Висновки до другого розділу

В умовах глибокої трансформації суспільних відносин значна частина української молоді втратила позитивні життєві орієнтири, можливість реалізації життєвих планів та прагнень. Ослаблення дії старих регулятивних чинників і не сформованість нових, спричинили істотне посилення негативних явиш, поширення поведінкових стереотипів, хибно сприйнятих за вияви свободи особистості. Молодь потребує: забезпечення матеріальних потреб для свого розвитку та продовження свого роду; повноцінного спілкування, що породжує проблему самогубств; важливою є можливість працювати за спеціальністю з достойною винагородою за працю.

Переважна більшість проблем молоді - це складові загальних потреб українського суспільства. Значна частина молоді не цікавиться політикою й вважає неважливою участь у виборах, не відчуває себе господарями своєї держави і не бачить соціальну перспективу в Україні. Немає зацікавленості у самоорганізації молоді та молодіжному русі, через які вони мають можливість виявляти свою позицію. Низьким є рівень правової культури.

Сучасна освітня система зіткнулася на низкою проблем: падіння престижу загальної, професійно-технічної освіти, орієнтація на "потокове" відтворення без урахування вимог споживачів, проблемою доступність освіти. Не має повноцінного доступу до інформаційних ресурсів. В молодіжному середовищі панує найвищий рівень вимушеного безробіття та відсутність сучасної програми молодіжного житла. Це свідчить про низку проблем не лише в системі освіти, а й у суспільстві в цілому.

Розділ 3 Специфіка соціальної роботи щодо проблеми молодіжного дозвілля

3.1. Роль державних установ та соціальних служб щодо молодіжного дозвілля

Всебічний та гармонійний розвиток молоді можливий за умови дотримання єдності та взаємодії таких його основних складових, як освіта, патріотичне виховання, фізичне виховання та спорт, культура та дозвілля, формування здорового способу життя, участь у громадському житті.

Конкурентоспроможність забезпечується сприянням держави у відповідній освіті, професійному навчанні, перепідготовці, працевлаштуванні і зайнятості молоді, а також стимулювання громадської активності.

Конституція України та українське законодавство гарантують права громадян на отримання соціальних благ незалежно від національності, статі, соціального походження та майнового стану, віросповідання, місця проживання та стану здоров’я. Держава забезпечує молодому поколінню необхідний мінімум соціальних послуг для самостійного розвитку та життєвого старту у навчанні, отримання професії, роботі, реалізації інтересів та здібностей, а також створює систему стимулів для тих молодих людей, що проявляють громадську активність, досягають успіхів у різноманітних сферах суспільного життя.

Доступ молоді до отримання соціальних благ забезпечується суспільством через мережу соціальних інституцій для задоволення потреб кожної молодої людини відповідно до її інтересів та здібностей. Такий доступ є комплексним поняттям, що, з одного боку, передбачає обов’язок держави та суспільства у наданні широкого спектру послуг для молоді, а з іншого - активну позицію молодих людей у їх свідомому виборі та використанні пропонованих прав, благ та гарантій [23, с. 162].

Найважливішими для молоді є доступ до якісної освіти, медичних послуг, робочих місць, інформації, спорту та дозвілля.

Освіта є базою для розвитку кожної особистості, запорукою успішного майбутнього України, її конкурентоздатності на світовій арені. Вона є інструментом для отримання молодою людиною професії та кваліфікацій для виходу на ринки праці, формування загальнокультурного рівня, передачі національної спадщини.

Актуальним завданням є забезпечення рівного доступу молоді до якісної освіти протягом життя для саморозвитку, самореалізації та успішної інтеграції у громадянське суспільство [24, с. 158].

Держава забезпечує рівний доступ молоді до якісної освіти шляхом:

- модернізації системи освіти відповідно до новітніх досягнень науки, культури, кращих національних соціальних моделей, впровадження системи освіти впродовж життя;

- розвитку мережі навчальних закладів різних типів;

- розбудови освітнього простору, що базується на інноваційних засадах, та його інтеграції до європейського та світового освітнього просторів;

- широкомасштабного запровадження інформаційних та комунікаційних технологій до системи освіти, включаючи дистанційну освіту, що забезпечують доступність та ефективність освітніх послуг, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві;

- обов’язкового здобуття повної загальної середньої освіти в обсягах, визначених Державним стандартом початкової та Державним стандартом загальної середньої освіти;

- професійної орієнтації кожної молодої людини та наданням безоплатної первинної професійної підготовки у системі формальної та неформальної освіти;

- створення умов для здобуття вищої освіти безоплатного та платного характеру у різних типах навчальних закладів на конкурсних засадах, шляхом індивідуального та інших форм кредитування, в т.ч. очного та дистанційного типу;

- надання можливостей отримання професійних кваліфікацій, актуальних на ринку праці, в системі безперервної освіти;

- запровадження вибору гнучких освітніх програм з використанням інноваційних освітніх технологій;

- формування духовного світу молоді, позитивної ідеології та способу життя.

