3. Право на судовий захист і цивільні процесуальні права іноземців в україні

Українське законодавство, надаючи іноземцям у принципі рівну з нашими громадянами можливість здобувати й здійснювати свої права в Україні, разом з тим дає їм можливість їхнього судового захисту.

Значення, що приділяється в Україні захисту прав іноземців, знайшло своє вираження в тім, що іноземним громадянам й особам без громадянства гарантується право на звернення до суду й інших державних органів для захисту приналежних їм особистих, майнових, сімейних й інших прав.

Іноземні громадяни користуються цивільними процесуальними правами нарівні з українськими громадянами. Іноземці можуть брати участь у цивільних процесах як позивач, відповідача або третьої особи. Право на судовий захист мають в Україні іноземні підприємства й організації.

Право звертатися в суд і користуватися цивільними процесуальними правами нарівні із громадянами України надано й особам без громадянства.

Надання національного режиму в області цивільного судочинства закон не зв'язує із проживанням іноземця або особи без громадянства в Україні.

В Україні немає яких-небудь обмежень або умов, виконання яких необхідно для обігу іноземця в суд. Тим часом процесуальному законодавству ряду держав відомо правило, відповідно до якого при пред'явленні позову іноземець-позивач повинен внести грошову заставу в забезпечення судових витрат, які може понести відповідач, якщо позивачеві буде відмовлено в позові.

Торговельні договори України з іншими країнами містять спеціальні правила про взаємний вільний доступ громадян й організацій договірних сторін у суд.

Звільнення від судової застави (або іншого забезпечення в який би те не було формі) позивача на підставі того, що він є іноземцем або не має постійного або тимчасового місця проживання в даній країні, передбачено в Гаазькій конвенції з питань цивільного процесу 1954 року.

Всі договори про правову допомогу, укладені з іншими державами, установлюють, що громадяни однієї держави користуються на території іншої держави у відношенні своїх особистих і майнових прав таким же захистом, як і власні громадяни. Їм надане право вільне й безперешкодно звертатися в суди, прокуратуру, нотаріальні контори й інші установи юстиції іншої держави. Вони можуть збуджувати клопотання й пред'являти позови на рівних підставах з вітчизняними громадянами. Їм надаються однакові з вітчизняними громадянами процесуальні права, і вони не повинні вносити яку-небудь заставу при пред'явленні позову.

Такі правила були передбачені, зокрема, у Конвенції між СРСР й Італією про правову допомогу по цивільних справах 1979 року, у договорах про правову допомогу з Фінляндією (1978 р.), Грецією (1981 р.), Алжиром (1982 р.), Сирією (1984 р.), Тунісом (1984 р.), Кіпром (1984 р.).

Постанови цих договорів застосовуються відповідно й до заснованого на території договірних сторін відповідно до їх законодавства юридичним особам, а також до інших організацій, що користується процесуальною правоздатністю.

Іноземець, будучи стороною в процесі, користується в нашому суді всіма процесуальними правами нарівні з українськими громадянами. Конституція України забезпечує особам, що бере участь у справі, що не володіє мовою, на якому ведеться судочинство, право повного ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача й право виступати в суді рідною мовою. Це конституційне положення має пряме відношення до іноземців. Якщо іноземець не володіє мовою, на якому ведеться процес, то він має право знайомити з матеріалами справи через перекладача, а також виступати в суді рідною мовою. Деякі консульські конвенції (з Великобританією, Швецією) передбачають, що консул може, якщо це дозволяють закони держави перебування, виступати як перекладач по справах капітана судна й членів екіпажа перед судами й владою держави перебування.

Іноземець може вести справи в суді особисто або через представника. У нашому праві немає інституту обов'язкового судового представництва. Представниками іноземних громадян у суді можуть бути як українські громадяни, так й іноземці.

Представником може бути будь-який адвокат. Аналогічним образом вирішується питання про представництво іноземних фірм і громадян при розгляді справ у третейських судах (арбітражах). Наприклад, у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України сторони можуть вести Справи в цьому суді безпосередньо або через належним чином уповноважених представників, призначуваних сторонами за своїм розсудом, у тому числі з іноземних громадян й організацій.

Крім того, як представників іноземних громадян можуть виступати консули. Відповідно до правил ряду консульських конвенцій, укладених з іноземними державами, консул у силу свого офіційного положення може представляти громадян країни, його що призначила, як перед судами, так і перед іншими органами влади консульського округу.

Відповідно до Консульської конвенції між СРСР і США, консул мав право представляти інтереси громадянина держави, що представляє, відносно майна, що перебуває в державі перебування, за умови, що такий громадянин не представлений іншим способом, за умови, однак, що ніхто при цьому не уповноважує консульську посадову особу діяти як адвоката.

Для визнання повноважень консула доручення надавати не потрібно. Таке правило дотримується в консульських конвенціях, укладених з Болгарією, В'єтнамом, КНР, КНДР, Монголією, Польщею, Чехією, Австрією, ФРН й іншими країнами.

Консульські конвенції, укладені зі США, Великобританією, Японією, Швецією, Італією, передбачають у загальній формі право консулів надавати своїм громадянам юридичну допомогу й сприяння.