Робота з активом та органами самоврядування.

В активі вчитель повинен бачити своїх помічників і союзників перекладати на них ряд обов’язків і функцій вихователів, вчити методам і засобам їх виконання.

Обрання органів самоврядування має здійснюватись на демократичних засадах.

Вимоги до формування органів самоврядування.

1. Адміністрація не повинна підміняти органи самоврядування.

2. Рішення органів самоврядування повинно бути виконане.

3. Якщо рішення хибне – керівники вдаються до загальних зборів і допомагають його відмінити, а не скасувати таке рішення.

4. Здійснювати вплив на органи самоврядування на демократичних засадах через педагогів, які користуються особистою повагою у вихованців.

5. Здійснювати ретельний облік органів самоврядування.

Робота з активом колективу

1. Включати активістів в конкретну діяльність.

2. Перекладати на них ряд обов’язків і функцій.

3. Вчити методам і засобам виконання доручень.

4. Розвивати самостійність активу.

5. Підтримка авторитетів всіма педагогами.

6. Регулярно змінювати актив.

5. Ускладнення вимог в колективі (Розгляд по стадіях розвитку колективу).

6. Організація спільної різноманітної діяльності.

7. Наявність традицій в колективі.

Традиція (від латинського - передача) – це різновид або форма звичаю, що відрізняється особливою стійкістю та зусиллями людей зберегти незмінні форми поведінки, які успадковані від попередніх поколінь.

8. Стиль і тон.

31. Родинне виховання. Основні завдання родинного виховання. Види і форми роботи вчителя з батьками. В.О.Сухомлинський про педагогічний всеобуч батьків. Пріоритетність цінностей родинного виховання

Сенс життя людини - продовження роду людського. Народити дітей, забезпечити умови для їх розвитку в першу чергу залежать від сім'ї.

Виховання дітей в родині є першоосновою розвитку дитини як особистості. Особливу роль у вихованні дитини в сім'ї відіграє загальний мікроклімат, настрій, уклад, спрямованість.

Важливе місце у вихованні дітей в сім'ї мають зайняти народні звичаї та традиції.

Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку:

Сім'я - невелика група людей, з'єднаних родинними і подружніми (шлюбними) зв'язками, загальним кошторисом і спільним житлом.

Основна мета сім'ї - створення умов для всебічного розвитку людини.

А) Зародження сім'ї

Сім'я складалась на протязі багатьох століть. Людство в своєму розвитку пройшло періоди:

• Дикість (груповий шлюб, де всі чоловіки були чоловіками всіх жінок).

• Варварство (парна сім'я - чоловік мав головну жінку серед багатьох жінок: він для неї був головним чоловіком серед інших чоловіків).

• Цивілізація (на зміну матріархату прийшов патріархат, який передував виникненню держави і стимулював перехід від сім'ї парної до моногамної, в якій чоловік одружений тільки з однією жінкою, а жінка виходить заміж тільки за одного чоловіка, шлюбний союз укладається приблизно на все життя і санкціонується суспільством).

Б) Функції сім'ї

Виділяють такі функції сім'ї:

• Біологічну;

• Соціальну;

• Економічну.

Біологічна функція пов'язана із зародженням, ембріональним розвитком, народженням дитини. Вже на першому етапі виконання біологічної функції - зародженні дитини, потрібна висока відповідальність і генетична обізнаність батьків. Ще більше зростає відповідальність, коли дитина знаходиться в стані ембріонального розвитку. Вона - частина організму матері.

Соціальна функція може бути реалізована через створення оптимальних умов для соціального розвитку дитини. Крім біологічного успадкування є соціальне успадкування: дитина засвоює норми поведінки, формується характер, звички. До 6 - 7 років в дитини формуються основні моральні якості.

Економічна функція пов'язана з соціальною, передбачає забезпечення матеріальних умов для достатнього забезпечення своїх дітей помешканням, одягом, харчуванням, необхідними засобами для гри, навчання, розваг.

В) Проблеми сучасної сім'ї:

1. Неповні сім'ї (середня тривалість життя, різниця в 10 років, недовготривалі шлюби).

2. Поширені сім'ї з однією дитиною.

3. Окреме проживання молодої сім'ї (конфлікт поколінь).

