33. «Отелло»

34. Ромео і Джульєта

трагедія Вільяма Шекспіра, в якій розповідається про трагічне кохання двох молодих веронців із ворожих родин.

Проблематика «Ромео і Джульєтти»

Основу проблематики «Р і Д» становить питання про долю молодих людей, натхнених затвердженням нових високих возрожденческий ідеалів і сміливо вступили в боротьбу за захист вільного людського почуття. Однак рішення конфлікту в трагедії визначається зіткненням Ромео і Джульєтти з силами, охарактеризованими досить чітко в соціальному плані. Ці сили, що перешкоджають щастя молодих закоханих, пов'язані зі старими моральними нормами, які знаходять своє втілення не тільки в темі родової ворожнечі, але і в темі насильства над людською особистістю, що і пускає в кінці кінців героїв до загибелі.

Те, що Шекспір, подібно до багатьох гуманістів Відродження, на певному етапі свого творчого розвитку бачив головне джерело зла, що заважає перемозі нових відносин між людьми, в силах, що асоціюються зі старими нормами, не можна назвати ні помилкою, ні даниною ілюзіям. Нова мораль могла прокласти собі шлях тільки в боротьбі зі старим, ворожим цієї моралі устроєм. І саме в цьому - джерело шекспірівського реалізму в «Ромео і Джульєтті».

Віра в нездоланність нових норм і в торжество цих норм, яке має настати або настало в момент катастрофи старих сил, спричинила за собою необхідність включення в тканину твору моменту, без якого трагедія взагалі не могла б відбутися, - втручання року, чиїм зовнішнім виразом стала роль випадку, несприятливого по відношенню до Джульєтти і її коханому. Фатальний збіг обставин займає в ранній трагедії значно більше місця, ніж у зрілих шекспірівських творах того самого жанру.

Деякі з сторін зрілої шекспірівської концепції трагічного, що вперше проявилися в «Юлії Цезарі», надалі по-різному втілилися в творах, створених у першому десятилітті XVII століття. Протягом другого періоду творчості Шекспіра його трагічна концепція змінювалася настільки значні зміни, що ми маємо право вважати кожне з творів даного періоду, по суті, новим кроком у розвитку цієї концепції. Однак при всіх відмінностях всередині циклу зрілих шекспірівських трагедій ці твори, взяті в сукупності, можуть бути протиставлені за низкою ознак ранньої трагедії Шекспіра.

Зміни в суспільному і літературної ситуації в Англії кінця XVI століття разом з посиленням уваги самого письменника до кардинальних проблем сучасності, що підтверджується матеріалом комедій і хронік, викликали різкий зсув у драматургії Шекспіра, який закономірно розглядається як перехід до трагічного періоду творчості. Сутність цього переходу стає особливо ясною в ході дослідження якісних змін, які зазнала шекспірівська концепція трагічного від «Ромео і Джульєтти» до «Юлію Цезарю».

У «Ромео і Джульєтті», як і в більшості інших шекспірівських творів першого періоду, предметом художнього осмислення була дійсність і тенденції минулого - нехай невизначеного, нехай умовно віддаленого, але тим не менш минулого в його мажорній співвіднесеності з сьогоденням. У «Юлії Цезарі», хоча ця трагедія побудована на історичному сюжеті, перед автором і його глядачами виникають найскладніші проблеми сучасності в їх співвіднесеності з майбутнім. У «Ромео і Джульєтті» як джерело зла, з яким стикаються герої трагедії, виступають сили, органічно пов'язані з йдуть в минуле. У «Юлії Цезарі» сили зла, які спричиняють загибель позитивного героя трагедії, неминуче асоціюються з новими, що народжуються в суспільстві тенденціями, що йдуть на зміну Ренесансу.