Висновки до третього розділу

Отже, дозвілля для сучасної молоді є однією з першорядних цінностей, в цій області реалізуються багато соціокультурних потреб молодих людей. Саме у сфері дозвілля молоді люди більш ніж де-небудь виступають як вільні індивідуальності. Сфера дозвілля характеризується свободою від професійних і сімейно-побутових обов'язків, крім того, в її рамках ослабляється інституційний тиск на особу молодої людини. Тому в сучасному українському суспільстві, в якому спостерігається нестабільність нормативно-ціннісних систем, проблема дозвілля молоді набуває особливої гостроти.

Проблема дозвілля, починаючи з античності, має тривалу історію дослідження, в процесі якої запропоновані різні трактування цього явища як за змістом, так і по співвідношенню з категорією зайнятого і вільного часу людини; як щодо людини взагалі, так і поняття, що відноситься до різних його віків (молодь, дорослі, люди похилого віку); як поняття, що відноситься до молоді взагалі, так і до окремих її категорій, зокрема, до учнів старших класів, студентів, що дозволяє затверджувати гетерохроність і гетерогенність історичного розвитку цього поняття. Дозвілля характеризується варіативністю структурно-функціональних характеристик, різна сукупність яких утворює типи дозвіллєвої діяльності. Найбільш значущими типами дозвілля виступають ті, що розвивають, розважальні, домашні, спортивні, суспільно-політичні.

Процес трансформації дозвіллєвої сфери життєдіяльності української молоді обумовлений як змінами в соціокультурному житті країни, так і технологічними і культурними змінами, подіями в умовах глобалізації. Виник якісно новий вид дозвілля, характерними рисами якого є розважальна, культурно-споживча, рекреаційна спрямованість його змісту. Основні види дозвілля стали іншими не стільки формою, скільки за змістом, що пов'язане як з появою нових інформаційних технологій, так і із зміною всієї мотиваційної сфери особистості молодої людини. Сфера молодіжного дозвілля має свої особливості.

Дозвілля молоді істотно відрізняється від дозвілля інших вікових груп через його специфічні духовні і фізичні потреби і властивих їй соціально психологічних особливостей. До таких особливостей можна віднести підвищену емоційну, фізичну рухливість, динамічну зміну настроїв, зорову і інтелектуальну сприйнятливість. До специфічних рис молодості відноситься переважання у неї пошукової активності. Можна виділити найпривабливіші для молоді форми розваг: видовища, легка музика, танці, ігри.

Сьогодні, зважаючи на піднесення духовних потреб молодих, зростання рівня їх освіти, культуру, найбільш характерною особливістю молодіжного дозвілля є зростання в нім частки духовних форм і способів проведення вільного часу, що сполучають розважальну, насиченість інформацією, можливість творчості і пізнання нового.

Висновки

В даний час все більшу увагу вчених привертають проблеми молодіжного дозвілля. Багато в чому це диктується масштабом тих змін, якими характеризується ця галузь життєдіяльності. Стає можливим говорити про зростання ролі дозвілля для молоді і, як наслідок, про збільшення його впливу на процес соціалізації молодого покоління.

Підвищений інтерес до соціологічного дослідження дозвілля визначається також змінами змісту і структури дозвілля під впливом соціокультурних трансформацій, що відбулися в країні (зміни ціннісних установок молоді, розвитку соціальної інфраструктури, появи нових інформаційних технологій).

Це диктує необхідність типологізації дозвіллєвого поведінки молоді у відповідності зі сформованою соціокультурною ситуацією в сучасній Україні.

Дозвілля виступає в якості структурного елемента вільного часу, його зміст наповнене діяльністю, що дозволяє не тільки долати стреси і втому, але й розвивати духовні та фізичні якості виходячи з соціокультурних потреб особистості. У той же час дозвілля є відносно самостійною сферою життєдіяльності молоді. Основна ознака, що відрізняє час дозвілля від вільного часу - це можливість вибору видів діяльності, виходячи зі своїх соціокультурних інтересів і духовно-моральних переваг. Людина має право розпоряджатися часом дозвілля на свій власний розсуд у відповідності зі своїми ціннісними орієнтаціями.

