Поділ іменників на відміни

І відміна
Іменники жіночого, чоловічого і спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я: хмара, рілля, надія, розбишака
Тверда група	М’яка група	Мішана група
Іменники з основою на твердий приголосний (крім шиплячих): кобза, порада, Ольга, химера	Іменники з основою на м’який приголосний: зброя, змія, шия	Іменники з основою на шиплячий приголосний: свіча, калюжа, груша
ІІ відміна
1. Іменники чоловічого роду без закінчення і з закінченням -о в називному відмінку однини: рік, батько; 2. Іменники середнього роду з закінченням -о, -е, -я (крім тих, у яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -ен-): плече, водоймище, дівчатко.
Тверда група	М’яка група	Мішана група
1. Іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, Петро; переважна більшість іменників на -р: вир, вихор; 2. Усі іменники іншо-мовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир: інженер, ювіляр; 3. Іменники середнього роду із закінченням -о: вікно, місто	1. Іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень; 2. Частина іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: лікар – лікаря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: буквар – букваря; 3. Іменники середнього роду з закінченням -е та -я (без суфіксів -ен-, -ят-): море, життя, листя	Іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: вантаж, дощ, ткач, а також іменники на -яр (назви людей за родом діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: пісня′р – піснярá, школяр – школярá; іменники середнього роду з закінченням -е при основі на шиплячий приголосний: плече, ложе
ІІІ відміна
Іменники жіночого роду з нульовим закінченням: паморозь, північ, любов, а також іменник мати
IV відміна
Іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -ен-: ведмежа, ім’я, дівча, янголя, дитинча

Зм 15. Прикметник як частина мови. Ступені порівняння якісних прикметників

Мета: поглибити знання студентів про прикметник як частину мови, його

загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль у реченні;

формувати вміння розрізняти розряди прикметників та визначати їх

особливості функціонування в мовленні;

за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу

виховувати почуття гордості та любові до краси рідної землі.

15.1. Прикметник як частина мови.

15.2. Поділ прикметників на розряди за значенням.

15.3. Ступені порівняння якісних прикметників.

15.4. Повні й короткі форми прикметників.

15.1. Прикметник як частина мови.

Прикметник – це самостійна повнозначна відмінювана частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? (яка? яке? які?), чий? (чия? чиє? чиї?): цікава повість, батькове слово.

Прикметники можуть виражати різні ознаки:

• колір (блакитний, білий, салатовий, сірий);

• розмір (широкий, вузький, великий, малий);

• якість (м’який, жорстокий);

• смак (солодкий, гіркий, винний);

• матеріал (залізний, фаянсовий, цегляний);

• відношення до місця (міський, сільський, прибережний);

• відношення до часу (денний, ранковий, учорашній);

• відношення до простору (близький, далекий);

• особи (сестрин, невістчин);

• зовнішні й внутрішні властивості (здоровий, веселий, кмітливий, щирий).

Прикметники у реченні пов’язується з іменником, узгоджуючи з ним свою форму. Цим зумовлені його морфологічні ознаки.

Морфологічні ознаки. Прикметник має ознаки роду, числа, відмінка, які узгоджуються з родом, числом і відмінком іменника: глибокий яр, глибокою рікою, глибокому озеру, глибоких морів. Початкова форма прикметника – чоловічий рід називного відмінка однини.

С интаксична роль. У реченні прикметник найчастіше виступає означенням (Білявий день втомився і притих), рідше – присудком (Наше місто старовинне).

15.2. Поділ прикметників на розряди за значенням.

Ознака може бути виражена безпосередньо (ясний ден, темна ніч, далека дорога, високе дерево) або через відношення предмета до інших предметів (паперовий змій – змій з паперу; олов’яний солдатик – солдатик із олова; сестрин приїзд – приїзд сестри; Олесів светр – светр Олеся).

Залежно від того, чи безпосередню якість предмета виражають прикметники, чи через відношення її до інших прикметників, вони поділяються на три основні розряди: якісні, відносні й присвійні.

Якісні прикметники – це прикметники, що виражають ознаку безпосередньо, яка може виявлятися в більшій чи меншій мірі: кислий – кисліший, найкисліший; білий – біліший – найбіліший; ясний – ясніший – найясніший.

Якісні прикметники виражають ознаки за:

• кольором (червоний, зелений, синій, чорний);

• смаком (гіркий, солоний, солодкий);

• запахом (запашний, духмяний);

• вагою (важкий, легкий);

• віком (старий, молодий);

• формою (круглий, прямий, вузький);

• зовнішніми і внутрішніми властивостями (стрункий, високий, поганий).

Відносні прикметники – це прикметники, що виражають ознаку через відношення до інших предметів, яка не виявляється в більшій чи меншій мірі: денне світло (світло дня), вечірня прохолода (прохолода вечора).

Відносні прикметники виражають ознаки за відношенням до:

• матеріалу (вовняний, водяний, лляний, цегляний, глиняний);

• часу: (літній, зимовий, річний);

• призначення (шкільний, столярний, швейний);

• національності (український, польський, грецький);

• місця (садовий, лісовий, степовий, сільський, міський, полтавський).

Якісні й відносні прикметники відповідають на питання який? яка? яке?

Присвійні прикметники називають ознаку, що виражає належність предмета людині (Галина відповідь, дядькова робота, мамина сумка, татова розмова) чи тварині (солов’їна пісня, сорочине гніздо, лисячий слід, собачий гавкіт, заяча лапка, бджолина сім’я). Присвійні прикметники відповідають на питання чий? чия? чиє?