4. Зайнятість батьків на роботі, їх навчання в навчальних закладах, що веде до обмеження спілкування.

5. Обмеження трудових обов'язків дітей.

6. Гонитва за матеріальними благами, обмеження духовних запитів.

Мати і батько - природні, головні вихователі дитини: а) Вимоги до батьків, які ставить суспільство:

1. Почуття високої відповідальності перед людьми за виховання дітей в ім'я майбутнього.

1. Фізичне здоров'я батьків, що має забезпечити народження потомства і створити достойні умови для розвитку і виховання дітей.

2. Генетична грамотність.

3. Психолого-педагогічна культура.

4. Любов до дітей.

5. Володіння справжнім авторитетом.

6. Знання надбань народної педагогіки у вихованні дітей.

7. Створення в сім'ї умов для всебічного розвитку особистості.

8. Здатність формувати в сім'ї культ матері і батька.

9. Добре розвинені почуття материнства.

Родинне виховання - це природна та постійно діюча ланка виховання, що обумовлює розвиток

людини на всіх стадіях її життя.

Основні завдання родинного виховання:

1. Виховання фізично та морально здорової особистості, забезпечення необхідних соціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини.

2. Створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, взаєморозуміння, чуйності, доброзичливості.

3. Засвоєння моральних цінностей та ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми та в суспільному оточенні, виховання культури поведінки.

4. Виховання поваги до законів, прав та свобод.

5. Залучення дитини до світу знань, виховання поваги до науки, школи, вчителя, розвиток прагнення до освіти та творчого самовдосконалення.

6. Включення дитини в спільну побудову та господарську діяльність родини, розвиток рис працелюбної особистості, формування почуття власності та навичок господарювання.

7. Формування естетичних смаків та почуттів.

8. Статеве виховання дітей, повага до жінки, почуття дружби, кохання.

9. Розвиток внутрішньої свободи, здатність до об'єктивної самооцінки, поваги до себе, відповідальності за свої вчинки.

Умови ефективності сімейного виховання:

1. Дружба, духовний контакт між дорослими і дітьми.

2. "Як можна більше вимогливості до дитини, як можна більше поваги до неї. (А.С.Макаренко)

3. Діалог дитини і дорослого на рівних, без крику.

4. Право дитини на іншу точку зору.

5. Взаєморозуміння між вчителями і батьками,

6. Авторитет батьків і вчителів.

7. Доброта породжує довіру - основу контакту.

8. Врахування вікових і психофізіологічних особливостей дитини.

9. Взаємовідносини і спілкування в сім'ї.

10. Культура сім'ї.

11. Єдність вимог усіх членів сім'ї і школи до дітей.

12. Спільна трудова діяльність батьків і дітей.

32. Класний керівник, його обов’язки. Планування виховної роботи класним керівником.

(консультація)

33.Конституція України про право громадян на освіту. Поняття про систему освіти.. Типи навчальних закладів. Закон України «Про загальну середню освіту» про заклади середньої освіти. Закон України «Про вищу освіту» про вищі навчальні заклади.

• Конституція України – ст..53

• Закон України «Про освіту» про принципи побудови системи освіти – ст..6, ст..28-32, розділ ІІ.

• Закон України «Про загальну середню освіту» про заклади середньої освіти – ст.. 9

• Закон України «Про вищу освіту» про вищі навчальні заклади – ст..25.

34.Поняття про управлінську діяльність в системі освіти. Закон України «Про освіту» про організацію керівництва освітою в Україні. Поняття про управлінську діяльність в системі освіти

Управління в системі освіти – керування навчально-виховним процесом та матеріально-господарською діяльністю.

Функції управління – певний розподіл праці, спеціалізація в сфері управління.

Класифікація функцій за станом управління

1. Загальні – планування, організація, координація, контроль, регулювання, облік, аналіз.

2. Спеціальні – посадові функціональні обов’язки педагогічних працівників.

Принципи управління системою освіти

1. Принцип державотворення.

Діяльність усіх ланок закладів освіти спрямовується на утвердження і розвиток державності.

2. Принцип науковості.

Врахування під час організації навчально-виховного процесу в закладах освіти досягнень педагогіки, психології, методик викладання навчальних предметів, фізіології, гігієни, кібернетики та інших наук, які дають змогу здійснювати цей процес на наукових засадах.

