- •Тема 6 Управління персоналом банку………………………129
- •5.3.2 Управління залученими коштами
- •5.3.2.1 Методи управління залученими коштами банку
- •5.3.2.2 Визначення депозитної ставки
- •5.3.2.3 Управління процесом залучення коштів на рахунки в банку
- •1 Вибір стратегії банку на ринку депозитних послуг
- •2 Визначення оптимальної структури депозитної бази та управління нею
- •3 Розроблення заходів з формування депозитних ресурсів банку
- •5.3.3 Управління запозиченими коштами
- •5.3.3.1 Управління запозиченими коштами
- •4 Розроблення нових видів депозитів та диверсифікація депозитних операцій шляхом забезпечення різноманітності суб'єктів і надання різних видів депозитів
- •5.3.3.2 Особливості процесу управління запозиченими джерелами коштів
- •5.3.3.3 Управління залученням недепозитних ресурсів банку
- •1 Оцінка загальної потреби банку в недепозитних коштах
- •Вибір недепозитного джерела коштів
- •3 Управління процесом залучення коштів
- •4 Управління міжбанківськими кредитами
- •5.3.3.4 Управління емісією боргових цінових паперів
- •5.3.3.5 Особливості управління запозиченими коштами банку
- •Позики в центральному банку
- •5.4 Особливості управління активами
- •5.4.1 Методи управління активами
- •5.4.2 Кредитні операції
- •5.4.2.1 Аналіз кредитних операцій комерційного банку
- •5.4.2.2 Сутність і значення кредитного портфеля банку
- •5.4.2.3 Кредитні операції в структурі банківських активів
- •5.4.2.4 Сутність і роль кредитних операцій у діяльності комерційних банків
- •5.4.2.5 Регулювання Національним банком України кредитних операцій комерційних банків
- •5.4.2.6 Організація кредитної роботи в банку
- •5.4.2.7 Управління дохідністю кредитного портфеля та методи ціноутворення за кредитами
- •Метод «вартість плюс»
- •Метод «базова ставка плюс»
- •Метод «надбавки»
- •Метод «аналізу дохідності клієнта»
- •5.4.3 Операції з цінними паперами
- •5.4.3.1 Аналіз інвестиційної діяльності банку
- •5.4.3.2 Управління процесом формування портфеля цінних паперів банку
- •5.4.3.3 Оперативне управління портфелем цінних паперів банку
- •1 Організація постійного моніторингу умов економічного розвитку країни та кон'юнктури ринку цінних паперів за окремими його сегментами.
- •2 Оперативна оцінка рівня дохідності, ризику та ліквідності сформованого портфеля цінних паперів.
- •3 Вибір принципових підходів до оперативної реструктуризації портфеля цінних паперів банку.
- •4 Реструктуризація портфеля цінних паперів за основними складовими портфеля
- •5 Реструктуризація портфеля за конкретними видами цінних паперів
- •5.4.3.4 Активні операції банків з цінними паперами
- •5.4.3.5 Класифікація та функції портфеля цінних паперів
- •5.4.3.5 Стратегії формування портфеля цінних паперів
- •5.4.3.6 Методи визначення дохідності та оцінки ризику цінних паперів
- •5.4.3.7 Методи управління інвестиційним горизонтом банківського портфеля цінних паперів
- •Стратегії управління інвестиційним горизонтом
- •Аналіз кривої дохідності
- •Аналіз дюрації
- •Тема 6 управліня персоналом банку
- •6.1 Принципи управління персоналом
- •6.1.1 Сучасні методи і принципи управління персоналом
- •6.1.2. Класифікація персоналу
- •6.1.3 Керівний персонал
- •6.2 Планування і добір персоналу
- •Розвиток персоналу та його мотивація
- •Список рекомендованої літератури Основна література
- •Додаткова література
- •Нормативна і довідкова літератури
- •6.050104 "Фінанси"
6.1.3 Керівний персонал
Центральне місце серед персоналу банку посідає керівний персонал — працівники, що очолюють певні структурні підрозділи, мають необхідні повноваження для прийняття рішень у конкретних видах діяльності банку, відповідають за результати роботи колективу структурного підрозділу, відділу, управління, департаменту, банку в цілому.