Практика фізичної культури та спорту є ефективним засобом формування здорової молодої особистості [25, с. 73].

Держава забезпечує рівний доступ молоді до можливостей для занять фізичною культурою та спортом шляхом:

- широкої пропаганди здорового способу життя, створення та культивування цінностей здоров’я та здорового способу життя, у тому числі через соціальну рекламу;

- покращення системи фізичної підготовки для формування активної фізичної культури серед молоді у системі формальної освіти та розширення додаткових безкоштовних можливостей для занять фізкультурою та спортом у системі закладів освіти;

- розвитку мережі безкоштовних закладів фізичної культури та спорту для молоді поза системою формальної освіти з акцентом для молоді старших вікових груп;

- розвитку практики проведення всеукраїнських, міжрегіональних і регіональних спортивних змагань, турнірів молоді з масових мало витратних видів спорту;

- підтримки та реалізації програм і заходів найширшого залучення молоді в занять фізичною культурою;

- підтримки відродження системи дитячого спорту;

- підтримки розвитку фізичної культури та спорту в сільській місцевості місцевою владою та залучення громад;

- розбудова широко розгалуженої мережі доступних спортивних майданчиків для молоді в усіх населених пунктах та оздоровчих зонах, включаючи зони відпочинку, пляжі тощо.

Дозвілля є одним з важливих чинників для молоді, її відпочинку, самореалізації, оздоровлення, розширення світогляду.

Держава забезпечує організацію дозвілля молоді через:

- широку пропаганду способу життя, що дозволяє проводити молоді дозвілля в освітніх та ігрових заходах, у тому числі через соціальну рекламу;

- впровадження програм оздоровлення для підлітків та молоді;

- збереження та розвиток індустрії відпочинку молоді;

- підтримка доступних, розвиваючих програм організації дозвілля за місцем проживання молоді, у тому числі молодіжного туризму;

- розвиток соціокультурних, спортивних та інших об’єктів дозвілля та оздоровлення молоді, особливо у сільській місцевості та районах міських новобудов [26, с. 215].

Політика працевлаштування та зайнятості молоді здійснюється державою через розвиток інфраструктури, що передбачає створення та підтримку спеціалізованих організацій, які здійснюють діяльність щодо зайнятості молоді, її професійної орієнтації, професійної підготовки та перепідготовки. А саме: центри тимчасової сезонної зайнятості, молодіжні біржі праці, бізнес-інкубатори для молоді, студентські трудові загони, молодіжні об’єднання та центри праці тощо.

Шляхи сприяння зайнятості та працевлаштуванню молоді:

- створення системи аналізу та прогнозу щодо попиту на професії на ринках праці та адекватного реагування системи освіти та працевлаштування;

- збереження гарантії першого робочого місця, адаптація та підвищення конкурентоздатності молоді на ринку праці, розширення можливостей здобуття професійної освіти;

- розробка та імплементація заходів з квотування робочих місць для молоді;

- сприяння адаптації молоді у трудових колективах;

- сприяння соціальному партнерству між владою та бізнесом для забезпечення зайнятості молоді;

- організація молодіжних практик на робочих місцях для молоді, що навчається;

- здійснення довгострокових програм щодо забезпечення зайнятості випускників професійних освітніх установ, підтримка їх стабільності, повноцінної трудової діяльності;

- реалізація спеціальних програм працевлаштування вразливих груп молоді, що потребують соціального захисту та мають труднощі в пошуку роботи;

- сприяння самозайнятості молоді;

- формування державних механізмів підтримки молодіжного підприємництва;

- реалізація заходів матеріально-технічної та фінансової підтримки діяльності молодіжних навчальних підприємств, навчально-ділових центрів, комерційних організацій;

- підтримки молодіжних неурядових організацій в реалізації бізнес-ідей та молодіжного підприємництва через стимулювання їхніх ініціатив;

- створення системи заохочень та преференцій для молоді, що має значні професійні досягнення.

Залучення соціально активної молоді до процесів державного й суспільного будівництва.

Ротація кадрів через молодіжний резерв:

- створення реєстру молодіжного резерву на загальнодержавному та місцевому рівнях на посади керівників вищої й середньої ланки підприємств й установ державного сектора, місцевого самоврядування [27, с. 237].

