- •Зародження літ-ва як поетики і риторики в античності
- •Основні ідеї Поетики Арістотеля
- •3.Унормованість поет творчості Горацієм в «Посланні до пісонів»
- •Н.Буало як теоретик класицизму
- •Розвиток нормативної поетики в Європі та Україні
- •Початок філософсько-естетичних рефлексій стосовно літератури
- •7. Зародження та розвиток академічного літературознавства
- •Основні течії в академічному літ-ві в першій пол. 19 століття
- •9. Розвиток нової літературознавчої думки в хх столітті
- •10. Сучасні розгалуження та парадигми науки про літературу
- •11. Філософські основи євр модернізму та їх відображення в літературознавстві
- •12. Творчість ф.Ніцше: концепція аполлонівського і діонісійського початків в мистецтві
- •13. Специфіка аналізу мистецьких творів і літературного процесу із застосуванням концептів ф.Ніцше
- •14.Основні ідеї а. Бергсона: значення інтуїції для художньої творчості та пізнання.
- •4. Принцип інтерпретації прочитаного.
- •6. Принцип циклічності, або герменевтичного кола.
- •16.Поступ герменевтики у працях Гадамера.
- •17. Психоаналіз Фройда та його вплив на літературознавство.
- •18. Вчення з. Фройда про едипів комплекс і наука про літературу.
- •19. Потяг до смерті( танатосу) за з.Фройдом і втілення цього комплексу у художній практиці майстрів красного письменства.
- •21. Варіативність аналітичної рецепції худ текстів за міфокритичною методологією.
- •22. Школа російських формалістів та її вплив на структурально-семіотичні студії.
- •23.Основні літературознавчі ідеї бахтіна
- •25. Концепти теорії жанрів бахтіна
- •26. Подальший розвиток ідей бахтіна
- •27 Структуралізм
- •28 Наратологія
- •29 Методологія семіотичних студій
- •30 Відмінності між модернізмом і постмодернізмом
- •31 Постструктуралізм м. Фуко
- •32 Деконструктивізм жака дерріди
- •33 Роль і місце теорії літ – ри в контексті гуманітарних наук поля де манна
- •35 Образ діви марії за ю. Крістевою
- •36. Осн ідеї елейн шовалтер
- •37 Розвиток поняття література
- •38 Літературність
- •39. Образна природа мистецтва слова.
- •41. Основні функції художньої словесності.
- •42. Основні види художньої літератури.
- •43. Історизм поняття автор.
- •44. Автор у творі та автор як реальна особа.
- •45.Реципієнт 53. Реципієнт: слухач, глядач, читач.
- •46. Що таке «історія літератури»
- •51. Основні стадії розвитку л-ри в Європі та Америці. Специфіка інших регіонів.
- •52. Модернізм в худ літ кінця 19 -20 ст.
- •53. Постмодернізм.
- •54. Умовність генологічної класифікації літ творів.
- •55. Жанр як основна категорія буття
- •56. Жанрові системи різного рівня
- •57 Основні жанри епіки
- •58. Основні драматичні жанри
- •59. Жанрові модифікації лірики
59. Жанрові модифікації лірики
наприклад: балада, гімн, сонет, ода, дума, елегія, романс, газель, пісня, вірш, баркарола тощо.
Гімн (від грецького hymnos — уро¬чиста пісня) — урочистий музичнийтвір програмного звучання. Існуютьдержавні гімни, що поряд з гербомі прапором символізують державу іє одним з атрибутів незалежностікраїни.Найпопулярнішим українськимнаціональним гімном з другої поло¬вини XIXст.стала пісня-гімн «Щене вмерла України…» (слова ПавлаЧубинського, музика Михайла
Вербицького).Крім державного, існують гімниреволюційні, військові, партійні,релігійні, на честь видатних подій,героїв тощо. Відомі ще такі пісні-гімни, як «Боже великий, єдиний нам Україну храни» (слова О. Ко-ниського, музика М. Лисенка), «Ой улузі червона калина» (гімн Українсь¬ких січових стрільців), «Заповіт» Та¬раса Шевченка. Ці твори виконуютьстоячи.
Дифірамб (від грецького dithyram-bos — пісня на честь бога Діоніса) —один з різновидів давньогрецької лірики, близький до оди чи гімну.Виконувався спочатку на святі зби¬рання винограду. У новоєвропей¬ській літературі — вірш, позначенийнадмірним звеличенням певної особиабо події. Тепер досить часто цейтермін уживаний в іронічному зна¬ченні, коли йдеться про надмірневихваляння когось або чогось.
