- •1.1.Сутність та класифікація інвестицій.
- •1.2. Основні форми державного регулювання інвестиційної діяльності.
- •1.4. Поняття та основні складові інвестиційного клімату як головного чинника залучення іноземних інвестицій.
- •Основні економічні показники [53, с.1]
- •Динаміка основних економічних показників у 2008-2010 рр.
- •Показники біржової активності
- •Місце України в міжнародних рейтингах
- •Висновки за першим розділом
- •2.1. Поняття інвестиційного права, його предмет, методи і принципи.
- •2.2. Система інвестиційного права. Місце інвестиційного права в системі права.
- •3.1. Поняття інвестиційних правовідносин.
- •3.2.Суб’єкти та об’єкти інвестиційних правовідносин.
- •3.3. Зміст та система інвестиційних правовідносин.
3.1. Поняття інвестиційних правовідносин.
Відповідно до теорії права правовідносини це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб’єктивних прав та обов’язків [13 ,с.218-225]. Система правовідносин розкривається через їх структуру. Термін «структура» містить елементний склад правовідносин і правові зв'язки між ними, тобто власне відносини між суб’єктами.
Суб’єкти, або суб’єктний склад, — це сукупність осіб, які беруть участь у правовідносинах (як найменше дві — правомочний і зобов’язаний).
Об’єктом є те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність його суб’єктів [13 ,с.218-225].
Зміст — це суб’єктивні права, обов’язки, повноваження, відповідальність суб'єктів правовідносин.
Відносини, що виникають з приводу та в процесі здійснення інвестування (реалізації інвестицій) між інвестором та іншими учасниками інвестиційного процесу, називають інвестиційними відносинами [20 ,с.19].
Інвестиційні відносини розглядають як різновид господарських відносин, через притаманні ним родові ознаки (поєднання організаційних і майнових елементів, збалансоване врегулювання публічних і приватних інтересів у процесі здійснення інвестування, безпосередня участь в інвестуванні суб’єктів господарювання).
Інвестиційні правовідносини неоднорідні. Залежно від стадій інвестиційного циклу розрізняють правовідносини на:
- передінвестиційні;
- реалізації інвестицій – вкладення коштів, майна та інших цінностей;
- експлуатаційні.
За сферами інвестування розрізняють такі види інвестиційних відносин:
-у промисловості;
-на ринку цінних паперів;
- у фінансовій діяльності (банківська діяльність, страхування);
- у сільському господарстві;
- на транспорті;
- в електроенергетиці;
- в інших сегментах економіки та галузях народного господарства.
Вінник О.М. класифікує інвестиційні відносини за правовою та економіко-правовою формами інвестування на такі види, а саме відносини інвестування:
корпоративного (з можливістю виокремлення підвидів);
спільного;
іноземного;
лізингового;
концесійного;
приватизаційного;
капітального будівництва;
інноваційного та інші види [20,с.23] .
3.2.Суб’єкти та об’єкти інвестиційних правовідносин.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Законодавець поділяє суб’єктів інвестиційної діяльності на інвесторів та учасників.
Інвестори – це суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.
Треба погодитись з О.М. Вінник, що основною фігурою в інвестиційних відносинах є інвестор [20,с.24]. Вона виокремлює інвесторів:
- стратегічного (набуває контроль над приватизованим підприємством шляхом придбання контрольного пакета акцій і відповідно має реальні важелі щодо визначення стратегії діяльності підприємства),
- портфельного (розмір частки в статутному капіталі господарської організації незначна – від 1-5 до 10 % статутного фонду, що не забезпечує впливу на організацію),
- фінансового (частка в статутному фонді від 10 до 40%, що дозволяє певною мірою впливати на підприємство).
Залежно від походження інвесторів та інвестицій розрізняють іноземних та вітчизняних інвесторів. Відповідно до ст.1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестори - це суб’єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:
- юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;
- фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;
- іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
- інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.
Визначення вітчизняного інвестора в законодавстві не міститься, використовується така категорія як «резидент».
Залежно від форми інвестицій розрізняють корпоративних інвесторів, інвесторів у сфері капітального будівництва, інвесторів у сфері інноваційної діяльності, інвесторів у процесі приватизації тощо.
Крім інвесторів учасниками інвестиційних правовідносин можуть виступати:
- виконавці – суб’єкти господарювання, що здійснюють практичні дії щодо реалізації інвестицій (наприклад, проектні, будівельні, впроваджувальні та інші організації, що виконують роботи, виготовляють продукцію, надають послуги, необхідні для реалізації інвестицій);
- банки та інші фінансові структури, що надають кошти для вкладення інвестицій;
- інвестиційні інститути, серед яких чільне місце посідають інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, довірчі товариства (виконують роль фінансових посередників на ринку інвестицій);
- органи державного, регіонального, галузевого, міжгалузевого тощо господарського управління (господарські міністерства та відомства, виконкоми місцевих рад народних депутатів, господарські об'єднання тощо);
- органи державного регулювання в сфері інвестиційної діяльності (в т. ч. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку – на ринку цінних паперів, Мінрегіонбуд України – у сфері капітального будівництва).
Відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності регулюються ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб’єктів інвестиційної діяльності.
Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб’єктами інвестиційної діяльності понад своєї компетенції не допускається.
Об'єкти інвестиційних правовідносин – це об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в які вкладаються інвестиції. Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
В частині другій цієї статті містяться певні обмеження, а саме забороняється інвестування в об’єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. Далі у частині третій зазначається, що об’єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних і юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об’єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.
Отже, інвестування може здійснюватися в будь-які об’єкти, щодо яких законом не встановлено заборони та за умови дотримання обмежень, встановлених актами законодавства.