3. Принцип демократичності управління (демократизації).

При вирішенні проблем діяльності закладу освіти керівник має зважати на думку педагогічного колективу, батьківської громадськості та учнівського колективу, систематично звітувати про свою роботу перед колективом працівників школи.

4. Принцип гуманізації.

Потребує налагодження гуманних стосунків у ланках взаємин: дирекція – учителі, учні, батьки; учителі – учні, батьки; учителі – учителі; учні – учні; учнівське самоврядування – рядові вихованці; батьки – діти; передбачає формування гуманної особистості гуманними засобами.

5. Принцип цілеспрямованості.

Постановка перед педагогічним і учнівським колективами близької, середньої і далекої перспектив, розв’язання конкретних завдань для їх досягнення.

6. Принцип спланованості.

Потребує чіткого перспективного і щоденного планування усіх напрямів навально-виховної, організаційно-господарської діяльності закладу освіти з урахуванням його умов та можливостей.

7. Принцип компетентності.

Усі педагогічні та інші працівники закладу повинні мати високий рівень професійної підготовки, сумлінно виконувати службові обов’язки.

8. Принцип оптимізації.

Створення в закладі належних умов для забезпечення його працівникам можливостей для ефективної діяльності.

9. Принцип ініціативи і активності.

Передбачає наявність цих якостей у керівництва закладу освіти та створення умов для творчих пошуків усіма педагогами.

10. Принцип об’єктивності в оцінці виконання працівниками закладу своїх обов’язків.

Систематичний контроль за діяльністю працівників закладу, об’єктивна оцінка їх результатів, гласність і врахування думки педагогічного колективу.

11. Принцип поєднання колегіальності з персональною відповідальністю.

Директор несе повну відповідальність за навчально-виховну діяльність перед державними органами, але під час прийняття важливих рішень з питань діяльності школи зобов’язаний ураховувати думку членів колективу, якщо вона не суперечить законам України

Органи управління системою освіти в Україні

1. Органи державного управління освітою:

• Міністерство освіти і науки України;

• Міністерства і відомства України;

• Вища атестаційна комісія України (ВАК);

• Відділи (управління) освіти місцевих державних адміністрацій.

Повноваження:

1. Беруть участь у виробленні та втіленні в життя державної політики в галузі освіти, професійної підготовки кадрів.

2. Визначення перспектив та напрямків розвитку освіти, вимог до змісту рівня й обсягу.

3. Визначають нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчально-виховних закладів.

4. Здійснюють координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування.

5. Забезпечують зв’язки з іншими державами.

6. Організовують впровадження в практику досягнень науки, передового досвіду.

7. Проводять атестацію та акредитацію навально-виховних закладів.

2. Місцеві органи влади

Повноваження:

1. Фінансують навчальні заклади, визначають їх мережу.

2. Беруть під соціальний захист працівників навчальних закладів і їх дітей.

3. Ведуть облік дітей шкільного віку і здійснюють контроль за їх навчанням до 15 років.

4. Встановлюють опіку над дітьми, які не мають батьків.

3. Органи громадського самоврядування:

• Загальні збори (конференція) колективу;

• Рада навчально-виховного закладу;

• Районна, міська рада з питань освіти;

• Всеукраїнський збір працівників освіти.

Повноваження:

1. Планування роботи.

2. Вирішення питань навально-виховної, наукової, методичної, фінансово-господарської, виробничо-комерційної діяльності.

3. Участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного замовлення та замовлень місцевого значення.

4. Визначення змісту шкільного компоненту освіти, форм і методів навчання.

5. Прийняття на роботу педагогічних та інших працівників.

6. Здійснення громадянського контролю за організацією контролю харчування в навчально-виховних закладах.

4. Державний контроль за діяльністю закладів освіти здійснюється через інспектування діяльності закладів освіти.

Інспектування – це система державного контролю за станом виконання закладами й установами освіти постанов, директив і вказівок уряду в галузі освіти, навчально-виховних планів, програм, інструкцій, наказів і розпорядчих керівних органів з одночасною практичною допомогою тим, кого контролюють, вжиттям заходів, щодо запобігання і усунення недоліків.

