Амілоїдоз селезінки

А

Мал. Амілоїдоз селезінки, “сагова селезінка”. Гематоксилін-еозин

мілоїдоз селезінки буває двох видів. У першому випадку амілоїд відкладається тільки в лімфоїдних фолікулах, що збільшу­ються в розмірах і набувають вигляду сірих зерняток, які видно на розрізі органу. У зв'язку з тим, що зовні вони нагадують зерна сагу, селезінка отримала назву "сагова".

У другому випадку амілоїд відкладається як у лімфоїдних фолікулах, так і в червоній пульпі.

У зв'язку з цим поверхня розрізу стає однорідною, трохи відсвічується

Мал. Амілоїдоз селезінки, “сальна селезінка”. Гематоксилін-еозин

при боковому освітленні. Тканина більш бліда, ніж звичайно, селезінку в цьому випадку називають "сальною". У "саговій" селезінці зміни спостерігаються у фолікулах, червона пульпа т а трабекули зберігають свій вигляд, зміни в них мають вторинний характер.

Амілоїдоз печінки

В

Мал. Амілоїдоз печінки. Гематоксилін-еозин

ідкладання амілоїду в печінці завжди відбувається одночасно з появою його в інших органах. Пошкодження, як правило, поширюється на всі дольки, супроводжується розвитком жирової інфільтрації гепатоцитів. На перших порах відкладання амілоїду розпочинається навколо капілярів, у центрі частки і поступово поширюється на центральні та периферичні відділи. Структура гепатоцитів, розміщених у центрі часток зберігається довше, в гепатоцитах виникають вторинні зміни у вигляді ожиріння цитоплазми,

появи зерен ліпофусцину.

Структура печінкової дольки порушується, втрачає свої характерні особливості, серед амілоїдних мас дуже рідко зустрічаються просвіти окремих капілярів та потовщені печінкові балки (трабекули).

У нирках амілоїд відкладається в стінках судин, капілярних петлях та мезангії клубочків, а також у базальних мембранах канальців і в стромі органу. Нирки стають ущільненими, збільшуються в розмірах, набувають "сального" вигляду, на розрізі шари їх не диференціюються або визначаються нечітко. В міру поширення процесу клубочки та пірамідки повністю заміщуються амілоїдом, розростається сполучна тканина і виникає амілоїдне ущільнення.

А

Мал. Амілоїдоз нирок

бліді відкладення амілоїду у корковому шарі

Мал.. Амілоїдоз нирок . Гематоксилін -еозин

мілоїдоз нирок

Функціональне значення амілоїдозу залежить від ступеня поши­реності процесу. Виражений амілоїдоз супроводжується розвитком атрофії та склерозу органу, виникненням його недостатності. Велика поширеність процесу та пошкодження багатьох внутрішніх органів поступово приводить організм до смерті.

Стромально-судинні жирові дистрофії (ліпідози)

При цьому виді дистрофії відбувається накопичення нейтраль­ного жиру в жирових депо: підшкірножировій клітковині, брижжі, сальнику, паранефрії. Процес має загальний або місцевий характер.

Форми загального ожиріння:

1. Первинне — діагноз встановлюється методом виключення;

2. Вторинне — є симптоматичним, зустрічається при церебраль­них, ендокринних та спадкових захворюваннях.

За зовнішніми ознаками типи ожиріння бувають:

• Верхній — жир відкладається на обличчі, потилиці, шиї, у ділянці плечового поясу, в молочних залозах;

• Середній — жир відкладається в передній стінці черевної порожнини у вигляді "фартуха";

• Нижній — жир відкладається в ділянці стегон, гомілок.

Мал. Ожиріння

Мал.. Ожиріння серця (просте)

Зважаючи на це розрізняють:

1. Гіпертрофічний тип - в основі лежить збільшення не кількості клітин, а їх розмірів (у два рази) та вмісту триглицеридів у цитоплазмі (у вісім разів);

2. Гіперпластичний тип - характеризується збільшенням кількості жирових клітин в організмі, досягає максимуму в період статевого дозрівання і надалі залишається незмінною.

Певне клінічне значення має ожиріння серця. При цьому жирова тканина розростається під епікардом, проростає у строму, що супроводжується атрофією кардіоміоцитів (просте ожиріння серця). Цей процес буває більш вираженим у правій половині серця: інколи вся товща правого шлуночка

заміщується жиром, у зв'язку з чим може спостерігатися розрив серця.

Загрозливий характер ожиріння серця полягає в тому, що при ньому порушується діяльність органу: це характеризується розвитком задухи, застоєм крові в нижче розташованих ділянках тіла, набряками нижніх кінцівок.