Тема 4. Вивчення поняття сім’я як системи соціального функціонування людини

Зарубіжні соціологи розглядають сім’ю як соціальний інститут лише в тому випадку, якщо вона характеризується трьома основними видами сімейних відносин: шлюбом, батьківством і спорідненням, при відсутності одного з показників використовується поняття “сімейна група”.

Шлюб як стійкий союз між чоловіком і жінкою виник у родовому суспільстві. Основа шлюбних відносин породжує права й обов'язки.

Сімейний союз може бути зареєстрованим чи незареєстрованним (фактичним). Шлюбні відносини, зареєстровані державними установами (у РАГСах, Палацах одруження), називаються цивільними; освітлені релігією - церковними.

Шлюб - явище історичне, він пройшов визначені стадії свого розвитку - від полігамії до одношлюбності.

Існує безліч дефініцій поняття "сім'я". Усі вони відбивають ситуацію стану теорії соціальної роботи, коли предметом її вивчення стає сім'я як соціальний інститут, мала група і система взаємовідносин. Як приклади наведемо ряд відповідних визначень сім'ї.

Сім'я як соціальний інститут являє собою систему соціального функціонування людини, один з основних інститутів соціалізації" [7,52].

Сім'я - це "соціальний інститут, тобто стійка форма взаємовідносин між людьми, у межах якого здійснюється основна частина повсякденного життя людей, тобто сексуальні стосунки, дітонародження й первинна соціалізація дітей, значна частина побутового догляду, освітнього й медичного обслуговування, особливо у ставленні до дітей і осіб похилого віку" [2,61].

Сім'ю можна визначити як динамічну малу соціальну групу людей, поєднаних спільністю проживання (чи тимчасовою відсутністю) і родинними взаєминами (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки, свояцтва), спільністю формування й задоволення соціально-економічних та біологічних потреб, любов'ю, взаємною моральною відповідальністю [1,12].

"Сім'я - це заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала соціальна група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємними обов'язками й емоційною близькістю"[3,85].

Розглядаючи сім'ю як систему стосунків, можна визначити її як історично- конкретну систему стосунків подружжя, батьків і дітей, як малу соціальну групу, члени якої поєднані шлюбними або родинними взаєминами, спільністю побуту й взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність у якій зумовлена потребами суспільства у фізичному й духовному відтворенні населення [5,75].

Аналіз наведених визначень показує, що сутнісною ознакою сім'ї є, насамперед, стосунки. Найбільш повно реальний характер стосунків у сім'ї розроблений вітчизняними вченими Б.Ковбасом і В.Костівим [1,7-17]

Виходячи з парадигми розуміння сім'ї на основі позначеної моделі сімейних стосунків, сім'ю можна визначити як динамічну малу соціальну групу людей, поєднаних спільністю проживання (чи тимчасовою відсутністю) і родинними стосунками (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки, свояцтва), спільністю формування й задоволення соціально-економічних та біологічних потреб, любов'ю, взаємною моральною відповідальністю [1,12]".

Робляться спроби дати визначення сім'ї на основі системного підходу з урахуванням того, що вона несе в собі одночасно ознаки і соціального інституту, і малої групи, і системи стосунків.

До найбільш значимих для практичного соціального працівника є визначення сім'ї І.Трубавіної.

„Сім'я - це соціально-педагогічний інститут та особлива соціальна система, яка є підсистемою суспільства і включає в себе інші підсистеми (членів сім'ї), це мала соціальна група, первинний контактний колектив. Усе це дозволяє говорити про такі її ознаки, як: шлюбні, міжпоколінні, кровні, установлені зв'язки між членами сім'ї, родинні почуття, почуття безпеки, захищеності, любові, поваги; спільний побут і проживання членів сім'ї; наявність функцій у суспільстві (видів життєдіяльності сім'ї); прав сім'ї в суспільстві і прав членів сім'ї в родині, обов'язків членів сім'ї стосовно один одного та відповідальність перед суспільством за своїх членів"[4,4].

Основні періоди розвитку сім’ї та функції членів сім’ї

Сім'я - складна багатофункціональна система, вона виконує ряд взаємозалежних функцій. Функція сім’ї - це спосіб прояву активності, життєдіяльності її членів. До функцій варто віднести: економічну, господарсько-побутову, рекреативну чи психологічну, репродуктивну, виховну.

Так, соціолог А.Г.Харчев вважав репродуктивну функцію сім’ї головною суспільною функцією, в основі якої лежить інстинктивне прагнення людини до продовження свого роду. Але роль сім’ї не зводиться до ролі “біологічної” фабрики. Виконуючи цю функцію, сім’я є відповідальною за фізичний, психічний і інтелектуальний розвиток дитини, вона виступає своєрідним регулятором народжуваності. В даний час демографи відзначають зниження народжуваності на Україні.

Людина здобуває цінність для суспільства тільки тоді, коли вона стає особистістю, і становлення її вимагає цілеспрямованого, систематичного впливу. Саме сім’я з її постійним і природним характером впливу покликана формувати риси характеру, переконання, погляди, світогляд дитини. Тому виділення виховної функції сім’ї як основної має суспільний сенс.

Для кожної людини сім’я виконує емоційну і рекреативну функції, що захищають людину від стресових і екстремальних ситуацій. Затишок і тепло домашнього вогнища, реалізація потреби людини в довірливому й емоційному спілкуванні, співчуття, співпереживання, підтримка - усе це дозволяє людині бути більш стійким до умов сучасного неспокійного життя. Сутність і зміст економічної функції складається у веденні не тільки загального господарства, але й в економічній підтримці дітей та інших членів сім"ї в період їхньої непрацездатності.

У період соціально-економічних перетворень у суспільстві змінюються й функції сім’ї. Ведучої в історичному минулому була економічна функція сім"ї, що підкоряє собі всі інші: глава сім’ї - чоловік - був організатором загальної праці, діти рано включалися в життя дорослих. Економічна функція цілком визначала виховну і репродуктивну функції. В даний час економічна функція сім’ї не відмерла, але змінилася. Найбільш повно, на мій погляд, функції сучасної сім’ї представлені фінським педагогом Ю.Хямяляйнен. Виділяючи періоди формування сім’ї, він відзначає, що для кожного етапу сімейних відносин характерні визначені функції:

1.Етап формування сім’ї - батьківські функції полягають в усвідомлення партнерських відносин, зміцнення взаємин між чоловіками; створення сексуальних відношень, що задовольняють обох; розвинуто взаєморозуміння, що дозволяє кожному вільно виявляти свої почуття, налагодження відношенні з батьками та іншими родичами, що задовольняють обидві сторони; розподіл часу між будинком і роботою; вироблення порядку прийняття рішень, що задовольняють обидві сторони; бесіди між чоловіками про майбутнє родини

II. Сім’я, що чекає дитину, сім’я з дитиною - звикання до думки про вагітність та народження дитини; підготовка до материнства і батьківства, звикання до ролі батька і матері; звикання до нового життя, пов'язане з появою дитини; створення в сім’ї атмосфери, сприятливої і для сім’ї, і для дитини; турбота про потреби дитини; розподіл обов'язків по будинку і наглядом за дитиною, що не перевантажує жодного з батьків. Функції дитини - Дитина залежна від матері і починає довіряти їй; поява прихильностей; оволодіння навичками найпростішої соці-альної взаємодії; пристосування до чекань інших людей; розвиток координації рухів рук та очей; перебування зручного ритму зміни спокою і дії; оволодіння словами, короткими фразами, мовою

III. Сім’я з дитиною дошкільного віку - Розвиток інтересів та потреб дитини; подолання почуття пересичення материнством (батьківством) і роздратування з приводу хронічного недоліку часу для власних потреб: пошук квартири, що відповідає потребам сім’ї; розподіл обов'язків та відповідальності між батьками в постійно мінливих ситуаціях; підтримка сексуальних відносин, що задовольняють обох, і бесіди про майбутніх дітей; подальший розвиток взаємин у сім’ї - відкритих, що дозволяють дружинам говорити на самі різні теми; розвиток відношень з батьками в зв'язку з появою дитини і виконанням ними нової ролі; збереження колишнього кола друзів і своїх захоплень поза будинком (у залежності від можливостей сім’ї); вироблення способу життя сім’ї, формування сімейних традицій, бесіди батьків про виховання дітей. Функції дитини - подолання протиріччя між бажанням бути завжди об'єктом своєї прихильності і неможливістю цього; звикання до самостійності; виконання вимог дорослого по дотриманню чистоти (охайність під час їжі, гігієна полових органів): прояв інтересу до товаришів по іграх; прагнення бути як мати та батько

IV. Сім’я школяра - Виховати в дітей інтерес до наукових і практичних знань; підтримка захоплень дитини; подальший розвиток взаємин у сім’ї (відкритість, відвертість); турбота про подружні відносини й особисте життя батьків; співробітництво з батьками інших школярів. Функції дитини - отримання навичок, необхідних для шкільного утворення; прагнення бути повноправним і готовим до співробітництва членом сім’ї; поступовий відхід від батьків, усвідомлення себе як особистості, яку люблять і поважають; включення в групу однолітків, спільна з ними діяльність; знайомство з правилами поведінки і мораллю групи; розширення словникового запасу і розвиток мови, що дозволяють чітко викладати свої думки: усвідомлення значення причинно-наслідкових зв'язків і формування наукової картини світу

