4.2. Вивчення джерел

Починати дослідження визначеної проблеми, необхідно звернувшись спочатку до підручників та навчальних посібників. Це дозволить добре засвоїти базові положення теми і скласти план курсової роботи.

Потім варто звернутися до загальнонаукових і монографічних видань. Їх можна знайти у систематичних (предметних) каталогах бібліотек. Доцільно також звернутись до довідкових видань, зокрема «Економічної енциклопедії» (у 3 т. за ред. С.В. Мочерного), «Энциклопедии менеджмента», складеної за матеріалами 10 книг класика менеджменту Пітера Друкера, тощо.

Написання курсової роботи передбачає необхідність аналізу даних із статистичних щорічників України та її регіонів, зарубіжних країн тощо.

Багато матеріалу до курсової роботи можна знайти, вивчаючи статті у загальнонаукових та спеціальних часописах. Списки основних статей містяться в систематичних каталогах бібліотек. Журнальну статтю порівняно швидко можна відшукати і за покажчиком статей останнього номеру журналу за кожний рік видання.

Підбираючи літературу, доцільно використовувати реферативні журнали «Економіка. Економічні науки», «Український реферативний журнал», де містяться назви та анотації (короткий зміст) книг і статей, що вийшли друком останнім часом.

Значний масив інформації з деяких тем можна почерпнути з мережі Інтернет.

Опрацювання літературних та інших джерел доцільно розпочинати з видань останніх років, а вже потім переходити до видань, опублікованих раніше. Це дозволить уникнути повторень при їх конспектуванні і сформує сучасні критерії в оцінці сучасних корпоративних, що досліджуються.

Вивчаючи літературні джерела, необхідно конспектувати найбільш важливі положення, визначення, характеристики об’єктів корпоративних відносин тощо. Робота над літературними джерелами не зводиться до їх механічної компіляції, а передбачає відбір важливих теоретичних положень та фактів, що характеризують передбачені планом питання. Це дає змогу глибше обґрунтувати власні висновки. У випадку, коли текст передбачається використати дослівно, необхідно оформляти його у вигляді цитат (брати в лапки) і обов’язково робити посилання.

Опрацьовуючи літературу, необхідно одночасно складати бібліографічний список на окремих аркушах або бібліографічних картках розміром 12мм х 75 мм, заповнених за таким зразком:

Н а лицьовій стороні картки рекомендується записувати шифри книг у тих бібліотеках, де ви працювали з цією книгою (щоб при повторному її використанні знову не шукати шифр у каталозі). Бажано також вказати, про що йдеться у книзі, особливо коли за назвою книги це важко з’ясувати.

На звороті картки бажано записувати всі чи окремі розділи, підрозділи, пункти і підпункти змісту книги та відмічати ті з них, які прочитані повністю ( ) чи частково ( ), законспектовані або зроблені відбитки повністю ( ) чи частково ( ).

Це прискорює роботу над вивченням літературних та інших джерел, дозволяє порівняно швидко з’ясувати основні питання змісту курсової роботи і розпочати написання її тексту.

Використання бібліографічних карток більш зручне ще й тому, що дає можливість систематизувати в алфавітному порядку

список використаних джерел.