- •Тема 6 Управління персоналом банку………………………129
- •5.3.2 Управління залученими коштами
- •5.3.2.1 Методи управління залученими коштами банку
- •5.3.2.2 Визначення депозитної ставки
- •5.3.2.3 Управління процесом залучення коштів на рахунки в банку
- •1 Вибір стратегії банку на ринку депозитних послуг
- •2 Визначення оптимальної структури депозитної бази та управління нею
- •3 Розроблення заходів з формування депозитних ресурсів банку
- •5.3.3 Управління запозиченими коштами
- •5.3.3.1 Управління запозиченими коштами
- •4 Розроблення нових видів депозитів та диверсифікація депозитних операцій шляхом забезпечення різноманітності суб'єктів і надання різних видів депозитів
- •5.3.3.2 Особливості процесу управління запозиченими джерелами коштів
- •5.3.3.3 Управління залученням недепозитних ресурсів банку
- •1 Оцінка загальної потреби банку в недепозитних коштах
- •Вибір недепозитного джерела коштів
- •3 Управління процесом залучення коштів
- •4 Управління міжбанківськими кредитами
- •5.3.3.4 Управління емісією боргових цінових паперів
- •5.3.3.5 Особливості управління запозиченими коштами банку
- •Позики в центральному банку
- •5.4 Особливості управління активами
- •5.4.1 Методи управління активами
- •5.4.2 Кредитні операції
- •5.4.2.1 Аналіз кредитних операцій комерційного банку
- •5.4.2.2 Сутність і значення кредитного портфеля банку
- •5.4.2.3 Кредитні операції в структурі банківських активів
- •5.4.2.4 Сутність і роль кредитних операцій у діяльності комерційних банків
- •5.4.2.5 Регулювання Національним банком України кредитних операцій комерційних банків
- •5.4.2.6 Організація кредитної роботи в банку
- •5.4.2.7 Управління дохідністю кредитного портфеля та методи ціноутворення за кредитами
- •Метод «вартість плюс»
- •Метод «базова ставка плюс»
- •Метод «надбавки»
- •Метод «аналізу дохідності клієнта»
- •5.4.3 Операції з цінними паперами
- •5.4.3.1 Аналіз інвестиційної діяльності банку
- •5.4.3.2 Управління процесом формування портфеля цінних паперів банку
- •5.4.3.3 Оперативне управління портфелем цінних паперів банку
- •1 Організація постійного моніторингу умов економічного розвитку країни та кон'юнктури ринку цінних паперів за окремими його сегментами.
- •2 Оперативна оцінка рівня дохідності, ризику та ліквідності сформованого портфеля цінних паперів.
- •3 Вибір принципових підходів до оперативної реструктуризації портфеля цінних паперів банку.
- •4 Реструктуризація портфеля цінних паперів за основними складовими портфеля
- •5 Реструктуризація портфеля за конкретними видами цінних паперів
- •5.4.3.4 Активні операції банків з цінними паперами
- •5.4.3.5 Класифікація та функції портфеля цінних паперів
- •5.4.3.5 Стратегії формування портфеля цінних паперів
- •5.4.3.6 Методи визначення дохідності та оцінки ризику цінних паперів
- •5.4.3.7 Методи управління інвестиційним горизонтом банківського портфеля цінних паперів
- •Стратегії управління інвестиційним горизонтом
- •Аналіз кривої дохідності
- •Аналіз дюрації
- •Тема 6 управліня персоналом банку
- •6.1 Принципи управління персоналом
- •6.1.1 Сучасні методи і принципи управління персоналом
- •6.1.2. Класифікація персоналу
- •6.1.3 Керівний персонал
- •6.2 Планування і добір персоналу
- •Розвиток персоналу та його мотивація
- •Список рекомендованої літератури Основна література
- •Додаткова література
- •Нормативна і довідкова літератури
- •6.050104 "Фінанси"
1 Оцінка загальної потреби банку в недепозитних коштах
Визначається шляхом визначення розриву фондів – різниці між поточними і прогнозованими кредитами та інвестиціями, що банк планує здійснити, і поточними та очікуваними надходженнями ресурсів з депозитних джерел.
