18. Афективна сфера особистості.

Афективна сфера особистості невідривна від розвитку уявлення, уяви, мислення, відчуттів і сприймання. Вона має специфічні прояви, які впливають на ці процеси, і свої особливості. За силою, характером прояву і стійкістю серед емоцій виділяють афекти і настрої. Афект — це сильне й відносно короткочасне емоційне переживання, що супроводжується різко вираженими рухо­вими та вісцеральними проявами. Афект — особливий тип емоційних процесів, що розвиваються в критичних умовах, коли суб'єкт неспроможний знайти адекватний вихід з не­безпечних, травмуючих, найчастіше несподівано виникаю­чих ситуацій. Афект бурхливо протікає, має значну інтен­сивність та найбільш очевидні наслідки своїх проявів, що характеризуються дезорганізацією поведінки і порушенням перебігу психічних процесів (зміна виразу обличчя, дезорга­нізація моторики, відхилення в мисленні, в розподілі та, стійкості уваги, порушення свідомого контролю над вибо­ром тієї чи іншої дії); для афекту характерні більш примі­тивні реакції значної інтенсивності на противагу складнішій і культурно зумовленій поведінці. Афект немовби нав'язує суб'єктові стереотипні дії, що являють собою спосіб «ава­рійного» виходу з ситуації (втеча, заціпеніння, агресія й т. ін.), який склався у процесі біологічної еволюції й виправдовує себе лише в типових біологічних умовах. Зміст і характер афективних проявів може змінюватися під впливом вихо­вання і самовиховання. Емоції й почуття становлять два види специфічних проя­вів афективної сфери особистості. Афективний простір особистості не обмежується по­тягами й емоціями. До нього входять і складніші афективні утворення — почуття.

19. Зв’язок пізнавальної та афективної сфер особистості.

Афективна сфера особистості невідривна від розвитку уявлення, уяви, мислення, відчуттів і сприймання. Вона має специфічні прояви, які впливають на ці процеси, і свої особливості. За силою, характером прояву і стійкістю серед емоцій виділяють афекти і настрої.

Афект — це сильне й відносно короткочасне емоційне переживання, що супроводжується різко вираженими рухо­вими та вісцеральними проявами. Афект — особливий тип емоційних процесів, що розвиваються в критичних умовах, коли суб'єкт неспроможний знайти адекватний вихід з не­безпечних, травмуючих, найчастіше несподівано виникаю­чих ситуацій. Афект бурхливо протікає, має значну інтен­сивність та найбільш очевидні наслідки своїх проявів, що характеризуються дезорганізацією поведінки і порушенням перебігу психічних процесів (зміна виразу обличчя, дезорга­нізація моторики, відхилення в мисленні, в розподілі та, стійкості уваги, порушення свідомого контролю над вибо­ром тієї чи іншої дії); для афекту характерні більш примі­тивні реакції значної інтенсивності на противагу складнішій і культурно зумовленій поведінці. Афект немовби нав'язує суб'єктові стереотипні дії, що являють собою спосіб «ава­рійного» виходу з ситуації (втеча, заціпеніння, агресія й т. ін.), який склався у процесі біологічної еволюції й виправдовує себе лише в типових біологічних умовах. Зміст і характер афективних проявів може змінюватися під впливом вихо­вання і самовиховання. Емоції й почуття становлять два види специфічних проя­вів афективної сфери особистості. Афективний простір особистості не обмежується по­тягами й емоціями. До нього входять і складніші афективні утворення — почуття.

Конгітивна (пізнавальна) сфера особистості – взаємодія, функціонування, відчуття, сприймання, пам'яті, мислення.

Діяльність людини: -чуттєве відображення (1 сигнал.сист.) -абстрактно-теоретичне відображення (діяльність 2-ї сигналсистеми - слово), підвладний людині. Відчуття: сприймання – нижчі ланки пізнання.

Відчуття – відображення окремих властивостей предметів і явищ при безпосередній дії на органи чуття.

Сприймання – цілесне відображення предметів і явищ на безпосередній дії.

Ф-ї відчуття: сприймання: -інформування про властивості середовища; -організація поведінки людини відповідно до цього середовища і зміни ф-й в ньому. Чуттєвий образ бідіший ніж сам предмет.

Пам'ять – це відображення предметів і певну діяльність у психіці людини, в той час коли вони вже безпосередньо діють на органи чуття.

Види пам'яті: -рухова, емоційна образна, логічна; -довгочасна і короткочасна; -мимовільна і довільна; -механічна, смислова. Мислення – це процес опосередкованогог й узагальненого людиною відображення предметів і явищ об'єктивної діяльності у їх істотних властивостях, зв'язках ті відношеннях. Це найвищий ступінь пізнання. Відбувається завдяки мисленнєвим діям і операціям. Види мислення: За формою: -наочно-образна -наочно-дійова -словесно-логічна. Увага – це виділення об'єктів, які мають для людини велике значення. Це форма організації психічної діяльності людини, яка спрямована на зосередженості свідомості, на об'єктах, що забезпечує виразне відображення. Види уваги: -мимовільна (зосередження на об'єкті внаслідок ого особливостей як подразника; -довільна (передбачає свідоме спрямуваня на об'єкт; -післядовільна (вторинна мимовільна увага) – цікавість. Уява – це психічний процес створення процесів, образів, обставин, шляхом установлення нових зв'язків між відомими образами і значенями. Це випереджальне явище.