2.5. Ілюстрації. Таблиці. Примітки

Ілюстрації і таблиці необхідно подавати в богословській роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках богословської роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, карти) позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в богословській роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Кожний рисунок супроводиться підписом (поясненням) до рисунка, і кожна таблиця супроводиться заголовком, що пояснює зміст таблиці. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в богословській роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Примітки — короткі пояснення (доповнення) до тексту і таблиць, які не містять широкого тлумачення, властивого коментарям. Види приміток за змістом:

• смислові пояснення основного тексту або доповнення;

• переклад іншомовних слів, словосполучень, пропозицій;

• визначення термінів або пояснення значення застарілих слів;

• довідка про осіб, події, твори, згадані або що маються на увазі в основному тексті;

• перехресні посилання, що зв'язують дане місце тексту з іншими його місцями, що містять більш детальні або додаткові відомості про згаданий тут предмет або особу.

Примітки нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. ...

2. ...

2.6. Правила подання кількісної інформації

Текстовий матеріал наукового твору дуже різноманітний. До нього (крім розглянутих вище елементів) належать числівники та перерахування, що потребують при оформленні знання особливих орфографічних правил.

Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами (п’ять разів, п’ять розділів). Складні числівники пишуться цифрами, за винятком тих, якими починається абзац. Числа зі скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами (24 кг, 125 км). При перерахуванні однорідних чисел (величин, відношень) скорочена назва одиниць виміру ставиться після останньої цифри. Числівники, які входять до складних слів, у наукових текстах пишуться цифрою (наприклад, 30-річний період).

Наукові тексти відзначаються великою кількістю перерахувань (переліків), що складаються як із закінчених, так і незакінчених фраз.

Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються арабськими цифрами або маленькими літерами із напівкруглою дужкою, що закривається.

• Перший варіант: перерахування складаються з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків), які пишуться в підбір з іншим текстом і відокремлюються один від одного комою.

• Другий варіант: перерахування складаються з розгорнутих фраз із власними розділовими знаками. Тут елементи перерахування найчастіше пишуться з нового рядка і відокремлюються один від одного крапкою з комою.

Коли частини перерахування складаються із закінчених фраз, вони пишуться з абзацними відступами, починаються з великих літер і відокремлюються один від іншого крапкою.

Текст усіх елементів переліку граматично підпорядковується головній ввідній фразі. Її не рекомендується переривати на прийменнику або сполучнику (на, із, від, те, що).