- •Психологія як наука. Предмет психології.
- •Принцип детермінізму в сучасної психології.
- •Переваги та недоліки тестів у психологічному дослідженні.
- •Галузі сучасної психології.
- •Теорія особистості у класичному психоаналізі (з. Фрейд, к.Г. Юнг, а. Адлер).
- •Теорія особистості в неофрейдизмі (к.Хорні, е.Фромм, е. Еріксон).
- •Гуманістичні теорії особистості (к.Роджерс, а.Маслоу).
- •Культурно-історична теорія л.С. Виготського.
- •Логотерапія в.Франкла.
- •Діяльнісний підхід у психології (концепція о.М. Леонтьєва).
- •Загальне уявлення про психічні процеси.
- •Когнітивна сфера особистості.
- •Відчуття та сприймання.
- •Природа, види та властивості уваги.
- •Мислення як процес.
- •Уява, фантазія та творчість.
- •Афективна сфера особистості.
- •Зв’язок пізнавальної та афективної сфер особистості.
- •Поняття про потяги, емоції та почуття.
- •Значення волі у житті особистості.
- •Потреби.
- •Мотиви та мотивація.
- •Індивідуальний стиль діяльності та професійна придатність.
- •Характеристика процесу соціалізації. Соціальні атитюди та диспозиції.
- •Сумісність та спрацьованість.
- •Спілкування як комунікація, інтеракція та розуміння.
- •Структура й динаміка конфлікту.
- •Основні стилі поведінки при розв’язанні конфліктів.
- •Основні напрями науково-прикладної та практичної психології.
Природа, види та властивості уваги.
Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.
Функція уваги – зосередження свідомості на предметі діяльності.
Важливою закономірністю уваги є її вибірковість, яка виявляється в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого. Це пояснюється більш вираженою гальмівною дією вагомих для особистості предметів і переживань щодо менш значущих, які в цей час на неї діють.
Увагу зумовлюють не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти. Цю здатність називають уважністю.
Недостатній розвиток уважності виявляється в розосередженості та відволіканні, нездатності без зовнішніх спонук спрямовувати й підтримувати свою увагу.
Види уваги
За регуляцією розрізняють мимовільну, довільну та післядовільну увагу.
Мимовільна увага – виникає спонтанно, без зусиль свідомості, під впливом найрізноманітніших подразників, які впливають на той чи інший аналізатор організму.
Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Довільна увага своїм головним компонентом має волю.
Головним збуджувачем довільної уваги є усвідомлювані потреби та обов’язки, інтереси людини, мета та засоби діяльності.
Післядовільна увага – виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги, долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.
За спрямованістю увага буває зовнішня і внутрішня.
Зовнішня увага (сенсорна, рухова) – відіграє провідну роль у спостереженні предметів і явищ навколишньої дійсності та їх відображенні нашою свідомістю.
Внутрішня увага (інтелектуальна увага) – спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів (сприймання, пам’яті, уваги, мислення), психічних органів і переживань.
Властивості уваги: зосередженість або концентрація уваги, стійкість, переключення, обсяг.
Зосередження уваги – це головна її особливість. Вона виявляється в мірі інтенсивності зосередженості на предметі розумової або фізичної діяльності.
Стійкість уваги – характеризується тривалістю зосередження на об`єктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою впливу об’єтів діяльності, і індивідуальними можливостями особистості, важливістю для неї діяльності, зацікавленням нею.
Переключення уваги – навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність.
Обсяг уваги – це така кількість об’єктів, які можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та широкою. Існує певна закономірність, згідно з якою людина може тримати в полі своєї уваги 5 – 9 об’єктів.
