Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Частина 2-2.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
999 Кб
Скачать
☆

V мробничих, як правило, нерівноважних умовах нагрівання (на відміну від

тих ріВНоважних) температура перетворення перліту в аустеніт перевищує

Р°зГ щ0 засвідчує діаграма ізотермічного перетворення (рис. 2.8.1), побудована

'*С'' динатах температура t — час т. Для побудови діаграми використані дані

В К бовувань зразків евтектоїдної сталі, кожен з яких нагрівали до заданої

ВИ ератури, що перевищувала Ас,, витримували при цій температурі й реєстрували

ТЄМ очатку та кінця перетворення перліту Π в аустеніт А. З'єднавши точки початку

Ча етворення (на рисунку не показані), отримували лінію І і, з'єднавши точки кінця

етворення, — лінію П. Лівіше лінії І маємо перліт, правіше лінії Π — аустеніт,

між цими лініями — обидві названі структури: перліт + аустеніт. Щоб отримати

сну картину перетворень, на діаграму нанесено швидкості нагрівання νρ ν2, ν} у

вигляді прямих. Очевидно, що ν, < ν2 < ν3.

При найнижчій швидкості нагрівання ν] спостерігаємо незначний перегрів перліту відносно А, і порівняно велику тривалість до початку перетворення перліту у вигляді відрізка часу між віссю ординат і точкою 1. Закінчується перетворення в точці 2. Зі збільшенням швидкості нагрівання до ν2, а згодом і До Vj, бачимо, що температура перетворення істотно зростає, а тривалість процесу зменшується. Криві І і II з часом асимптотично наближаються до критичної температури А, і на нескінченості зливаються з нею. Співпадіння кривих початку й кінця перетворення з критичною температурою А, відповідає Рівноважному перетворенню перліту.

Перехід перліту в аустеніт складається із двох рівночасних актів: полі­морфного перетворення Fea (фериту) в Fe^ (аустеніт) та подальшого розчи­нення вуглецю цементиту в аустеніті. Поліморфне перетворення фериту в аУстеніт закінчується порівняно швидко, а повне розчинення цементиту вимагає додаткового часу.

Після повного розпаду перліту вуглець нерівномірно розподілений в зернах аУстеніту. Його більше там, де перед тим були пластинки (зерна) цементиту. Дифузія поступово вирівнює склад аустеніту.

2.8.2. Ріст зерна аустеніту

Зародки майбутніх зерен аустеніту виникають у перлітних колоніях на ницях між феритом й цементитом. Оскільки в кожній колонії зароджує декілька центрів нових кристалів, то очевидно, розпад перліту супроводжует °' здрібненням зерен сталі. їх розмір наприкінці перетворення перліту в ауст ■' визначає величину початкового зерна аустеніту dA (рис.2.8.2). Подалі, підвищення температури нагрівання й тривалості витримки в однофазо '-аустенітній області спричинює ріст зерен аустеніту, що нагаду збиральну рекристалізацію. Залежно від схильності зерен аустеніту до рОст під час нагрівання сталі поділяють на спадково дрібнозернисті та спадков грубозернисті.

Успадково дрібнозернистих сталях упродовж: нагрівання до 950... 1000 °С зерна незначно ростуть (крива І), а подальше підвищення температури інтенсифще цей ріст. Швидкість росту зерен аустеніту залежить від способу дезоксидації та наявності в сталі легувальних елементів. Сталі, дезоксидовані алюмінієм, мало схильні до росту зерна аж до температур 950... 1000 °С. Це спричинюють дрібні частинки нітриду алюмінію A1N, розташовані по границях зерен аустеніту. При температурі понад 1000 °С нітрид алюмінію розпадається й зникають перешкоди для росту зерна. Майже всі карбідотвірні елементи за винятком марганцю, також гальмують ріст зерна. Що більш дисперсні карбіди, то більше перепон для росту зерна аустеніту вони створюють.

У спадково грубозернистих сталях зерна ростуть навіть після незначного перегріву (крива II). Ростові сприяють марганець і фосфор. Сталі, дезоксидовані лише феромарганцем або феромарганцем й феросиліцієм, належать до спад­ково грубозернистих. Отже, у спадково дрібнозернистій сталі при температурах, вищих Ас, зерно аустеніту (А) дрібніше (крива І), ніж у спадково грубозернистій (крива П). Лише в точці перетину кривих І і Π величини зерен обох сталей рівні, а під час подальшого підвищення температури, наприклад до tr зерно спадково дрібнозернистої сталі стає навіть більше від зерна спадково грубозернистої.

чина зерна аустеніту помітно впливає на властивості сталі. Із велико-на аустеніту утворюється грубозерниста структура продуктів розпаду Г° ЗЄРс охолодження. Дрібнозернисті сталі дещо міцніші і пластичніші, а грубо-П'Д ста структура спричинює помітне зниження ударної в'язкості. зЄР rijgCHa величина зерна — це розмір зерна при кімнатній температурі, іманип після тієї або іншої термообробки. Із грубого зерна аустеніту 01 вОрюється, як правило, грубе дійсне зерно.

' Необгрунтовано вибраний режим нагрівання може призвести до перегріву або перепалу сталі.

Перегрів характеризує температура початку інтенсивного росту зерна. [Лоб усунути грубозернисту структуру, необхідно повторно нагріти сталь до меншої температури, ніж температура перегріву.

Перепал сталі наступає в оксидаціпніп атмосфері при температурах бпизьких до лінії солідус. В результаті на границях зерен утворюються оксиди. Перепал викликає непоправне пошкодження сталі.

Залежно від розмірів зерна поділяють [25] на 18 номерів: -3, -2, -1, 0, 1, 2, З, ···, 14. Що вищий номер зерна, то менший його розмір (рис.2.8.3). Щоб визначити номер зерна, порівнюють досліджувану структуру з еталонною при однаковому збільшенні. Для цього спершу зразок досліджуваного матеріалу нагрівають до 930 °С й витримують протягом 1...3 год. Як наслідок — у спадково дрібнозернистих сталях зерно залишається практично без змін, а в спадково грубозернистих воно збільшується. Границі зерен виявляють за Стандартними методиками, застосовуючи травлення, цементацію, оксидацію та інші методи. В цементованих зразках на границях аустенітних зерен Утворюється сітка цементиту, а в оксидованих — сітка оксидів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]