4.2.Обгрунтування побудови программ проведення поточного ремонту.

Мета побудови програм проведення поточного ремонту (ППТР) – зниження експлуатаційних витрат в процесі ТЕ і ремонту устаткування, яке досягається шляхом зменшення часу на пошук і відновлення елементів, що відмовили, а також за рахунок зниження вартісних витрат на пошуки і відновлення. Реалізація програм дозволяє організувати послідовність перевірок визначальних параметрів РЭС оптимальним чином. ППТР будується на підставі аналізу діагностичної моделі об'єкту дослідження [7].

Діагностична модель (ДМ) як правило, будується на основі функціональної схеми об'єкту діагностування (ОД). При складанні ДМ враховують особливості функціональної схеми, приведені в першому розділі і наступні припущення:

– для кожного елементу ДМ відомі номінальні значення і допустимі відхилення сигналів, і використовувані способи контролю;

– елемент ДМ вважається справним, якщо при номінальних вхідних сигналах значення вихідного сигналу знаходиться у встановленому полі допусків;

– при виході за межі допустимих значень хоч би одного з вхідних параметрів, вихідний сигнал елементу ДМ також виходить за межі встановленого допуску;

– будь-який елемент ДМ може мати тільки один вихідний сигнал при довільній кількості вхідних сигналів.

Загальні відомості з теорії побудови і аналізу функціонально-логічних моделей технічного стану РЕО .Відомо, що в низці випадків вартість технічного обслуговування (ТО) авіаційного радіообладнання значно вище його купівельної вартості. Тому при розробці принципів контролю РЕО велика увага приділяється оптимізації способів його діагностики.43

На практиці часто пошук несправності потребує виконання цілого комплексу операцій і великих затрат часу. В таких випадках необхідно встановити певну послідовність виконання логічних і вимірювальних операцій, яка забезпечувала б локалізацію несправності.

Зниження часу на пошук несправного елементу і забезпечення швидкого відновлення пристрою, що експлуатується можливе за рахунок залучення оптимальних послідовностей перевірок або програм пошуку несправностей. При цьому під елементом може розумітися блок, модуль, каскад або окрема деталь.

В період експлуатації кожен радіотехнічний об’єкт може визначатись кінцевою множиною станів. Аналіз цієї множини станів дозволяє оптимальним шляхом вирішувати задачі технічної діагностики. В процесі експлуатації проведення подібного аналізу пов’язаного з певними незручностями. Тому при вирішенні такого роду задач зручно розглядати не реальні системи, а їх абстрактні моделі [1].

В більшості випадків радіотехнічний об’єкт можна представити у вигляді деякої кількості взаємопов’язаних частин (блоків, елементів), що називаються функціональними елементами моделі. Кожна з цих частин виконує певну функцію і має самостійне значення. Використовуючи цю обставину і враховуючи зв’язки між функціональними елементами реального об’єкту, можна побудувати функціональну модель (ФМ) об’єкту діагностики. Розглянемо в якості прикладу функціональну модель, зображену на рис. 4.1.

X

E₄

E₃

E₂

E₁

₁ Y₁ Y₂ Y₃

X

E₆

E₅

₂ Y₄ Y₅ Y5 ₆ Y₆

E₇

Y₇

Рисунок 4.1 Функціональна модель

Кількість зовнішніх вхідних сигналів (Х₁,Х₂) відповідає кількості впливів, які необхідно прикласти до об’єкту, щоб отримати реакцію на виході (Y_i; і=1,2,…,7) функціональних елементів.

Функціональна модель в окремому випадку може співпадати з функціональною схемою досліджуваного РЕО, а вміст елементу E_i визначиться прийнятою глибиною пошуку несправності – на рівні функціональної системи, блоку, субблоку, каскаду, плати, елементу принципіальної схеми пристрою.

