5. Установлення змісту іноземного права

Суд й інші органи Української держави, а також арбітражні організації стоять на позиціях лояльного застосування іноземного законодавства у всіх випадках, коли це застосування засноване на законі, правилах міжнародного договору або на умовах угоди, укладеною нашою організацією з іноземним контрагентом. У ЦПК передбачено, що "суд відповідно до закону застосовує норми іноземного права". Іноземне право повинне застосовуватися судом так, як воно застосовується в країні, де це право діє.

Наприклад, якщо мова йде про яку-небудь статтю Цивільного кодексу Бельгії, то вона повинна застосовуватися так, як її положення тлумачаться бельгійським Касаційним судом. Та обставина, що в Бельгії, як і у Франції, діє той самий Кодекс Наполеона й що Касаційний суд Франції тлумачить цю статтю інакше, значення не має. Неправильне застосування іноземного закону тією самою мірою, як і помилка в застосуванні вітчизняного закону, служить в Україні підставою для перегляду судового рішення (у відмінність, наприклад, від практики ФРН, Франції й ряду інших країн).

Суд застосовує не тільки іноземні закони, але також звичаї й судову практику іноземних держав у тих межах, у яких останні визнаються джерелами права в цих державах. Зміст іноземного права може бути як установлено самим судом, так і доведено сторонами, зацікавленими в застосуванні цього права.

Суд зобов'язаний установити зміст іноземного права. Для цього він може звертатися до сприяння сторін, запитувати тексти законів іноземних держав у відповідних установ і наукових організацій. Для одержання відомостей про іноземне законодавство суди (а також державні нотаріальні контори) звертаються в Міністерство юстиції України, що при необхідності запитує у встановленому порядку відповідні установи іноземних держав.

При застосуванні іноземного права суд, господарський суд, третейський суд або адміністративний орган установлюють зміст його норм відповідно до їхнього офіційного тлумачення, практикою застосування й доктриною у відповідній іноземній державі.

З метою встановлення змісту норм іноземного права суд, господарський суд, третейський суд або адміністративний орган можуть звернутися у встановленому порядку за сприянням і роз'ясненням до міністра юстиції й інших компетентних органів або установам в Україні й за кордоном або залучити експертів.

Особи, що беруть участь у справі, вправі представити документи, що підтверджують зміст відповідних норм іноземного права.

Якщо, незважаючи на всі спроби, установити зміст іноземного закону не вдасться, то суд мусить застосувати українське право. У законодавчому порядку це питання одержало вирішення: "Якщо зміст норм іноземного права, незважаючи на прийняті заходи, не встановлена, застосовується українське право". Такий підхід до рішення цього питання відповідає практиці інших держав.

У цьому зв'язку відзначимо, що в Законі про міжнародне приватне право Угорщини 1979 року передбачене наступне правило: "Якщо зміст іноземного закону не може бути встановлено, те варто застосовувати угорський закон" (ч. 3 § 5).