Межі між розрядами прикметників певною мірою умовні. Прикметники можуть вживатися як у своєму прямому значенні, так і в переносному.

Частина відносних прикметників, вживаючись у переносному значенні, набуває значень якісних прикметників. Такі прикметники називаються відносно-якісними.

Відносні прикметники	Відносно-якісні прикметники
Молочний кисіль (кисіль з молока)	Молочне світло (м’яке, неяскраве світло)
Дерев’яна лава (лава з дерева)	Дерев’яні пальці (негнучкі пальці)
Льодяна крига (крига з льоду)	Льодяне серце (холодне серце)

Присвійні прикметники, вживаючись у переносному значенні, можуть ставати якісними. Такі прикметники називаються присвійно-якісними.

Присвійні прикметники	Присвійно-якісні прикметники
Батьківське майно	Батьківське ставлення (добре, тепле)
Вовча лапа	Вовчий погляд (поганий, важкий)
Овеча вовна	Овеча натура (покірна, слухняна)
Заячий хвіст	Заячий характер (лякливий)

З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях: лебедина пісня, Охрімова свити, куряча сліпота, Прометеїв вогонь.

Присвійно-відносні прикметники можуть передавати значення присвійності та відношення. Вони творяться від назв людей, зрідка – від назв тварин за допомогою суфіксів -ськ- (-ий), -цьк- (-ий).

На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні прикметники вказують на більш узагальнену віднесеність: дівчачий гурт, орлина сім’я, журавлиний ключ, звіряче потомство.

До присвійних прикметників ставиться питання чий? (чия? чиє? чиї?), а присвійно-відносні прикметники можуть відповідати на питання який? (яка? яке? які?): дівочі уста (чиї?), дівочий хоровод (який?); дідова хата (чия?), ластів’яче гніздо (яке? чиє?), ластів’яче шугання (яке?).

Усі присвійно-відносні прикметники можуть виступати тільки в повній формі.

15.3. Ступені порівняння якісних прикметників.

Ступені порівняння мають тільки якісні прикметники. Інші розряди прикметників не мають цієї властивості.

Якісні прикметники виражають ознаку, яка може виявлятися більшою або меншою мірою, тому їм властиві ступені порівняння – вищий і найвищий.

Прикметники, які показують, що в одному предмети б і л ь ш е тієї самої якості, ніж в іншому, є формами в и щ о г о ступеня порівняння: Молоко легше за мед; Дніпро довгий за Прип’ять.

Прикметники, які показують, що в предметі н а й б і л ь ш е тієї самої якості порівняно з іншими предметами, є формами н а й в и щ о г о ступеня порівняння: То була найкраща відповідь; Третя в ряду ялина найвища.

Вищий ступінь порівняння має дві форми: просту і складену.

П р о с т а форма утворюється від звичайного прикметника за допомогою суфікса -ш- (-іш-): малий – менший, довгий – довший, гіркий – гіркіший, білий – біліший.

Якщо в прикметниках є суфікси -к-, -ок-, -ек-, то при творенні вищого ступеня вони зникають: короткий – коротший, рідкий – рідший, глибокий – глибший, широкий – ширший, далекий – дальший. При творенні вищого ступеня можуть відбуватися зміни приголосних звуків: низький – нижчий, вузький – вужчий, дорогий – дорожчий, близький – ближчий,високий – вищий.

С к л а д е н а форма вищого ступеня утворюється поєднанням слів більш або менш і прикметника: більш досвідчений, більш вдалий. менш вдалий.

Вищий ступінь може утворюватися через зміну кореня (суплетивні прикметники): гарний – ліпший (кращий), великий – більший, поганий – гірший.

Вищий ступінь

Форма

Проста

Складена

основа прикметника + суфікси -ш, -іш: свіжий, свіжіший

більш / менш + звичайний прикмет-ник: більш свіжий

Зауважте! За творення форм вищого ступеня порівняння із суфіксом -ш- основа прикметника може зазнавати змін:

• суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: короткий – коротший;

• [с] + -ш- = [шч] (щ): високий – вищий, красивий – кращий;

• [г], [ж], [з] + -ш- = [жч]: дорогий – дорожчий, дужий – дужчий, близький – ближчий, вузький – вужчий.

Винятки: довгий – довший, легкий – легший.

П р и м і т к и:

1. Прикметники молодший і старший у словосполученнях старший лаборант, молодший медперсонал втратили значення вищого ступеня і вживаються в мові як компоненти нерозкладних словосполучень.

2. Словосполучення більш-менш відомий, більш-менш чистий не є вищим ступенем порівняння, бо виражають лише помірну ознаку.

3. Слово трохи послаблює вищий ступінь: трохи більший, трохи чистіший.

Найвищий ступінь порівняння прикметників також має три форми: просту, складну і складену.

П р о с т а форма найвищого ступеня утворюється від простої форми прикметника вищого ступеня за допомогою префікса най-: найстарший, найкращий, найчорніший.

С к л а д н а форма утворюється від простої форми найвищого ступеня порівняння прикметників за допомогою префіксів що-, як-: щонайвищий, якнайдорожчий, щонайкращий, якнайщиріший.

С к л а д е н а форма утворюється сполученням слів найбільш, найменш і прикметника (найбільш відомий, найбільш підготовлений, найменш грамотний) або слів від усіх, за всіх (рідніший за всіх, миліший від усіх).