Вихід сіна після активного вентилювання

Вологість зібраної з поля пров'яленої сировини, %	Маса кондиційного сіна, отриманого з 1 т пров'яленої сировини, кг
35 34 33 32 31 30	790 800 820 830 840 850

Сінаж — це різновид консервованого корму, заготовленого зі злакових і бобових трав, пров'ялених до вологості 40–55 %, який зберігають в анаеробних умовах. Сінаж поділяють на два види: сінаж із бобових і бобово-злакових трав, пров'ялених до вологості 45–55 %, і сінаж зі злакових і злаково-бобових трав, пров'ялених до вологості 40–55 %. Для отримання сінажу використовують посіви багаторічних й однорічних бобових і злакових трав, а також трави поліпшених і природних сінокосів. Бобові багаторічні трави скошують у період бутонізації, але не пізніше початку цвітіння, а багаторічні злакові трави – наприкінці фази вегетації (виходу в трубку до початку колосіння). У процесі заготівлі та зберігання сінажу при дотриманні вимог технології сумарні втрати поживних речовин становлять 8–17 %. В основу оцінки сінажу покладено органолептичні та інші показники: колір, запах, наявність та співвідношення вільних органічних кислот (молочна, оцтова, масляна), рН (4,5–5,3), вміст каротину. Перед згодовуванням оцінюють якість сінажу. З цією метою відбирають проби корму не раніше як за 30 діб після закладення маси і не пізніше ніж за 15 днів до початку згодовування. Сінаж має відповідати нормам, визначеним стандартом (табл. 5.6).

Якість сінажу значною мірою залежить від виду трав та застосовуваної технології закладання у сховище. В 1кг сінажу із суміші злакових багаторічних трав може міститися 400–530 г сухої речовини, 0,2–0,4 корм. од. і 20–30 г перетравного протешу.

Органолептичні показники оцінки сінажу залежать як від виду та якості вихідної сировини, так і від технології заготівлі. Погане трамбування, велика або мала довжина різки, тривалі строки зберігання сінажу зумовлюють погіршання його властивостей. Для збереження якості сінажу та силосу в період згодовування тваримам доцільно використовувати фронтальні навантажувачі або са­могодівниці фронтального типу [3].

Таблиця 5.6

Класифікація якості сінажу (тост 23637-90)

Показник	Норма для класу
	1	2	3
Сінаж із бобових і бобово-злакових трав, пров'ялених до вологості 45–55 %*
Вміст сухої речовини, %, не менше ніж	40–55	40–55	–
Вміст сирого протеїну в сухій речовині, %, не менше ніж	16	14	12
Вміст сирої клітковини в сухій речовині, %, не більше ніж	30	33	35
Вміст масляної кислоти, %, не менше ніж	–	0,1	0,2
Сінаж зі злакових і злаково-бобових трав, пров'ялених до вологості 45–55 %*
Нміст сухої речовини, %, не менше ніж	40–60	40–60	–
Нміст сирого протеїну в сухій речовині, %, не менше ніж	14	12	10
Вміст сирої клітковини в сухій речовині, %, не більше ніж	28	32	34
Нміст масляної кислоти, %, не менше ніж	–	0,1	0,2

* Залежно від виду трав (злакові, злаково-бобові, бобові).

Для оцінювання якості сінажу відбирають кілька проб (щонайменше три), складають об'єднану пробу, яку ретельно переміщують, і виявляють колір, запах, наявність плісняви. Результати досліджень заносять до паспорту якості. Біохімічний склад сінажу залежить від зволоженості вихідної сировини. Нагромадження органічних кислот зменшується зі зменшенням вологості (55 % і нижче). Повний аналіз сінажу (вміст поживних речовин і і;п альна поживність) виконують у районних агрохімлабораторіях. Втрати під час заготівлі сінажу залежать від термінів збирання ірав. Так, втрати сухої речовини у разі збирання люцерни на почіпку бутонізації становлять 7,3 %, у період масового цвітіння — 9,1 %, повного цвітіння — 13,7 %. Вихід сінажу визначається регулярним вимірюванням у процесі вивантаження його зі сховищ. Кількість заготовленого сінажу (МС) визначається за кількістю зеленої маси, закладеної у сховища, за мінусом втрат під час зберігання:

МС = МЗ(1–λ),

де МС — маса сінажу під час зберігання, т; МЗ — маса трави, закладеної у сховище, т; а — коефіцієнт втрат під час зберігання (для герметичних сінажних башт — 0,05, для траншейного зберігання сінажу — 0,1).

Силос — консервований корм, який одержують у результаті перетворення (бродіння) частини простих вуглеводів зеленої маси на органічні кислоти (бажаними є молочна і частково оцтова) в анаеробних умовах. Силосування – складний мікробіологічний процес консервування рослинної маси. Визначальними факторами у процесі молочнокислого бродіння є хімічний склад вихідної сировини та анаеробні умови за температури бродіння до 38°С.

Якість силосу оцінюють передусім за органолептичними показниками (запах, консистенція, колір та ін.). Непридатним для годівлі тварин є силос, оцінений за цими показниками у 2 бали і менше. Дуже низьку поживну цінність має силос, оцінений у 4–5 балів. Основним показником якості силосу є його кислоність — рН (результат молочнокислого та оцтовокислого бродіння) (табл. 5.7).

Таблиця 5.7