Думка (дума) — жанр невеликоїмедитативно-елегійної (журливої)поезії, іноді баладного змісту,кийбув поширений у творчості українсь¬ких письменників-романтиків пер¬шої половини XIX ст. та використо¬вувалися для позначення народнихпісень такого ж змісту в тогочаснихфольклорних збірниках. В україн¬ській поезії жанр започаткувавА. Метлинський (збірка 1839 року«Думки і пісні та ще дещо»). Відомийвін також з творчості М. Петренка(«Дивлюсь я на небо»), Т. Шевченка.
Епітафія (від грецького epitaphios— надгробне (слово)) — надмогиль¬ний напис у віршах чи прозі.Ліричний портрет — це вірш, уякому подано характеристику реаль¬ної людини, розкрито їївнутрішнійсвіт, належність до якоїсь професіїПрикладами ліричного портрета мо¬жуть бути вірші «Шевченко», «Шо-пен» М. Рильського.Медитація (від латинського medi-tatio — роздум) — вірш філософсько¬го змісту, у якому автор передає своїглибокі роздуми про деякі важливіпроблеми, інколи глобального зна¬чення (життя і смерть, дружба і ко¬хання, людина і природа). Особливо¬го поширення цей жанр набув у по¬езії сентименталістів і романтиків.Активно використовується він і в су¬часній ліриці.
Ода (від грецького oda — пісня) —первісно пісня на будь-яку тему, щовиконувалася в Стародавній Греціїхором під музичний супровід, пізні¬ше — хвалебний вірш, присвяченийуславленню важливих історичнихподій або видатних осіб. Стиль такихтворів особливо врочистий, з елемен¬тами патетики.
Пісня (давньоруське співати) —вірш ліричного або ліро-епічного ха¬рактеру, мелодичний за своїм інто¬наційним малюнком і призначенийдля співу. Розрізняють два види пі¬сень — народні та літературні.Літературні пісні часто фольклоризу-ються, стаючи популярними й поши¬рюючись серед народу. Народні пісні(текст чи мелодія або й те, й інше)часто слугують основою для побудовилітературно-авторських пісень.В українській літературі цей жанрособливої популярності набуває вXIX ст. Провідне місце в ній посіда¬ють пісні «Віють вітри» І. Котля¬ревського, «Дивлюсь я на небо»УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРАМ. Петренка, «Повій, вітре, наВкраїну» С. Руданського, «Стоїть го¬ра високая» Л. Глібова. У сучаснійліриці популярними є пісні на словаА. Малишка, В. Симоненка, Д. Пав-личка, М. Луківа.
Послання — епістолярно-публі¬цистичний вірш, написаний у формізвернення до певної реальної особи(іноді до багатьох осіб). Зміствіршових послань може бути найріз¬номанітнішим: від дружнього обмінудумками до політичних декларацій,філософських узагальнень, естетич¬них програм. Цей жанр широкопредставлений в українській літера¬турі. Класикою стали вірші Т. Шев¬ченка «І мертвим, і живим, і нена¬родженим землякам моїм в Україні іне в Україні моє дружнєє посланіє»,«Гоголю», «Марку Вовчку», «До Ос¬нов’яненка», «М. Костомарову».
Романс (від французького ro¬mance, від roman — романський) —сольна лірична пісня, здебільшогопро кохання, виконується із супрово¬дом. Широковідомі романси на віршіросійських поетів О. Пушкіна,Ф. Тютчева, А. Фета, С. Єсеніна.Розквіт цього жанру в Україні припа¬дає на XIX — початок XX ст.(Є. Гребінка, А. Кримський, ЛесяУкраїнка).
Сонет (від італійського sonetto, від латинського sonus — звук) — ка¬нонічний жанр ліричного вірша, який складається з двох катренів і двох терцетів (терцин), написаних пере¬важно п’ятистопним ямбом. В епоху Ренесан¬су поширюється в Європі. Українсь¬кий сонет з’явився в середині XIX ст.Вагомий внесок у його розвиток зроби¬ли І. Франко, Леся Українка, М. Риль¬ський, М. Драй-Хмара, М. Зеров,Л. Костенко, Д. Павличко.