Для зручності аналізу ФМ елементи E_i повинні мати тільки один вихід. Якщо ж при визначенні елементу E_i з’ясується, що він має декілька виходів, то виконують його розбиття на складові, більш дрібні елементи з одним виходом. При чому у кожного нового елементу залишають тільки ті входи, від яких залежить вихід (рис. 1.2 а і б).

X

E₁

₁ Y₁=f(X₁,X₂)

X

E₁

₂ X₁ Y₁

X

E₂

₃ Y2=f(X₁,X₃) X₂

X₃ Y₂

а) б)

Рис. 4.2. Аналіз ФМ

При побудові функціональних моделей необхідно виділяти найбільш вагомі характеристики реальної системи, а другорядні – відкидати. Аналіз діагностичної моделі в цьому випадку потребує складання алгоритмів пошуку виниклої несправності, співставлення яких дозволить обрати найбільш раціональну послідовність і здійснити їх технічну реалізацію.

Кожен елемент Е_і досліджуваного РЕО може знаходитись а одному з двох станів. Стан елементу оцінюється одиницею («1»), якщо при подачі всіх допустимих входів на виході елементу з’являється допустима реакція. Якщо ж при подачі всіх допустимих входів реакція елементу виявиться недопустимою, то його стан оцінюється нулем («0»).

Якщо прийняти перевірку за реакцією одного з функціональних елементів при подачі на ФМ всіх допустимих зовнішніх впливів, то можна побудувати так звану таблицю (матрицю) станів об’єкту. В отриманій таблиці кількість рядків буде відповідати кількості станів (S_j) РЕО, аjкількість стовпців – кількості перевірок (П_i) елементів моделі. При цьому кожен рядок буде включати сукупність результатів всіх перевірок при одному із станів РЕО, а кожен стовбець – результати перевірки для всієї сукупності станів об’єкту, що розглядаються. Таким чином, таблиця станів дає не лише повний опис множини станів системи, але й вказує на взаємозв’язок між цією множиною і множиною можливих перевірок при заданій кількості результатів кожної перевірки.

На сьогодні можна відмітити наступні найбільш розповсюджені способи побудови таблиці станів за ФМ:

• спосіб логічного аналізу ФМ РЕО;

• спосіб штучного внесення несправностей до системи;

• спосіб, що базується на використанні експлуатаційно-технічних показників РЕО.

Функціонально-логічна модель (ФЛМ), враховуючи імовірнісні характеристики елементів E_i, зазвичай називається логічно-імовірнісною моделлю [1].

В цьому випадку таблиця станів, що складається за ФМ, повинна враховувати імовірності відмов Р(S_j) елементів РЕО. Більш повний вигляд таблиця станів набуде з урахуванням вартості кожної з проведених перевірок С(П_i).

E1

E2

E3

E4

E7

X1 X2 X3 X4 X7

X8

E5

E6

E8

X5 X6

Рисунок 4.3. Діагностична модель привідного радіомаяка

На схемі позначена діагностична модель пристрою контролю, де

Е1- збудник(З) з діапазоном частот 150....1750 кГц.

Е2- проміжковий підсилювач(ПП).

Е3- підсилювач(П).

Е4- антенний контур(АК).

Е5- Апаратура модуляції та генерації(АМГ).

Е6- Апаратура пізнавальних сигналів(АПС).

Е7- антенний перемикач (АП).

Е8- перемикач піддіапазонів (ПП).

Використовуючи функцію переваги W1= max “0” можна побудувати матрицю станів ОД, яка показана на малюнку 4.4.

Рисунок 4.4. Матриця станів об'єкту діагностування по функції W1

Використовуючи функцію переваги W2= min | 8”0” – 8”1” | можна побудувати іншу матрицю станів ОД, яка показана на малюнку 4.5.:

Рисунок 4.5. Матриця станів об'єкту діагностування по функції W2

По рис. 4.4 і 4.5. побудуємо програму проведення поточного ремонту ППТР І які приведені на рис. 4.6

Рисунок 4.6. Програма проведення поточного ремонту І