2.4. Цитування та посилання на використані джерела

Цитата — дослівний витяг окремих частин тексту з твору іншого автора. Цитата повинна бути нероздільно пов'язана з авторським текстом. Для цитування необхідно брати такий уривок з джерела, яке містить ясну, логічно закінчену думку. Цитувати частину фрази або окремі слова треба з великою обачністю, щоб не спотворити авторську думку.

Переказ виправданий лише тоді, коли він дає економію тексту та читацького часу; і коли одночасно непрямим чином дається авторська критична оцінка приведеного матеріалу. Часто переказ робиться з метою передати матеріал сучасною богословською мовою. В цих випадках автор вдається до цитування і потім дає власну ремарку, що починається словами: «Якщо виразитися простіше, то автор має на увазі...», «Іншими словами...», «Інакше кажучи...» і т.д. Але до подібних ремарок слід відноситися вкрай обережно і всебічно уникати спрощення.

Посилатися і цитувати слід останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, то в посиланні (цитаті) необхідно чітко вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць із джерела, на яке зроблено посилання в богословській роботі.

Посилання на ілюстрації богословської роботи подають за порядковим номером ілюстрації, наприклад: “рис. 1.2”. На всі таблиці богословської роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “...в табл. 1.2”. У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “див. табл. 1.3”.

2.4.1. Загальні вимоги до цитування

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, що заклав автор. Вимоги до цитування:

а) головне правило цитування — не допустити спотворення думки автора цитованого тексту. Текст цитати повинен бути повністю аналогічний оригіналу і приводитися в тій граматичній формі, в який він даний в джерелі. Якщо текст цитати складається з декількох абзаців, то при цитуванні вони повинні бути збережені. Якщо в тексті цитати, виділеної лапками, приведені слова іншого автора, останні також даються в лапках. Цитата, яка приводиться на початку речення, починається з прописної букви, навіть якщо перше слово в цитованого автора написано з рядкової.

б) цитування повинно бути повним, без невмотивованого скорочення авторського тексту і без спотворень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

г) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на відповідне джерело;

д) при непрямому цитуванні (парафразі - переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

е) якщо необхідно виявити ставлення автора богословської праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

є) якщо автор праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора богословської роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки.