- •3.План лекції
- •2 Види ушкоджень.
- •3 Дистрофії – види, значення для організму.
- •4 Класифікація дистрофій.
- •5 Морфогенез дистрофій
- •6. Паренхіматозні дистрофії
- •Паренхіматозні білкові дистрофії (диспротеїнози)
- •Мал.. Зерниста дистрофія нирок. Електронограма
- •Розрізняють такі види диспротеїнозів:
- •Зерниста дистрофія
- •Рогова дистрофія (патологічне зроговіння)
- •Жирові паренхіматозні дистрофії (ліпідози)
- •Ліпідози окремих органів
- •Мал. Паренхіматозна жирова дистрофія міокарду, “тигрове серце”. Судан III
- •Вуглеводні паренхіматозні дистрофії
- •Розрізняють три види таких вуглеводів:
- •Виходячи з наведеної класифікації розрізняють:
- •Мал. Паренхіматозна вуглеводна дистрофія нирок. Фарбування за Бестом
- •7 Мезенхімальні дистрофії
- •М укоїдне набухання
- •Мал. Мукоїдне набухання. Електонограма
- •Фібриноїдне набухання
- •Невпорядковано розташовані фібрили
- •Гіаліноз судин
- •Мал.. Гіаліноз судин селезінки. Гематоксилін-еозин
- •Мал. Гіаліноз клапана серця. Гематоксилін-еозин
- •Амілоїдоз селезінки
- •Мал. Амілоїдоз селезінки, “сагова селезінка”. Гематоксилін-еозин
- •Мал. Амілоїдоз селезінки, “сальна селезінка”. Гематоксилін-еозин
- •Мал. Амілоїдоз печінки. Гематоксилін-еозин
- •Мал. Амілоїдоз нирок
- •Мал.. Амілоїдоз нирок . Гематоксилін -еозин
- •Стромально-судинні вуглеводні дистрофії
- •8 Змішані дистрофії
- •Мал. Екзогенна пігментація класифікація змішаних дистрофій
- •Мал. Антракоз легень. Гематоксилін - еозин
- •Гемоглобіногенні пігменти:
- •Мал. Гемосидероз печінки. Гематоксилін - еозин
- •Мал. Гемосидероз легень .Гематоксилінн - еозин
- •Мал.. Гемохроматоз печінки , підшлункової залози та лімфатичних вузлів (інтенсивне відкладання заліза – темно бурий колір)
- •Мал.. Гемохромотоз, печінка, забарвлення на реакцію Перлса (масивні відкладення гемосидерину у гепатоцитх кольору “Берлінської блакиті“)
- •Гемоглобіногенні пігменти
- •Мал. Дистрофічне обвапнування мі трального клапану
- •Мал.Метастатичне обвапнування, кальцифікати в легенях при гіперкальциемії. Гематоксилін - еозин
- •Мал. Відкладання кальцію в мітохондріях. Електронограма.
- •9. Некроз. Механізми розвитку некрозу. Види некрозу.
- •10 Регенерація. Форми та види.
- •Питання.
- •Задачі.
- •4.3.Тести
7 Мезенхімальні дистрофії
Стромально-судинна дистрофія - основні зміни в даному випадку спостерігаються в проміжній тканині, тобто в стромі органів та у стінках судин.
Мезенхімальні дистрофії розвиваються в межах гістіону і супроводжуються нагромадженням продуктів метаболізму, які можуть з'являтися з током крові або лімфи, бути результатом спотвореного синтезу або виникати як результат дезорганізації основної речовини та волокон сполучної тканини.
Види стромально-судинних дистрофій:
1. Білкові дистрофії (диспротеїнози);
2. Жирові дистрофії (ліпідози);
3. Вуглеводні дистрофії.
До стромально-судинних диспротеїнозів належать:
1. Мукоїдне набухання;
2. Фібриноїдне набухання;
3. Гіаліноз;
4. Амілоїдоз.
Мезенхімальні диспротеїнози мають важливе значення в клініці, бо вони часто супроводжуються розвитком процесів незворотного типу, що призводять до різних ускладнень захворювань, несумісних з життям (вади серця при ревматизмі, запалення нирок при системному червоному вовчакові та ін.).
Патологічний процес при стромально-судинних диспротеїнозах розвивається в основній речовині, у колагенових та еластичних волокнах сполучної тканини, у стінках судин
М укоїдне набухання
Макроскопічно органи не змінюються.
П
Структура
елементарних фібрил колагенових волокон
(КлВ) збережена, міжфібрилярні проміжки
(МП) різко розширені, в них містяться
фібрилярні білкові масиМал. Мукоїдне набухання. Електонограма
Колагенові волокна зберігають пучкову будову, але набрякають: вони роз'єднуються на окремі фібрили, стають нестійкими щодо колагенази, а при зафарбуванні набувають жовтого кольору.
При мукоїдному набуханні клапану серця при ревматизмі стулка стає дифузнопотовщеною, колагенові волокна правильно орієнтовані у вигляді пучків, з’являється базофілія основної речовини без виражених клітинних реакцій.
Фібриноїдне набухання
Фібриноїдне набухання є проявом більш глибокого її пошкодження.
В
основі розвитку процесу лежить пошкодження
колагенових волокон та набуття ними
властивостей фібрину.
В
основі утворення фібриноїду лежать
різноманітні процеси, пов'язані з
підвищенням проникливості судин,
деструкцією колагенових волокон,
хімічними змінами складу основної
речовини сполучної тканини.
При мікроскопії колагенові волокна стають гомогенними, утворюючи з фібрином нерозчинні міцні сполуки, еозинофільними, набувають жовтого кольору при зафарбуванні пікрофуксином. При фібриноїдній дезорганізації має місце повне порушення їхньої структури.
Гіаліноз
Г
іаліноз
—
це процес відкладання у міжклітинному
середовищі твердих напівпрозорих мас,
що нагадують гіаліновий хрящ. В основі
розвитку процесу лежить підвищення
судинно-тканинної проникливості
(плазморагія та деструкція колагенових
волокон). Він може мати поширений або
місцевий характер, зустрічатись у
фізіологічних умовах або при захворюваннях.
Морфологічно можна розрізняти:
