59. Жанрові модифікації лірики

наприклад: балада, гімн, сонет, ода, дума, елегія, романс, газель, пісня, вірш, баркарола тощо.

Гімн (від грецького hymnos — уро¬чиста пісня) — урочистий музичнийтвір програмного звучання. Існуютьдержавні гімни, що поряд з гербомі прапором символізують державу іє одним з атрибутів незалежностікраїни.Найпопулярнішим українськимнаціональним гімном з другої поло¬вини XIXст.стала пісня-гімн «Щене вмерла України…» (слова ПавлаЧубинського, музика Михайла

Вербицького).Крім державного, існують гімниреволюційні, військові, партійні,релігійні, на честь видатних подій,героїв тощо. Відомі ще такі пісні-гімни, як «Боже великий, єдиний нам Україну храни» (слова О. Ко-ниського, музика М. Лисенка), «Ой улузі червона калина» (гімн Українсь¬ких січових стрільців), «Заповіт» Та¬раса Шевченка. Ці твори виконуютьстоячи.

Дифірамб (від грецького dithyram-bos — пісня на честь бога Діоніса) —один з різновидів давньогрецької лірики, близький до оди чи гімну.Виконувався спочатку на святі зби¬рання винограду. У новоєвропей¬ській літературі — вірш, позначенийнадмірним звеличенням певної особиабо події. Тепер досить часто цейтермін уживаний в іронічному зна¬ченні, коли йдеться про надмірневихваляння когось або чогось.

Думка (дума) — жанр невеликоїмедитативно-елегійної (журливої)поезії, іноді баладного змісту,кийбув поширений у творчості українсь¬ких письменників-романтиків пер¬шої половини XIX ст. та використо¬вувалися для позначення народнихпісень такого ж змісту в тогочаснихфольклорних збірниках. В україн¬ській поезії жанр започаткувавА. Метлинський (збірка 1839 року«Думки і пісні та ще дещо»). Відомийвін також з творчості М. Петренка(«Дивлюсь я на небо»), Т. Шевченка.

Епітафія (від грецького epitaphios— надгробне (слово)) — надмогиль¬ний напис у віршах чи прозі.Ліричний портрет — це вірш, уякому подано характеристику реаль¬ної людини, розкрито їївнутрішнійсвіт, належність до якоїсь професіїПрикладами ліричного портрета мо¬жуть бути вірші «Шевченко», «Шо-пен» М. Рильського.Медитація (від латинського medi-tatio — роздум) — вірш філософсько¬го змісту, у якому автор передає своїглибокі роздуми про деякі важливіпроблеми, інколи глобального зна¬чення (життя і смерть, дружба і ко¬хання, людина і природа). Особливо¬го поширення цей жанр набув у по¬езії сентименталістів і романтиків.Активно використовується він і в су¬часній ліриці.

Ода (від грецького oda — пісня) —первісно пісня на будь-яку тему, щовиконувалася в Стародавній Греціїхором під музичний супровід, пізні¬ше — хвалебний вірш, присвяченийуславленню важливих історичнихподій або видатних осіб. Стиль такихтворів особливо врочистий, з елемен¬тами патетики.

Пісня (давньоруське співати) —вірш ліричного або ліро-епічного ха¬рактеру, мелодичний за своїм інто¬наційним малюнком і призначенийдля співу. Розрізняють два види пі¬сень — народні та літературні.Літературні пісні часто фольклоризу-ються, стаючи популярними й поши¬рюючись серед народу. Народні пісні(текст чи мелодія або й те, й інше)часто слугують основою для побудовилітературно-авторських пісень.В українській літературі цей жанрособливої популярності набуває вXIX ст. Провідне місце в ній посіда¬ють пісні «Віють вітри» І. Котля¬ревського, «Дивлюсь я на небо»УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРАМ. Петренка, «Повій, вітре, наВкраїну» С. Руданського, «Стоїть го¬ра високая» Л. Глібова. У сучаснійліриці популярними є пісні на словаА. Малишка, В. Симоненка, Д. Пав-личка, М. Луківа.

Послання — епістолярно-публі¬цистичний вірш, написаний у формізвернення до певної реальної особи(іноді до багатьох осіб). Зміствіршових послань може бути найріз¬номанітнішим: від дружнього обмінудумками до політичних декларацій,філософських узагальнень, естетич¬них програм. Цей жанр широкопредставлений в українській літера¬турі. Класикою стали вірші Т. Шев¬ченка «І мертвим, і живим, і нена¬родженим землякам моїм в Україні іне в Україні моє дружнєє посланіє»,«Гоголю», «Марку Вовчку», «До Ос¬нов’яненка», «М. Костомарову».

Романс (від французького ro¬mance, від roman — романський) —сольна лірична пісня, здебільшогопро кохання, виконується із супрово¬дом. Широковідомі романси на віршіросійських поетів О. Пушкіна,Ф. Тютчева, А. Фета, С. Єсеніна.Розквіт цього жанру в Україні припа¬дає на XIX — початок XX ст.(Є. Гребінка, А. Кримський, ЛесяУкраїнка).

Сонет (від італійського sonetto, від латинського sonus — звук) — ка¬нонічний жанр ліричного вірша, який складається з двох катренів і двох терцетів (терцин), написаних пере¬важно п’ятистопним ямбом. В епоху Ренесан¬су поширюється в Європі. Українсь¬кий сонет з’явився в середині XIX ст.Вагомий внесок у його розвиток зроби¬ли І. Франко, Леся Українка, М. Риль¬ський, М. Драй-Хмара, М. Зеров,Л. Костенко, Д. Павличко.