35. Внутрішкільне керівництво і контроль. Функції загальної конференції, ради школи, педагогічної ради, предметних (циклових) комісій, адміністрації школи. Внутрішкільний контроль та його види

Внутрішкільний контроль – систематична, цілеспрямована перевірка роботи вчителя адміністрацією школи. Його мета домогтися оптимальної відповідності діяльності школи державним стандартам.

Вимоги до організації внутрішкільного контролю.

• систематичність;

• раціональність;

• всебічність;

• єдність і об’єктивність;

• диференційований підхід, який враховує специфічні особливості та індивідуальні якості контрольованих.

Види внутрішкільного контролю (залежно від мети)

1. Класно-узагальнюючий.

Передбачає виявлення рівня знань і вихованості учнів класу, якості та методів викладання, роботи класного керівника, виконання батьківських обов’язків у вихованні дітей.

2. Фронтальний.

Спрямований на вивчення стану викладання окремих предметів у всіх або окремих класах.

3. Тематичний.

Його мета – перевірка роботи всього колективу над певною проблемою, рівня знань і вмінь учнів з якоїсь теми або предмета, стану роботи класних керівників у певному напрямку тощо.

4. Персональний.

Його суть – перевірка продуктивності викладацької діяльності, методичного рівня учіння загалом або окремого аспекта його діяльності.

5. Оглядовий.

Предметом перевірки є стан шкільної документації, стан трудової дисципліни, стан навчального обладнання.

Форми і методи внутрішкільного керівництва

1. Колективна.

До контролю залучають усі ступені управління: адміністрацію, керівників кафедр, досвідчених вчителів, батьків.

2. Взаємоконтроль.

До контролю залучають представників кафедр, досвідчених вчителів і класних керівників через наставництво, взаємовідвідування навчальних занять і виховних заходів.

3. Самоконтроль.

Делегуються найдосвідченішим учителям і класним керівникам з обов’язковим періодичним звітуванням за пропонованими схемами.

4. Адміністративний плановий контроль.

Здійснюється директором, його заступниками, керівниками кафедр, відповідно до плану внутрішкільного контролю.

5. Адміністративний регулювальний (позаплановий) контроль.

Здійснюється директором і його заступниками у разі виникнення непередбачених ситуацій.

Методи контролю

1. Спостереження.

Передбачає відвідування уроків, позакласних заходів з наступним обговоренням.

2. Перевірка документації.

Охоплює роботу з класними журналами, щоденниками учнів, планами уроків, особовими справами учнів.

3. Опитування.

Усне опитування здійснюють під час невимушеної або цілеспрямованої бесіди аз спеціально підготовленою програмою.

Письмове опитування проводять за допомогою контрольної роботи (зріз): через перевірку варіантів відповідей на запитання через закрите анкетування, коли варіанти відповідей обмежені.

4. Тестування.

Використання методу психологічної діагностики для вимірювання індивідуальних відмінностей.

5. Ретроспективний розбір.

Використовується оцінка діяльності школи випускниками минулих років, викладачами вищих навчальних закладів на основі аналізу вступних іспитів тощо.

Органи керівництва школою (директор, заступник директора, помічник директора)

1. Директор школи виконує такі обов’язки:

   1. забезпечує реалізацію державної освітньої політики, діє від імені навально-виховного закладу;

   2. розпоряджається в установленому порядку шкільним майном і коштами, затверджує за погодженням з радою навально-виховного закладу кошти та забезпечує його (кошторису) його виконання, укладає угоди;

   3. видає в межах своєї компетенції накази і розпорядження, обов’язкові для всіх учасників навально-виховного процесу;

   4. організовує навально-виховний процес, здійснює контроль за його ходом і результатами, відповідає за якість і ефективність роботи педагогічного колективу, за дотримання вимог охорони дитинства і праці, створює необхідні умови для участі учнів у позакласній та позашкільній роботі;

   5. за погодженням з радою навально-виховного закладу призначає і звільняє своїх заступників, педагогічних працівників, помічника з господарської частини;

   6. за погодженням з профспілковим комітетом затверджує правила внутрішнього розпорядку, посадові обов’язки працівників навально-виховного закладу;

   7. створює умови для творчого зростання педагогічних працівників, пошуку та використання ними ефективних форм і методів навчання та виховання;

   8. несе відповідальність за свою діяльність перед учнями, батьками, педагогічними працівниками та загальними зборами (конференцією), місцевими органами державної виконавчої влади.