V. Сім’я з дитиною старшого шкільного віку - передача відповідальності і волі дії дитині в міру дорослішання і розвитку його самостійності; підготовка до нового періоду життя сім’ї; визначення функцій сім’ї, розподіл обов'язків і поділ відповідальності між членами сім’ї; підтримка відкритості у взаєминах між різними поколіннями в родині; виховання підростаючих дітей на гідних зразках, на власному прикладі – дорослої людини, що любить іншу людину, але знаючого міру батька (дорослої жінки, дружини, матері); розуміння і прийняття індивідуальності дитини, довіра і повага до нього як до унікальної особистості. Функції дитини - позитивне відношення до власної статі та фізіологічних змін, що відбуваються; прояснення для себе ролі чоловіка і жінки; відчуття приналежності до свого покоління; досягнення емоційної незалежності, відхід від батьків; вибір професії, прагнення до матеріальної незалежності; підготовка до дружби з однолітком протилежної статі, шлюбу, створенню сім"ї; поступове формування власного світогляду

VI. Сім’я з дорослою дитиною, що входить у світ - відрив від підростаючої дитини, здатність відмовитися від колишньої влади над ним; впевнення дитині, що в будь-яких життєвих ситуаціях вона завжди одержить розраду і допомогу під батьківським дахом; створення доброзичливих умов для нових членів сім’ї, що прийшли в неї через шлюбні зв'язки; турбота про подружні відносини при новій структурі сім"ї; спокійний вступ у нову стадію шлюбу і підготовка до виконання ролі бабусі та дідуся: створення гарних відносин між власною сім’єю і сім’єю дитини. У свою чергу «доросла дитина» - усвідомлює своє положення як положення самостійної людини, що може відповідати за свої вчинки; створення міцних і в той же час гнучких відносин, що задовольняють обох, зі своїм можливим майбутнім чоловіком (дружиною); позитивне відношення до власної сексуальності і її задоволення у відносинах з партнером; створення власної системи цінностей, світогляду, свого укладу життя; знайомство із задачами розвитку партнерських відношень при формуванні сім’ї.

VII. Сім’я середнього віку (“порожнє гніздо”) -Відновлення подружніх відносин; пристосування до вікових фізіологічних змін; творче, радісне використання великої кількості вільного часу; зміцнення взаємин з родичами і друзями; входження в роль бабусі (дідуся) Партнерські функції.

VIII. Престаріла сім’я - Усвідомлення власного відношення до смерті і самотності; зміна будинку відповідно до потреб людей похилого віку; пристосування до життя на пенсії; виховання готовності в міру зменшення власних сил прийняти допомогу інших людей; підпорядкування своїх захоплень і справ своєму віку; підготовку до неминучого кінця життя, знаходження віри, що допоможе спокійно дожити роки і спокійно вмерти. Поряд з функціями, що стосуються розвитку власного сімейного життя прояв турботи про старих батьків; допомога їм, якщо це необхідно, матеріальна і духовна; підготовка до остаточного відходу батьків: підготовка своїх дітей до втрати бабусі (дідуся).

Запитання для перевірки:

1. Які види сімейних відносин Ви знаєте?

2. Що э сутнісною ознакою сім’ї?

3. Визначення поняття сім’я, як малої групи, соціального інституту, системи соціальних відносин.

4. Назвіть основні періоди розвитку сім’ї .

5. Визначте та охарактеризуйте основні етапи та функції сімейних відносин.

Література:

1. Ковбас Б., Костів В. Родинна педагогіка: У 3-х т. - Т.1. Основи родинних взаємовідносин. - Івано-Франківськ, 2002. -288с.

4. Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю: Навч. посібник. - К.: ДЦССМ, 2002.-132с.

3. Теория и методика социальной работы (Краткий курс). - М.: Изд-во "СОЮЗ", 1994. - 192 с.

2. Попов С.Г. Социальный менеджмент: Учебное пособие. - М.: Изд-во "Ось-89", 2000. - 160с

5. Харчев А.П. Брак и семья в СССР. - 2-е изд. - М.: Мысль, 1979.-367с.

6. Харченко С.Я., Кратінов М.С., Ваховський Л.Ц., Кратінова В.О., Песоцька О.П., Караман О.Л Соціальна робота з різними категоріями клієнтів: науково-навчально-методичний посібник /.-Луганськ: "Альма-матер", 2003. - 198 с

7. Шептенко П.А., Воронина Г.А. Методика и технология работы социального педагога / Под ред. В. А. Сластенина. - М.: Академия, 2001. - 208с.

Додаткова література:

1.Антонов А.И., Борисов А.Л. Кризис семьи и пути его преоделе­ния. – М., 2007.С.78- 81.

2.Алёшина Ю.Е. Цикл развития семьи: Исследования и проблемы / Вестник МГУ. Психология. Сер 14., 2004.-№ 2. С. 60-72.

3.Буленко Т. В.Соціально- психологічні основи функціонування сучасної сім’ї.- Київ, 2005. С.52-53.

4.Кратохвил С.В. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний. М., 2000.- 322 С.