової і товарної продукції; в яких сівозміни і культуртехнічні заходи сприяють захисту ґрунтів від ерозії та інших негативних явищ природи.

Для оцінювання варіантів використовують наступні економічні показники:

• вихід валової продукції, яка залежить від попередників і розміщення посівів на грунтах з різними оціночними балами;

• витрати на перевезення вантажів;

• витрати на перевезення робочої сили;

• витрати на холості переходи;

• витрати на невиробничі переміщення техніки;

• втрати продукції у зв’язку із зміною термінів виконання сільськогосподарських робіт.

61.