1. Календарно-обрядові пісні

Усе життя наших далеких пращурів тісно пов΄язане з календарем.

Одним із найдавніших видів усної поезії народу є календарно-обрядові пісні, які відображали кожен цикл хліборобської праці в різні пори року. У цих піснях дуже часто відтворювався трудовий процес: зображали рухи, які символізують оранку, сівбу, жнива тощо. Усі календарно-обрядові пісні відзначаються ліризмом. Це ніби художнє відображення самого життя в піснях, хороводах, іграх, танках.

Залишки первісної обрядовості згодом були змішані з християнськими обрядами й пов΄язані з церковно-календарними датами свят. Поряд із сезонними хліборобськими святами важливе місце займають сезони весілля та поминання померлих.

До календарно-обрядових пісень належать:

• колядки, щедрівки (зимовий різдвяний цикл);

• веснянки, гаївки, або гагілки (весняний цикл);

• русальні (пов΄язані зі святковим циклом колосіння збіжжя та розквіту природи наприкінці весни);

• купальські (переджниварський цикл середини літа);

• жниварські та стодольні (збирання врожаю в кінці літа).

(Стодола – будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння зерна).

Пісні різдвяного циклу

Зимове обрядодійство розпочиналося у Святвечір колядками. Колядки – це відтворення міфу про Сотворення Світу і величальні пісні, призначені для кожної конкретної людини: господаря, господині, дівчини, дитини. У них досить часто називають імена тих, кого величають.

Колядки мають здебільшого 10-рядковий вірш із дворядковою строфою (5+5) х 2. Іноді він записується як чотиривірш із 5-складовими рядками.

Що ж означає слово коляда? В українців це і сам обряд, і різдвяна пісня, і винагорода за колядування. За твердженням давніх авторів, Коляда – один з язичницьких богів, що символізував початок року. Можливо, від Коляди походить і слово календар (річне коло). У римлян тотожним Коляді був бог Янус, а від нього – назва першого місяця року “януаріс” (січень). Слово коляда є в усіх слов΄янських народів із тим же значенням, що і в українців.

У колядках мають місце певні образи:

Ясен місяць – пан господар, Красне сонце – жона його, Дрібні зірки – його дітки та ін.

Провідні мотиви колядок:

• кохання як запорука людського щастя;

• одвічне родинне благополуччя;

• уславлення народження Ісуса Христа;

• уславлення хліборобської праці;

• захисту рідної землі.

Колядки:

“Добрий вечір тобі, пане господарю!” “Нова радість стала” “Поза лісом, лісом темнесеньким”

“Коню мій, коню вороненький” “Ой красна, красна в лузі калина”

Щедрівки – пісні, що виконуються на Щедрий вечір (Новоліття). Але коли Новий рік був перенесений на січень, тоді, мабуть, і відбулося зміщення в часі святкування Новоліття, а обрядові пісні весняного щедрівочного циклу стали співати разом із колядками.

У них звучать щедрі побажання рідним і близьким, а також наявні мотиви весняних господарських робіт, тому що в дохристиянські часи Новий рік святкувався навесні.

Щедрівки:

“Щедрий вечір, а я йду” “Щедрик, щедрик, щедрівочка” “Щедрівочка щедрувала”

“Сидить баба на припічку” “Ой сивая та зозуленька”