8.4 Енергетичне обслуговування виробництва План

8.4.1 Сутність та задачі енергетичного господарства, його структура.

8.4.2 Організація, постачання підприємства різними видами енергії.

8.4.3 Визначення потреби в енергоресурсах підприємства

8.4.4 Шляхи зниження витрат та економії енергії, яка використовується на підприємстві

Удосконалення техніко-технологічної бази виробництва, збільшення потужності та інтенсифікація використання машин (агрегатів) об'єктивно збільшують споживання різних видів енергії. Частка витрат на енергію в структурі собівартості продукції має тенденцію до зростання. Оскільки енергія (електроенергія насамперед) не може накопичуватися, тобто процес її виробництва збігається з процесом споживання, будь-які порушення енергопостачання завдають підприємству значних збитків. Усе це підвищує значення безперешкодного функціонування енергетичного господарства підприємства.

До складу енергетичного господарства зазвичай входять такі окремі його види:

• електросилове - знижувальні підстанції, генераторні та трансформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне господарство;

• теплосилове - котельні, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, каналізація;

• газове - газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки;

• пічне - нагрівальні й термічні печі;

• слабкострумове - власна телефонна станція, різні види зв'язку (у тім числі диспетчерського та селекторного);

• енергоремонтне - технічне обслуговування, ремонт і модернізація різноманітного енергообладнання.

Керівництво енергетичним господарством за значних обсягів споживання енергії здійснює головний енергетик підприємства.

В основу організації енергогосподарства покладаються розрахунки планового і звітного енергетичного балансів підприємства. Розробка планового енергетичного балансу здійснюється з метою:

по-перше, визначення потреби в паливі та енергії з урахуванням допустимих втрат у внутрішніх мережах (витратна частина балансу);

по-друге, обгрунтування способів забезпечення цих потреб за рахунок виробництва енергії власними генеруючими установками, проектування оптимальних режимів їхньої роботи, одержання енергії зі сторони, використання вторинних енергоресурсів (прибуткова частина балансу).

Звітний енергетичний баланс використовується для аналізу фактичного стану енергозабезпечення підприємства й контролю використання енергоресурсів. Він також служить вихідною базою для розробки стратегічних та оперативних заходів для об'єктивно необхідної економії паливно-енергетичних ресурсів.

Методичні рекомендації:

Склад і структура електрогосподарства залежать від розмірів основного виробництва, його енергоємкості і звязків підприємства з зовнішніми енергосистемами. В його склад входять:

• електросилове господарство(теплоелектроцентраль- ТЕЦ) його ємкості, що підвищують або знижують роботу підстанції, силові трансформатори, акумуляторні підстанції

• теплове господарство(котельні бойлерні)

• водозабезпечення і каналізація

• газове господарство (газогенеральні, компресорні, промислова вентиляція ,холодильні установки, кондиціонери)

• промислові установки всіх видів(печі і т. Ін.)

• слабкострумкове господарство(автоматичні телефонні станції, комутаторні установки, зарядні установки, радіо)

• паро-водо-повітрянопровідні і газові тенета

• цехові і заводські споживачі енергії

• дільниця контрольно-вимірювальних приладів і автоматики

• електоремонтий цех

• складське господарство

Основою раціональної організації енергогосподарства на підприємстві є правильне планування виробництва і використання енергоресурсів.

Планування проводиться на основі нормативного балансового методу норм та нормативів. Норма витрат – це максимально допустиме планова кількість ресурсів на виробництво одиниці продукції встановленої якості в плануємих умовах виробництва.

Контрольні запитання:

1. Перерахуйте структуру енергетичного господарства.

2. Назвіть шляхи зниження та економії енергії на підприємстві

3. Який метод використовують при розрахунку витрат на енергію?

4. Що таке норма витрат?

Література:

В.О. Онищенко та інші – Організація виробництва, Київ , 2005, видавництво «Лібра»- 336 с. (с.303-313)

С.М. Тарасюк, А.І. Шваб – 154)Планування діяльності підприємства, київ, 2003 видавництво «Каравела»- с. 432 (с-158-160)

П.В. Круш та інші – Організація виробництва, Київ, 2010, видавництво «Каравела» - 536 с. (с430-440.)