Вибір недепозитного джерела коштів
Фактори, що впливають на вибір недепозитного джерела коштів:
відносна вартість коштів, отриманих з кожного недепозитного джерела (банки віддають перевагу отриманню коштів з більш дешевих джерел);
ризик (нестійкість і ступінь надійності) кожного з джерел фондів:
процентний ризик - ризик зміни вартості кредиту через коливання попиту і пропозиції на ринку;
ризик доступності кредиту - несприятливі кредитні умови, погіршення репутації банку призводить до обмеження обсягу запропонованих кредитів;
строк погашення коштів, що залучаються, та їх відповідність потребам банку;
розмір банку-позичальника;
5) відповідність державним регулюючим нормам.
3 Управління процесом залучення коштів
Управління процесом залучення недепозитних ресурсів здійснюється за двома основними напрямками:
управління залученням міжбанківських кредитів;
управління емісією боргових цінних паперів.
4 Управління міжбанківськими кредитами
Передумовами ефективного управління міжбанківськими кредитами є:
необхідний рівень іміджу банку на ринку;
постійний аналіз і врахування кон'юнктури ринку з метою забезпечення найвигідніших для банку умов залучення коштів;
- використання математичних моделей під час планування строків виплати кредитів, що дасть змогу зіставити перспективну динаміку витрат на їх обслуговування, доходи від розміщення отриманих коштів.
Управління залученням ресурсів за рахунок отримання міжбанківських кредитів містить такі етапи:
1 Визначення мети використання міжбанківського кредиту:
якщо міжбанківський кредит використовується як постійне джерело ресурсів, необхідно скласти спеціальні графіки залучення та обслуговування;
якщо міжбанківський кредит використовується нерегулярно, лише з метою підтримання нормативів ліквідності, необхідне постійне розширення переліку «дружніх» банків з метою формування пулу, члени якого домовляються про надання один одному кредитів на пільгових умовах.
Оцінка власної кредитоспроможності банку з метою визначення можливості досягнення цілей залучення ресурсів за рахунок міжбанківських кредитів.
Визначення обсягу коштів, що залучаються за рахунок отримання кредитів інших банків.
Під час визначення обсягу міжбанківських кредитів, які планує отримати банк, потрібно виходити з розрахованої потреби банку в недепозитних ресурсах та можливості їх формування з альтернативних джерел.
4 Вибір ефективних форм міжбанківських кредитів, що залучаються банком.
Цей вибір визначається такими умовами:
цілями використання кредиту;
періодом планового використання міжбанківських кредитів;
визначеністю строків початку та закінчення використання отриманих міжбанківських кредитів;
можливістю забезпечення кредиту, що залучається банком.
5 Вивчення та оцінка умов міжбанківських кредитів:
максимальний строк кредиту;
валюта кредиту;
рівень та вид процентної ставки;
умови виплати процентів;
умови виплати основної суми боргу;
форми забезпечення кредиту.
б Оцінка вартості міжбанківських кредитів.
Така оцінка здійснюється на основі умов кредитних договорів та передбачає такі елементи розрахунку, як процентна ставка, ставка податку на прибуток, рівень витрат з укладення угод тощо:
ВМБК= ПВМБК*(1-ПП)/(СБ(1-В)), (5.13)
де ВМБК - вартість міжбанківського кредиту;
ПВМБК - процентні виплати за кредитом;
В - витрати на укладання кредитних угод відносно суми угоди, од.;
СБ - сума міжбанківського кредиту;
ПП - ставка податку на прибуток, од.
За результатами оцінки вартості міжбанківського кредиту визначається порівняльна ефективність залучення ресурсів з цього джерела порівняно з іншими альтернативними джерелами їх залучення.
Укладення кредитних угод.
Забезпечення умов ефективного використання міжбанківських кредитів.
Якщо міжбанківський кредит залучається для проведення активних операцій, рівень кредитної ставки за ним має бути меншим, ніж рівень рентабельності операцій, для здійснення яких він залучається.
9 Організація контролю за поточним обслуговуванням та погашенням отриманих кредитів.
Поточне обслуговування міжбанківських кредитів полягає у своєчасній сплаті процентів за ним відповідно до умов укладених договорів. Ці платежі включаються до платіжного календаря банку та контролюються у процесі моніторингу його поточної фінансової діяльності.