- •Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження вільного часу та дозвілля
- •1.1. Визначення основних понять
- •1.2. Вільний час: теоретико-науковий аналіз
- •1.3. Дозвілля як соціологічна категорія
- •Висновки до першого розділу
- •Розділ 2 Теоретичні передумови соціальної роботи з молоддю
- •Висновки до другого розділу
- •Розділ 3 Специфіка соціальної роботи щодо проблеми молодіжного дозвілля
- •3.1. Роль державних установ та соціальних служб щодо молодіжного дозвілля
- •3.2. Методи соціальної роботи з молоддю щодо вільного часу та молодіжного дозвілля
- •Висновки до третього розділу
- •Висновки
- •Список використаних джерел
Висновки до першого розділу
Слово "дозвілля" вживалося вже в XV столітті. Давньослов'янське слово "дозвілля" походить від дієслова "доганятиме", "досягнуть". Буквально воно означає можливість щось зробити. Дозвілля осмислювалось як час, коли можна чогось досягти.
Поняття "дозвілля" і "вільний час" взаємозамінні. Однак вони не ідентичні за змістом. Коли говорять про вільний час, акцентується потенційна можливість варіативно використовувати його на що завгодно. Людина в цей період може зайнятися господарством, домашніми справами. Деякі люди проводять його неефективно (у стані "байдикування", або на шкоду власному здоров'ю, або порушував громадський порядок і дозвілля оточуючих та ін.)
Протягом вільного часу можуть реалізовуватися ті потреби, які неможливо задовольнити в робочий час. Зміст та ритм буття особистості все більше визначаються сферами діяльності, що знаходяться поза її роботою.
Фактично робочий та вільний час - дві життєво важливі сфери, і якщо праця не приносить людині творчого задоволення, а є лише засобом існування, то вона може бути інтерпретована як альтернатива вільному часові.
Серйозною проблемою є вільний час молоді, оскільки кризу переживає уся система, пов’язана з інфраструктурою молодіжного вільного часу.
Час - істотний фактор життя людини. Це повсякденний ритм життя, котрий систематично звіряється і вимірюється, обчислюється незмінним і необхідним атрибутом - годинником і нагадує про себе уже у вигляді історії, замисленням над тим, що є сенсом життя, та ін.
Діяльність людини у вільний час спрямована на формування індивідуальності людини, на те, що робить її особистістю: світоглядні орієнтації, духовні потреби, соціальна активність, політична діяльність, повсякденна ментальність - все, що стосується внутрішнього світу кожної людини. Тут вільний час розкривається як якість життя, його особливий спосіб, наповненість змістом. Це - вже окрема поглиблена структура суспільного часу.
Проблеми вільного часу доцільно сприймати як проблему особистості, де вільний час виступає як елемент способу і стилю життя. Вільний час розглядається в соціології як соціальний феномен, який представляє собою необхідні умови розширеного духовного відродження людства.
Соціологія вільного часу - галузь соціології, яка вивчає життєдіяльність, відносини й орієнтації людей у сфері вільного часу.
Однією з найважливіших категорій соціології вільного часу є поняття "культура вільного часу" - термін, який виражає проблему змісту вільного часу, спосіб і міру його якісного освоєння.
Пріоритетним у дозвільній діяльності повинна стати участь людини у створенні культурних цінностей як у соціальному просторі, так і у внутрішньому духовному світі, а не просто їх пасивне, безрезультатне споживання.
Проблема вільного часу в кінцевому підсумку зводиться до проблеми людини" її розвитку, тому актуальним у цій сфері є розвиток само менеджменту вільного часу - розробки певних прийомів та методів (технології) індивідуального освоєння вільного часу, його організації.
