Найвищий ступінь

Форма

Проста

Складена

Складна

префікс най- + проста форма вищого ступеня порівняння прикмет-ника: найсвіжіший

найбільш / найменш + звичайний прик-метник: найбільш свіжий

префікси що-, як- + проста форма найви-щого ступеня порів-няння прикметників: щонайсвіжіший, якнайсвіжіший

Не мають ступенів порівняння прикметники:

• з префіксами пре-, за-, над-, пра-, архі-, ультра-: предалекий, предобрий, премудрий, преславний, зависокий, архіважливий;

• із суфіксами -уват- (-юват-), -ав- (-яв-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -езн-, -енн-: білуватий, повнуватий, синюватий, білявий, чорнявий, дрібненький, біленький, тонесенький, глибочезний, величезний, здоровенний;

• з абсолютною ознакою: німий, глухий, сліпий, хворий, голий, живий, порожній, мертвий, готовий, кривий, горбатий, лисий, босий, сивий, русий тощо;

• назви мастей коней: гнідий, вороний, карий, буланий тощо;

• які перейшли з відносних або присвійних у якісні: каштановий, малиновий, кремовий тощо;

• складні прикметники: синьоокий, білосніжний, темно-зелений тощо.

Помилки у вживанні форм ступенів порівняння:

1. Поєднання вищого ступеня прикметника з родовим відмінком іменника без прийменника (він дужчий тебе, яблуня вище груші).

2. Вживання вищого ступеня з відносно-питальним займенником чим (я спокійніший, чим ти).

3. Змішування простої і складеної форми ступенювання: більш легший, найбільш легший.

4. Вживання слова самий для передачі найвищого ступеня порівняння: самий гарний.

5. Неправильне узгодження простої форми вищого ступеня: Мій брат вище, ніж ти. У цьому реченні потрібно вжити форму вищий, оскільки проста форма вищого ступеня повинна узгоджуватися з іменником у роді, числі та відмінку.

15.4. Повні й короткі форми прикметників.

Форма прикметника

Повна Коротка

Нестягнена: прик-метники жіночого й середнього роду називного, знахід-ного відмінка однини, множини: добрая мати, великеє серце, чистії думки

Стягнена: прик-метники жіночо-го, середнього роду однини та множини: висока тополя, струнке дерево, зелені віти

Прикметники на-зивного, знахідно-го відмінка однини чоловічого роду: красен хлопець, повен місяць, зелен клен; присвійні прик-метники з суфіксами -ів (-їв), -ин (-їн): батьків, Олексіїв, материн, Маріїн

ЗМ 16. Дієслово як частина мови. Спосіб, час, відміна дієслів

Мета: поглибити і систематизувати знання студентів про дієслово як частину

мови, сприяти зміцненню навичок визначення морфологічних ознак

дієслова;

формувати загально-пізнавальні вміння знаходити дієслова в текстах,

визначати їх роль у реченнях;

розвивати творчі вміння використовувати дієслова у власних

висловлюваннях;

за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу

привернути увагу дітей до культурних скарбів України.

16.1. Дієслово як частина мови.

16.2. Форми дієслів.

16.3. Доконаний і недоконаний види дієслова.

16.4. Способи дієслів.

16.5. Часи дієслова.

16.6. Дієвідміни дієслів.

16.1. Дієслово як частина мови.

Дієслово – це самостійна повнозначна змінна частина мови, що називає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити?

Морфологічні ознаки:

• перехідність/неперехідність;

• вид (доконаний, недоконаний);

• спосіб (дійсний, умовний, наказовий);

• час (минулий, теперішній, майбутній);

• число, особа (у теперішньому і майбутньому часі) або рід (у минулому часі).

С интаксична роль. У реченні дієслово найчастіше виступає присудком (Тихо плакала за вікном осінь), хоча інфінітив може виступати й будь-яким іншим членом речення:

Л иш боротись – значить жить. Здійснилася моя мрія побувати в Парижі.

Л ікар порекомендував поїхати в санаторій. Їдьмо в Карпати кататися на лижах.

Дієслово може означати:

• реальну фізичну дію особи (йти, гребти, сіяти, шити);

• стан, в якому перебуває предмет (спати, сидіти, стояти, журитися, сміятись);

• становлення предмета (розквітати, достигати, молодіти, старіти);

• ставлення особи до кого-небудь чи до чого-небудь (любити, поважати, шанувати);

• бажання (хотіти, бажати, воліти);

• мовлення (говорити, розповідати, радити);

• мислення (думати, мислити, мріяти) тощо.

16.2. Форми дієслів.

Форми дієслова – це інфінітив, особові форми, дієприкметник, дієприслівник та безособові форми на -но, -то.