Спеціалісти — працівники, що виконують певні функції управління, аналізують зібрану інформацію і готують варіанти рішень для керівників відповідного рівня. До спеціалістів належать, наприклад, економісти, юристи, бухгалтери. Особливістю діяльності цієї категорії працівників є те, що вона здійснюється в умовах обмежень, таких, як: накази, розпорядження керівників, техніко-технологічні нормативи, організаційні регламенти тощо.
Службовці (технічні виконавці) — працівники, що обслуговують діяльність спеціалістів і керівників; їх обов'язок — виконання інформаційно-технічних операцій. Специфіка діяльності службовця полягає в тому, що стандартні процедури й операції виконуються певною мірою відповідно до визначених норм і правил.
6.2 Планування і добір персоналу
Чим вища якість персоналу банку, тим більша частина співробітників, які забезпечують особливу продуктивність праці, тобто працівників високої кваліфікації, з професійною фаховою підготовкою. Тому в сучасних банках зростає увага до добору кваліфікованого персоналу. Помилки в доборі працівників обходяться сьогодні для банку дуже дорого, як з погляду фінансових витрат, так і з боку наслідків від допущених у роботі помилок.
Важливе значення при доборі працівників належить маркетингу персоналу. Маркетинг персоналу спрямований на виявлення й покриття потреби банку в персоналі.
Завдання маркетингу персоналу - володіти ситуацією на ринку праці для ефективного покриття потреби у кваліфікованих працівниках і реалізації тим самим цілей банку. До них належать: дослідження ринку для встановлення поточних і перспективних потреб банку в кількості і якості персоналу; вивчення розвитку банківських технологій для вчасного підготування нових робочих місць і вимог до працівників; пошук і залучення персоналу, характеристики якого відповідають вимогам, що їх ставить банк.
Основні напрями персонал-маркетингу - розроблення вимог до персоналу, визначення потреб у персоналі, розрахунок планових витрат на залучення і подальше використання персоналу, вибір шляхів покриття потреби в персоналі.
Досвід провідних банків дає змогу виокремити ряд заходів, які, як правило проводяться при доборі персоналу:
• створюються системи добору, що містять у собі численні співбесіди з працівниками підрозділів з роботи з персоналом, керівниками підрозділів та їх співробітниками, психологічні тести, ділові ігри, випробувальний термін на робочому місці;
• використовується «портрет компетенції» як основний інструмент визначення фахової придатності кандидата;
• переносяться акценти при доборі працівників із формальних моментів у біографії кандидата (освіта, спеціальність, стаж роботи) на аналіз їх компетенції (у першу чергу здатності до набуття нових знань і навиків) та життєвих цінностей з погляду сумісності останніх з настановами компаній. Тому все більшого значення набувають психологічні методи тестування, що дають змогу глибше зрозуміти людину;
• залучають професійних експертів для добору персоналу. Якщо раніше подібні питання вирішувалися вищим керівництвом, а участь консультантів зводилася до добору кандидатів для співбесіди, то сьогодні організації, які спеціалізуються у сфері добору персоналу, практично повністю виконують цю функцію (разом із представниками компаній) - описують виробничу поведінку, складають «портрет компетенцій», здійснюють пошук кандидатів, проводять їх тестування й оцінку його результатів;
• процес добору продовжується після прийому спеціаліста на роботу, випробувальний термін є сьогодні обов'язковим у багатьох банках, оскільки ніякі тести не дають такого уявлення про кандидата, як робота на посаді;
• організуються спеціальні програми інтеграції для всіх співробітників, яких беруть на роботу. Метою цих програм є не тільки і не стільки навчання фахових навичок, необхідних для роботи в компанії, скільки знайомство нового співробітника з цілями організації, її філософією, своєрідне «навертання до нової віри».
При доборі персоналу мова йде про те, щоб з кількості зацікавлених осіб і (або) кандидатів, які подали заяву, вибрати тих, хто найкраще відповідає вимогам вакансії.
Для цього необхідно виявити показники придатності кандидатів (здібності, знання, досвід тощо) і порівняти їх із заздалегідь визначеними показниками вимог щодо вільного місця. Тут необхідно уникати помилок, які можуть виникнути (як внаслідок недостатньої, так і надмірно високої кваліфікації).