4 Класифікація дистрофій.

I. Залежно від виду порушеного обміну речовин:

1. Білкові дистрофії (диспротеїнози);

2. Жирові дистрофії (ліпідози);

3. Вуглеводні дистрофії;

4. Мінеральні дистрофії.

II. Залежно від локалізації процесу:

1. Паренхіматозні (клітинні);

2. Мезенхімальні (стромально-судинні, позаклітинні);

3. Змішані.

III. Залежно від поширення процесу:

1. Загальні;

2. Місцеві.

IV. Залежно від походження:

1. Спадкові;

2. Набуті.

У розвитку дистрофій велике значення мають порушення позаклітинних механізмів трофіки, функція яких забезпечується існуванням транспортної (кров, лімфа, мікроциркуляторне русло) та інтегративної (нейроендокринна, нейрогуморальна) систем її регуляції.

5 Морфогенез дистрофій

Основними механізмами дистрофій є:

• інфільтрація

• спотворений синтез

• трансформація

• декомпозиція

Інфільтрація – проникнення в клітину або позаклітинне середовище різноманітних речовин, що нагромаджуються в них у зв’язку з порушенням ферментативних систем, які не здатні забезпе­чити процеси їх утилізації (інфільтрація білками епітелію звивистих канальців при нефротичному синдромі, поява краплин жиру в гепатоцитах при жировому гепатозі).

Трансформація – це утворення продуктів одного виду обміну замість продуктів іншого виду обміну речовин (трансформація компонентів ліпідів та вуглеводів у білки, підвищення процесу 5полімеризації глюкози в глікоген).

Спотворений синтез характеризується порушенням внутріш­ньоклітинних синтетичних процесів, у результаті чого в клітинах та позаклітинному середовищі з’являються речовини, які в нормі тут не зустрічаються (поява тілець Малорі в гепатоцитах при алко­гольному гепатиті, синтез глікогену в клітинах вузького сегменту петлі Генле при цукровому діабеті).

Декомпозиція, в основі якої лежить порушення ультраструк­турної організації клітини та позаклітинного середовища, що супроводжується нагромадженням у них продуктів розпаду (руйну­вання ліпопротеїдних комплексів мембран кардіоміоцитів при дифтерії, фібриноїдний набряк сполучної тканини при ревматичних хворобах).

6. Паренхіматозні дистрофії

Паренхіматозні дистрофії - нагромадження у цитоплазмі білків, жирів та вуглеводів, що супроводжується зни­женням функції ферментних систем та появою певних структурних змін у клітинах.

Паренхіматозні білкові дистрофії (диспротеїнози)

При білкових паренхіматозних дистрофіях білок тканинних елементів або:

• набуває у фізичному та морфологічному аспектах іншого, ніж в нормі, вигляду (зерниста дистрофія);

• ніби розчиня­ється в надлишковій кількості води (гідропічна дистрофія);

• обмін його відбувається надзвичайно інтенсивно та нерівно­мірно з появою його продуктів в звичайних місцях (патологічне зроговіння).

В основі цих процесів лежить денатурація білків цитоплазми, зміна дисперсності колоїдів (порушення розчинності білків), пору­шення осмотичних або дифузійних співвідношень між клітиною та навколишнім середовищем, зміна концентрації іонів або нагромадження ненормальних продуктів білкового обміну.