Залучення молоді до діяльності державних органів влади й місцевого самоврядування:

- проведення навчальних заходів для цілеспрямованої роботи з молодіжними лідерами та підготовки професійних кадрів у сфері державного управління, впровадження лідерських програм з акцентом на роботі в органах державної влади та місцевого самоврядування;

- реформування системи підтримки проектів молодіжних і дитячих громадських організацій;

- створення системи стимулювання, відзначення та заохочення молодих людей, що здійснили актуальні проекти та програми;

- створення простору спілкування молодіжного активу;

- активізація діалогу і взаємодії політичних партій та молоді, щодо створення системи можливостей для молодої людини стати учасником процесів управління партіями на рівні держави на органів місцевого самоврядування;

- залучення молоді до консультативної діяльності органів влади, обговорення проектів нормативно-правових актів стосовно законних прав й інтересів молоді.

Залучення молодих науковців до розробки і впровадження наукових досягнень та розв’язання економічних і соціальних проблем України.

Інтеграція української молоді в міжнародне молодіжне співтовариство:

- проведення міжнародних форумів і фестивалів студентів і молоді;

- впровадження програм обмінів молодіжними делегаціями із країнами ЄС, НАТО, ГУУАМ та інших країн світу [27, с. 225].

Посилення впливу й прагматизму державної складової молодіжної політики вимагає адекватного посилення її громадської складової. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні систематично здійснювати профілактичні, культурно-просвітницькі, інформаційні та інші заходи за рахунок бюджетних коштів. Це дасть змогу певною мірою забезпечити контроль та звітність перед державою і громадськістю щодо ефективності проведених заходів, які спрямовані на розв'язання проблем молоді. Проте, тільки безпосередня участь органів влади є мало ефективною, оскільки вона потребує значних людських затрат службовців та бюджетних коштів. Саме тому слід передбачати конструктивну співпрацю органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з громадськими і благодійними організаціями у розв'язанні проблем молоді. Молодіжні громадські об'єднання є основним соціальним партнером держави у формуванні та здійсненні державної молодіжної політики, а отже - основним суб'єктом громадської складової молодіжної політики.

Чим вища самостійність молодіжного об'єднання, тим більші його можливості для розбудови партнерських відносин із владою і його цінність як соціального партнера. Самостійність молодіжних об'єднань визначається наявністю конструктивної діяльності, можливістю приймати рішення на основі власних інтересів, розгалуженої регіональної мережі, здатністю самостійно забезпечувати життєдіяльність організації.

Сьогодні, як і раніше, молодіжні об'єднання не є масовими, проте більшість молодих людей вважає їх існування необхідним, тому що вони є важливою ланкою самореалізації особистості, соціалізації молоді, набуття нею організаційної культури, уміння вести справу. Практика провідних європейських держав свідчить про доцільність мати сильні, високоавторитетні молодіжні організації, які мають власні програми й проекти з розв’язання молодіжних проблем і є провідниками державної молодіжної політики.

Головним завданням у цій сфері вбачається налагодження партнерських взаємин для делегування молодіжним організаціям частини завдань держави, які вони здатні розв’язати самостійно [28, с. 112].

Включення молоді у процеси прийняття рішень є основною умовою розвитку потенціалу держави. Держава покликана сприяти самоорганізації та самореалізації молоді, розвитку її творчого потенціалу, запровадження ініціатив у різних сферах діяльності, залученню до процесів реформування українського суспільства та економіки, формуванню її відповідальності за сьогодення та майбутнє.

Держава разом із громадськістю сприяє включенню молоді до участі у процесах прийняття рішень на всіх рівнях державно-громадського управління, прозорості виконавчих процедур та рівних можливостей.

Нова модель системи управління молодіжною сферою має бути відкритою і демократичною, в якій передбачається забезпечення державного управління з урахуванням громадської думки на центральному та регіональному рівнях. Соціальне партнерство є обов’язковою умовою ефективного управління та розв’язання нагальних проблем молоді.

Держава сприяє розвитку громадського сектору, в тому числі підтримує молодіжні неурядові організації, діяльність яких спрямована на суспільно-економічний розвиток та демократизацію українського суспільства.

Підтримка регіональних та місцевих громадських ініціатив молоді є пріоритетним напрямом діяльності центральних та місцевих органів влади.

Держава гарантує всебічне інформування та залучення до процесів демократизації представників молодіжних громадських організацій, створює умови для такої діяльності згідно міжнародним підходам [28, с. 175].