2. Заступник директора з навчальної роботи:

   1. організовує та контролює процес навчання школярів, їх загальноосвітню і трудову підготовку, всебічний розвиток і поведінку;

   2. перевіряє виконання навчальних планів і програм, якість знань, умінь і навичок учнів;

   3. здійснює керівництво методичною роботою в школі.

3. Заступник директора з виховної роботи:

   1. організовує позакласну виховну роботу і дозвілля учнів школи;

   2. надає необхідну допомогу класним керівникам, вчителям та іншим працівникам школи, що залучаються до проведення виховної роботи з учнями;

   3. підтримує зв’язки з позашкільними установами, громадськими організаціями і державними установами, причетними до виховання молоді.

4. Помічник директора з господарської частини:

   1. відповідає за збереження шкільних будівель та майна;

   2. матеріальне забезпечення навчального процесу;

   3. санітарний стан школи;

   4. протипожежна безпека;

   5. правильна організація роботи обслуговуючого персоналу.

Громадські органи керівництва школою

Демократизація внутрішкільного управління навчально-виховним процесом передбачає активну участь учителів, батьків та учнів у здійсненні всіх необхідних заходів для підвищення якості навчання і виховання учнівської молоді відповідно до вимог держави і суспільства.

Громадські органи управління освітою:

1. Рада школи – орган громадського самоврядування, що вирішує питання життєдіяльності учнівського і педагогічного колективів.

До її складу входять педагоги, батьки та учні. Збирається 4 – 5 разів на рік для вирішення важливих шкільних проблем.

Повноваження:

1. організовує виконання рішень загальних зборів (конференції);

2. затверджує річний план, режим роботи школи;

3. підтримує громадські ініціативи щодо навчання та виховання учнів;

4. визначає шляхи співпраці з науково-дослідними установами, виробничими та кооперативними організаціями, добровільними товариствами, творчими спілками та громадськими інститутами;

5. вносить пропозиції щодо морального і матеріального заохочення педагогічних та інших працівників школи, учнів, батьків;

6. погоджує зміст, форми педагогічної освіти батьків і створює для неї разом з директором та громадськими організаціями відповідні умови;

7. разом з батьками рада школи забезпечує соціальний захист учнів при розгляді питань, що стосуються їх інтересів у державних і громадських органах;

1. Загальні збори (конференція) колективу – вищий орган громадського самоврядування в загальноосвітній школі.

Делегати конференції обираються від працівників школи, учнів другого-третього ступеня, батьків, представників громадськості (однакова кількість представників від кожної категорії). Загальні збори збираються один раз на рік.

Повноваження:

1. обирають раду школи, її голову, встановлюють термін їх повноважень;

2. заслуховують звіт про роботу директора і голови ради школи, дають їм оцінку відкритим або таємним голосуванням;

3. затверджують головні напрямки вдосконалення діяльності школи, розглядають інші найважливіші питання навально-виховного процесу;

4. приймають рішення про стимулювання директора та голови ради школи.

3. Педагогічна рада – постійно діючий колегіальний дорадчий орган середньої загальноосвітньої школи, який очолює директор.

До складу входять педагоги, що працюють в школі. Педагогічна рада збирається 4 – 5 разів на рік для вирішення найважливіших навально-виховних завдань школи.

Повноваження:

1. забезпечує удосконалення навчально-виховного процесу;

2. удосконалення методичної роботи в школі;

3. підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

4. упровадження досягнень психолого-педагогічних наук і передового педагогічного досвіду в практику роботи школи;

5. матеріальне і моральне заохочення учнів, звільнення від екзаменів, переведення до наступного класу.

4. Нарада при директорові школи. Ця форма роботи дає змогу оперативно розв’язувати питання навчально-виховної діяльності школи, здійснювати контроль за виконанням самої наради та рішень засідань педагогічної ради і ради школи.

На її засідання запрошують або всіх представників школи, або лише тих, яких стосуються питання, що обговорюються на раді. Проводиться щомісячно.

86