- •3.План лекції
- •2 Види ушкоджень.
- •3 Дистрофії – види, значення для організму.
- •4 Класифікація дистрофій.
- •5 Морфогенез дистрофій
- •6. Паренхіматозні дистрофії
- •Паренхіматозні білкові дистрофії (диспротеїнози)
- •Мал.. Зерниста дистрофія нирок. Електронограма
- •Розрізняють такі види диспротеїнозів:
- •Зерниста дистрофія
- •Рогова дистрофія (патологічне зроговіння)
- •Жирові паренхіматозні дистрофії (ліпідози)
- •Ліпідози окремих органів
- •Мал. Паренхіматозна жирова дистрофія міокарду, “тигрове серце”. Судан III
- •Вуглеводні паренхіматозні дистрофії
- •Розрізняють три види таких вуглеводів:
- •Виходячи з наведеної класифікації розрізняють:
- •Мал. Паренхіматозна вуглеводна дистрофія нирок. Фарбування за Бестом
- •7 Мезенхімальні дистрофії
- •М укоїдне набухання
- •Мал. Мукоїдне набухання. Електонограма
- •Фібриноїдне набухання
- •Невпорядковано розташовані фібрили
- •Гіаліноз судин
- •Мал.. Гіаліноз судин селезінки. Гематоксилін-еозин
- •Мал. Гіаліноз клапана серця. Гематоксилін-еозин
- •Амілоїдоз селезінки
- •Мал. Амілоїдоз селезінки, “сагова селезінка”. Гематоксилін-еозин
- •Мал. Амілоїдоз селезінки, “сальна селезінка”. Гематоксилін-еозин
- •Мал. Амілоїдоз печінки. Гематоксилін-еозин
- •Мал. Амілоїдоз нирок
- •Мал.. Амілоїдоз нирок . Гематоксилін -еозин
- •Стромально-судинні вуглеводні дистрофії
- •8 Змішані дистрофії
- •Мал. Екзогенна пігментація класифікація змішаних дистрофій
- •Мал. Антракоз легень. Гематоксилін - еозин
- •Гемоглобіногенні пігменти:
- •Мал. Гемосидероз печінки. Гематоксилін - еозин
- •Мал. Гемосидероз легень .Гематоксилінн - еозин
- •Мал.. Гемохроматоз печінки , підшлункової залози та лімфатичних вузлів (інтенсивне відкладання заліза – темно бурий колір)
- •Мал.. Гемохромотоз, печінка, забарвлення на реакцію Перлса (масивні відкладення гемосидерину у гепатоцитх кольору “Берлінської блакиті“)
- •Гемоглобіногенні пігменти
- •Мал. Дистрофічне обвапнування мі трального клапану
- •Мал.Метастатичне обвапнування, кальцифікати в легенях при гіперкальциемії. Гематоксилін - еозин
- •Мал. Відкладання кальцію в мітохондріях. Електронограма.
- •9. Некроз. Механізми розвитку некрозу. Види некрозу.
- •10 Регенерація. Форми та види.
- •Питання.
- •Задачі.
- •4.3.Тести
Рогова дистрофія (патологічне зроговіння)
При
цій дистрофії спостерігається надлишкове
утворення рогової речовини в клітинах,
в яких вона утворюється і в нормі, або
ж рогова речовина з'являється там, де в
нормі відсутня .
П
Мал. Гідропічна
дистрофія нирок (біоптат). Електронограма.
Причинами рогової дистрофії :
хронічне запалення
авітаміноз
аномалії розвитку шкіри
Жирові паренхіматозні дистрофії (ліпідози)
Жир в організмі людини у фізіологічних умовах представлений у вигляді лабільної та стабільної форм.
До лабільного жиру належить нейтральний жир, що утворює жирові запаси (депо) в жировій клітковині або з'являється в печінці і, інколи, в нирках у процесі їхньої функціональної діяльності. Цей жир використовується організмом при нестачі харчування і потім знову поповнюється при його відновленні.
Стабільний жир також бере участь в обміні речовин, але на відміну від лабільного жиру, постійно перебуває в клітині — входить до складу її мембранних структур у складі ліпо-протеїдних комплексів, і кількість його в клітині залишається незмінною навіть при сильному голодуванні. Особливо багато такого жиру в нервовій системі.
Ліпідози окремих органів
Печінка
Про жирову дистрофію печінки можна говорити, коли більше 50% гепатоцитів містять нейтральний жир:
- накопичення жиру в гепатоцитах;
- накопичення жиру з розвитком мезенхімальної реакції;
- накопичення жиру з розвитком фіброзу та цирозу печінки.
Поява жиру характеризується порушенням нормального перебігу ферментативних процесів у гепатоцитах і може спостерігатись у таких випадках:
1 — при надмірному надходженні його в клітину;
2 — при блокаді токсинами процесів окислення жирних кислот;
3 — при недостатньому надходженні в клітину амінокислот, необхідних для синтезу ліпопротеїдів.
В
иходячи
з цього, жирова дистрофія печінки
спостерігається при підвищенні рівня
жирних кислоту крові (алкоголізм,
цукровий діабет) в результаті дії на
гепатоцити токсичних речовин (етанол,
фосфор хлороформ), при недостатку в
раціоні харчування білка.
Макроскопічно: зовні ожиріння печінки характеризується збільшенням її розмірів, орган набуває тістуватої консистенції, з глинистим або жовтуватим відтінком на розрізі.
Мікроскопічно: відкладання жиру в гепатоцитах має нерівномірний характер: жир з'являється тільки на периферії часток, або в центральних їх відділах. Процес носить вогнищевий або поширений характер. Ожиріння розпочинається на периферії часток, а вже потім поширюється на всі відділи.
Серце
При ожирінні серця в основі жирової дистрофії лежать три механізми:
- надмірне надходження жиру до кардіоміоцитів;
- порушення процесів його внутрішньоклітинного перетворення;
- порушення структури мембран субклітинних систем (ліпопротеїдних комплексів).
Макроскопічно: серце збільшується в розмірах, камери його розширюються, консистенція стає кволою, тканина на розрізі тьмяна, з глинистим відтінком. З боку ендокарду, особливо на поверхні папілярних м'язів та на трабекулах шлуночків спостерігається своєрідна посмугованість у вигляді сірувато-жовтих смужок ("тигрове" серце).
Мікроскопічне: відкладання жиру має нерівномірний характер: ділянки міокарду зі значним вмістом жиру в кардіоміоцитах чергуються з такими, де його мало або він відсутній взагалі; місця, де міститься жир, з боку ендокарду набувають зазначеної посмугованості. Пояснюється вона тим, що жир відкладається нерівномірно в кардіоміоцитах. розташованих вздовж венул та дрібних вен у вигляді крапельок.
За хімічним складом - це нейтральний жир або фосфатиди, інколи - суміш цих ліпідів. При так званому простому ожирінні серця жир нагромаджується під епікардом, в міжм'язових проміжках.
Кардіоміоцити поступово зменшуються в розмірах, виникає їхня атрофія, в саркоплазмі по лініях ядер нагромаджуються зернятка ліпофусцину золотисто-коричневого кольору. При цьому типі ожиріння серця може виникати його недостатність.
Нирки
