Граматичні категорії іменника

Граматичні категорії іменників					Приклади
Рід	Чоловічий				Столяр, орел, шлях
	Жіночий				Дівчина, ластівка, хмара
	Середній				Дитя, курча, небо
	Іменники спільного роду		Виражені формою чоловічого роду	Професор, інженер, лауреат
			Виражені формою жіночого роду	Сирота, нахаба, бідолаха
Число – граматична категорія, яка виявляється у протиставленні значень однини і множини	Однина				Дерево, думка, воїн
	Множина				Дерева, думки, воїни
	Тільки однина: збірні, деякі речовинні іменники, абстрактні поняття, більшість власних назв				Людство, малеча, масло, радість, Київ, Дніпро, Іван
	Тільки множина				Розкопки, пахощі, радощі, дріжджі, Суми, Черкаси
Відмінок – категорія, що виражає відношення іменників до інших членів речення і тим вказує його синтаксичну функцію	Прямий	Називний			мрія
	Непрямі	Родовий			мрії
		Давальний			мрії
		Знахідний			мрію
		Орудний			мрією
		Місцевий			у мрії
		Кличний			мріє

13.5. Категорія роду та числа.

Граматична категорія роду є однією з визначальних, класифікаційних характеристик іменника як частини мови.

Кожний іменник (крім тих, що вживаються тільки у множині) належить до одного з трьох родів: чоловічого (вітер, світ, буряк, комар), жіночого (осока, дошка, доля, совість) чи середнього (море, поле, листя, повідомлення). Іменники чоловічого роду співвідносні із займенником він, жіночого – вона, середнього – воно. Іменники у множині роду не мають.

Серед назв істот належність іменників до певного роду визначається: а) за різними основами: бик – корова, півень – курка; б) за закінченнями: син, дядько, дочка; в) за суфіксами: поет – поетеса, школяр – школярка, дослідник – дослідниця; г) за зв’язками з іншими словами: наша депутат, наш депутат, зайшла Гнатенко, зайшов Гнатенко, з’явилася Ронто, з’явився Ронто, проінформував Мороз, проінформувала Мороз.

Рід

Спільний

Середній

Чоловічий

Жіночий

Сирота, староста

У початковій формі мають

Закінчення -а, (-я) або основу на приголосний: душа, пісня, галузь

Закінчення -о, -е, -а (-я): небо, життя, видовище

Нульове закінчення та чисту основу на приголосний: дім, стіл; закінчення -о: батько;

Закінчення -а (-я) (назви осіб чоловічої статі): Микола, воєвода, Ілля

У назвах тварин рід іменників може і не відбивати статевих відмінностей, а визначатися за морфологічною будовою: морж, метелик, орел, лин, тигр – чоловічого роду; муха, сорока, синиця, тріска, миша – жіночого.

Більшість іменників розподіляється за родами залежно від характеру основи і системи закінчень.

До ч о л о в і ч о г о роду належать:

а) більшість іменників з кінцевим приголосним основи (віл, степ, гай, вуз, ступінь, гараж), за винятком деяких жіночого роду;

б) частина іменників на -а (-я), що семантично вказують на віднесеність осіб до чоловічої статі (староста, Микола, Ілля);

в) деякі іменники на -о (батько, дядько, Павло, Дніпро).

До ж і н о ч о г о роду належать:

а) більшість іменників на -а (-я) (сестра, Софія, ткаля), крім деяких чоловічого роду з семантичною мотивацією та середнього роду;

б) частина іменників на приголосний (ніч, радість, міль, тінь) та іменник мати.

До с е р е д н ь о г о роду належать:

а) майже всі іменники на -о, -е (срібло, марево, море, поле);

б) частина іменників на -а, (-я) (насіння, життя, дозрівання, теля, ягня, курча і т. ін.).

Деякі іменники, що означають назви осіб за професією чи родом діяльності (професор, доцент, інженер, токар, суддя, психолог, геолог та ін.), хоч і можуть називати осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду: Моя сестра математик, а брат архітектор.

В українській мові є ще іменники спільного роду, в яких рід визначається за статтю: сирота Ольга, сирота Петро. До них належать іменники типу сіромаха, бідолаха, нікчема, недотепа, базіка, нероба, каліка, гультіпака тощо.

Є іменники, які вживаються у формах і чоловічого, і жіночого роду: зал – зала, клавіш – клавіша, санаторій – санаторія, жираф – жирафа.

П р и м і т к и:

1. Запам’ятайте, що слова путь, криза, президія, філія – жіночого роду; біль, кір, насип, Сибір, степ, дріб – чоловічого роду.

2. Під час визначення роду незмінюваних іменників майте на увазі, що:

а) назви осіб мають рід відповідно до статі: цей аташе, ця леді, цей денді;

б) назви тварин мають чоловічий рід: цей поні, цей кенгуру;

в) назви неістот належать переважно до середнього роду: це кашне, те депо;

г) власні назви зберігають рід загальних назв (місто, озера, ріка, країна, село тощо): велике Тбілісі, Поті (міста); знамените Онтаріо (озеро), наща Огайо (річка) і Огайо (штат) прийняв гостей; Толідо (місто) побудоване на березі озера Ері і Толідо (порт) прийняв кораблі; Монтевідео (місто) зустріло спортсменів та ін.

д) незмінювані складноскорочені слова мають переважно той самий рід, що й основне слово: райвно (відділ – чоловічий рід), загс (запис – чоловічий рід).

Категорія числа, як і категорія роду, є основною категорією в системі словотвору і словозміни іменників. Вона вказує на кількісний вияв того, що позначається самим іменником.

За значенням і формою в українській мові розрізняються два числа: однина і множина.

Іменники у формі однини вживаються для позначення назви одного предмета: вишня, дорога, ясен, колодязь, море, перо. Іменники у формі множини вживаються для позначення назви кількох однорідних предметів: вишні, дороги, ясени, колодязі, моря, пера.

Щодо числа іменники поділяються на три групи:

1. Іменники, що вживаються і в однині, і в множині: твір – твори, лекція – лекції, інститут – інститути, хмара – хмари.

2. Іменники, що вживаються тільки в однині. До них належать:

а) назви речовин: молоко, сметана, чорнило, клей, мазут, олія;

б) збірні іменники: листя, худоба, людство, мишва;

в) іменники з абстрактним значенням: програмування, телебачення, доброта, чуйність, жовтизна, ходьба;

г) власні назви: Тернопіль, Волинь, Прип’ять.

3. Іменники, що вживаються тільки в множині. Сюди належать:

а) назви парних предметів: двері, сани, ножиці, обценьки;

б) назви, що мають матеріально-речовинне значення: дріжджі, висівки, дрова, змилини;

в) назви сукупностей предметів: гроші, витрати, копалини, фінанси;

г) назви ігор, процесів: побігеньки, посиденьки, піжмурки;

д) назви відрізків часу, свят, побутових обрядів: канікули, обжинки, заручини, хрести, входити;

е) власні назви: Суми, Черкаси, Залісці, Семигори.