Дозвілля характеризується варіативністю структурно-функціональних характеристик, різна сукупність яких утворює типи дозвільної діяльності. Найбільш значущими типами дозвілля виступають розвиваючий, розважальний, домашній, спортивний, суспільно-політичний, що руйнує. Між ними існує тісне взаємопроникнення, що дозволяє реалізуватися основних соціальних функцій дозвілля: компенсаторної, соціалізуючої, гедоністичної, функції спілкування, творчої самореалізації, розвитку особистісних якостей. Виконання цих функцій має першорядне значення в процесі створення умов, необхідних для розвитку і саморозвитку особистості.

Особливості соціокультурного становища молоді переломлюються в її дозвіллі, який в порівнянні з дозвіллям інших вікових груп відрізняється різноманітністю і переважанням активних і розважальних форм. Ослаблення впливу на становлення молоді традиційних інститутів соціалізації в умовах реформ зумовило зростання ролі дозвілля для молоді і, як наслідок, збільшення впливу його складових на процес становлення особистості молодого покоління.

У молодіжному середовищі відбувається швидка зміна головних життєвих ціннісних орієнтації: раніше це були цінності праці, в рамках якого дозвілля-лише компенсаційний відпочинок і підготовка до нового праці; сьогодні - це цінності дозвілля, при якому праця виступає засобом забезпечення дозвілля. У цих умовах сама ідентифікація особистості молодої людини складається під впливом дозвіллєвих уподобань.

Процес трансформації дозвільної сфери життєдіяльності української молоді обумовлений як змінами в соціокультурного життя країни, так і технологічними і культурними змінами, що відбулися в умовах глобалізації. Виникли якісно нові види дозвілля, характерними рисами яких є розважальна, культурно-споживча, рекреаційна спрямованість їхнього змісту. Основні види дозвілля стали іншими не стільки за формою, скільки за змістом, що пов'язано як з появою нових інформаційних технологій, так і зі зміною всієї мотиваційної сфери особистості молодої людини.

Роль дозвілля як чинника формування особливої ​​молодіжної субкультури зростає внаслідок зниження ролі традиційних інститутів соціалізації і відсутності скоординованої державної політики в галузі молодіжного дозвілля. Формування субкультур процес неминучий, зумовлений як диференціацією і автономізацією соціальних інститутів, так і залученням особистості в різні соціальні групи. Результати соціологічних досліджень молодіжних груп показують, що спільна діяльність сприймається членами цих груп, перш за все, як досугова. Внаслідок чого можна говорити про формування молодіжних субкультур, що носять дозвільний характер.

Реформування колишніх структур управління дозвіллям актуалізує необхідність розробки нової системи регулювання молодіжного дозвілля, адекватної сучасної соціокультурної ситуації. Дозвілля сприймається молоддю як основна сфера життєдіяльності, і від задоволеності їм залежить загальна задоволеність життям молодої людини. Тому в цей час регулювання дозвілля молоді слід направити на формування такого типу дозвіллєвої поведінки, який, з одного боку, відповідав би потребам суспільства в організації культурного дозвілля, який сприяє розвитку особистості молодої людини, а з іншого - соціокультурним потребам самої молоді.

Дозвілля як вся сфера вільного часу в сучасній Україні зазнає значних змін та трансформацій. Внаслідок ряду соціально-економічних та культурних факторів відбувається збільшення обсягу вільного часу у людей, його зміщення у бік примітивізації, пасивності та індивідуалізації.

Студентство як велика соціальна група випробує на собі вплив суспільних чинників та тенденцій в зміні характеру дозвіллєвої сфери. По-перше, має місце пріоритет пасивних форм відпочинку, переважання споглядальних його форм, небажання проявляти творчість, активність, ініціативність. По-друге, дозвілля і вільний час спрямовані в основному на індивідуалізацію - задоволення власних потреб і одночасному ігноруванні громадських і суспільних проблем, небажання реалізувати себе як активна публічна особа.

Вільний час студента, як правило, обмежений вузьким колом друзів, вимушеним спілкуванням з ними на низько інтелектуальному, але високоемоційному рівні. Відсутність достатнього вільного часу та обмежені матеріальні ресурси не дають широких можливостей для них займатися більш творчими та змістовними формами проведення дозвілля: участю в гуртках, секціях, клубах, спортивних секціях, мати якесь інтересне та змістовне хобі.