Чумацькі пісні

За тематикою й поетикою вони близькі до козацьких.

Чумакування як суспільне явище виникло приблизно в той самий час, що й козацтво. Уже з ХУ ст. в Україні відомий торговельний промисел чумаків, які волами їздили до берегів Чорного й Азовського морів. Це була важка й небезпечна справа, але водночас овіяна романтикою далекої дороги, безмежного степу, моря. Найпоширенішими предметами торгівлі були сіль, риба, віск, дьоготь, прянощі. Чумацькі пісні в дорозі співали самі чумаки.

Найпоширеніші теми чумацьких пісень (більшість споріднені з темами козацьких пісень):

• від΄їзд у дорогу;

• приготування до довгої подорожі;

• прощання з родиною;

• пригоди чумаків (тяжка зимівля, повернення додому);

• гуляння після повернення, застереження дівчатам не закохувтись у чумака, висміюється чумакова жінка, яка гуляє, поки чоловіка немає вдома (у жартівливих чумацьких піснях).

Чумацькі пісні:

«Ой у степу криниченька» «Буркун-зілля» «Волики» «Гуляв чумак на риночку» «Їхав чумак із Криму додому»

«Над річкою бережком» «Ой у полі криниченька» «Ой ясно, ясно сонечко сходить» «Ох і не стелися, хрещатий барвінку» («Поїхав чумак та в Крим на базар») «У Києві на ринку»

Солдатські та рекрутські пісні

Специфіка рекрутських пісень полягає в зображення подій, породжених явищем рекрутизації (після зруйнування Запорізької Січі та знищення всіх залишків автономії Гетьманщини Роія запровадила на українських землях загальну військову службу для чоловіків різних верств населення, що стала рекрутською повинністю (уведена наказом Петра І 1699 р.); на Західній Україні – вербування українців до австро-угорської армії.

Довідка: За Петра І служба була довічною, у 1793 р. термін скоротили до 25 років, у 1834 – до 20 років. З 1874 р., коли була введена загальна військова повинність, служба тривала 7 років.

Пісні, що супроводжували відхід хлопця до війська, сповнені сумним настроєм (фактично це – голосіння), бо знаменували перехід зі «свого» світу в «чужий», де діють бездушні закони, панує чужа мова, невідоме майбутнє.

Солдатські та рекрутські пісні:

«На тій горі, на тій горі» «Ой понад морем, понад Дунаєм» «Била мене мати березовим прутом»

«А в неділю рано, рано-ранесенько» «А на горі два явори» «Бідна моя головонька» «На тій горі, на тій горі»

Кріпацькі пісні

Поява пісень зумовлена суспільними явищами: відновлення Росією кріпацтва на українських землях, кріпосне право узаконювало залежність селянина від землевласника (остаточно кріпацтво в Україні було оформлено 1873 р. указом Катерини ІІ). Серед різних видів кріпацької повинності, крім численних податків, була ще й панщина чи відробіткова рента – примусова праця закріпачених селян у господарстві поміщиків.

Для кріпацьких пісень характерно:

• вираження негативного ставлення селян до тяжкої долі, умов підневільного життя;

• відсутність романтичних рис (гіперболізації, ідеалізації ліричних героїв, обширних пейзажів, персоніфікації сил природи, фантастичних картин);

• народна уява і фантазія поступається місцем змалюванню нелегкої праці, умов селянського побуту, епізодів знущання поміщиків з кріпаків, приниження людської гідності.

Кріпацькі пісні:

«Бодай пану в дворі страшно» «В неділеньку рано» «Гой кувала зозулечка, кувати забула» «Із-за гори вітер віє» «На панщину ходжу, ходжу»

«Наступає чорна хмара» «Нема в світі правди, правди не зиськати» «Ой летіла зозуленька, летячи кувала» «Ой служив би я в війську запорозькім»

У період Руїни й пізніше, особливо після скасування кріпацтва 1861 р., з΄явилася ще одна верства населення – бурлаки. Ними ставали люди, що не мали власної хати чи притулку, поневірялися на чужих землях, шукаючи засобів для прожиття, а також колишні козаки, що після знищення Січі, не маючи дому, рятувались від розправи з боку російської влади. Бурлаками ставали також кріпаки-утікачі, і ті, хто тікав від рекрутчини. У Росії бурлаками називали робітників, що тягали річкові судна. В Україні слово «бурлака» має білш узагальнене значення – самотня бездомна людина, як правило, неодружена або яка з певних причин покинула сім΄ю.

Найбільшу групу бурлацьких пісень становлять пісні про життя втікачів від крапаччини.

Основні мотиви:

• тяжка праця;

• поневіряння на чужині;

• мізерність тимчасових заробітків;

• нарікання на злу долю.

Бурлацькі пісні:

«Віють вітри все буйнії» «Горе, горе тим сиротам» «Жив дома – добра не знав» «Забіліли сніги» «Крутий берег, крутий, річечка бистренька» «Летить орел понад воду»

«Нема горя так нікому» «Ой колись були степи, сінокоси» «Ой на морі на синьому» «Ой у лузі при березі» «Ой що ж бо то за ворон, що на морі крякає» «Ох, піду я, сяду в зеленім саду»

У суспільно-побутових (соціально-побутових) піснях особливо виразно виявляються волелюбність українського народу, ненависть до насильства й експлуатації, мрії про справедливий суспільний лад.