3.2 Розвиток експортно-імпортних операцій на підприємстві за рахунок підвищення конкурентоспроможності продукції

Ефективність зовнішньоекономічної діяльності вирізняють у широкому (на рівні національної економіки) та вузькому (на рівні підприємств та окремих проектів) розумінні. Сутність економічного ефекту на народногосподарському рівні полягає у зіставленні доходів і витрат від зовнішньоекономічних операцій. При цьому існують прямий і непрямий ефекти. Прямий ефект виникає в результаті економії національних витрат на виробництво експортної продукції, коли ці витрати нижчі за світові, та економії від імпорту, якщо витрати на імпорт менші, ніж могли б бути за умов власного виробництва аналогічної продукції. Непрямий ефект виявляється в позитивному впливі зовнішньоекономічної діяльності на економічний розвиток країни, а саме: прогресивних структурних зрушеннях, підвищенні рівня технічного забезпечення виробництва та промислового потенціалу. Враховуючи специфіку прояву непрямого ефекту безпосередньо кількісно його оцінити важко. Але прямий ефект від зовнішньоекономічних операцій методично оцінити можливо. Розрізняють такі показники ефективності зовнішньоекономічної діяльності: народногосподарська ефективність зовнішньоекономічних операцій; народногосподарський ефект від зовнішньоекономічних операцій; економічна ефективність експорту або імпорту; економічний ефект від експорту чи імпорту; бюджетна ефективність експорту або імпорту; бюджетний ефект від експорту або імпорту; показники можливості експорту і потреби в імпорті ресурсів; коефіцієнт технологічності окремого виду продукції; витрати на експорт; валютні доходи від експорту; валютна ефективність експорту; витрати на імпортну продукцію; валютна ефективність імпорту; індекс імпорту; індекс валютної виручки на одиницю продукції; індекс внутрішніх цін на продукцію; індекс структурних зрушень; індекс умов торгівлі. Народногосподарська ефективність (ефект) зовнішньоекономічних операцій визначається через економічну та бюджетну ефективність (ефект). Економічна ефективність (ефект) виникає у виробників експортної або у споживачів імпортної продукції. Бюджетна ефективність (ефект) виникає у зовнішньоторговельних організацій від зовнішньоекономічних операцій. Обчислення економічного ефекту від експорту (ЕФекс) або імпорту (ЕФімп) здійснюється за формулами (3.1) (знак «+» означає, що ефект є, знак «–» — його відсутність): (3.1) Формула (3.2) характеризує ефект, одержаний виробниками експортної продукції. Ефект, який виникає у споживачів імпортної продукції, визначається за формулою: (3.2) З урахуванням попередніх формул обчислення народногосподарської ефективності та ефекту від зовнішньоекономічних операцій здійснюється за методикою: (3.3) де Ен.екс, Ен.імп — народногосподарська ефективність експорту та імпорту; (3.4) де ЕФекс, ЕФімп — народногосподарський ефект від експорту та імпорту. Оцінка загальної (народногосподарської) ефективності зовнішньоекономічної діяльності охоплює встановлення параметрів економічної безпеки, системи критичних обмежень та рівнів її зовнішньоекономічних чинників. Економічна безпека забезпечує найбільш сприятливі умови економічного розвитку країни. Для цього потрібні державні заходи щодо нейтралізації зовнішніх та внутрішніх чинників небезпеки. Ось чому однією з важливих умов проведення ефектних зовнішньоекономічних операцій є задоволення потреб у ресурсах.

Слід урахувати також експортну спеціалізацію країни, доцільність якої характеризується перевагою в експорті високотехнологічної продукції, а не сировини. Умовою такого вигідного для країни експорту буде значення коефіцієнта технологічності окремого виду продукції більше за одиницю: (3.5) де KTi — коефіцієнт технологічності і-го виду продукції;

РТівн — рівень технологічності і-го виду продукції на внутрішньому ринку;

РТіз — рівень технологічності і-го виду продукції на зовнішньому ринку. Валютні кошти для закупівлі імпортних поварів значною мірою отримують від експорту власної продукції. Саме тому доцільність експортно-імпортних операцій визначається порівнянням валютних надходжень від експорту з витратами валюти на імпорт. Для таких порівнянь по експорту обчислюють витрати на експорт, валютні доходи від експорту, валютну ефективність експорту. По імпорту розраховують показники витрат на імпортну продукцію, валютну ефективність імпорту. Витрати на експорт включають витрати національної економіки безпосередньо на виробництво продукції, що експортується, а також витрати на її транспортування до кордону, вантажні роботи, витрати зовнішньоторговельних організацій. Витрати на імпортну продукцію — це вартість її виробництва у внутрішніх цінах реалізації.

Загальна ефективність зовнішньоекономічної діяльності досягається, коли співвідношення валютних доходів від експорту і валютних витрат на імпорт більше за одиницю: (3.6)

Валютні доходи від експорту — це різниця між виручкою від експорту та витратами на виробництво експортних товарів у перерахунках в одній валюті. Витрати на імпорт являють собою валютну вартість імпорту. Валютні доходи від експорту та витрати валюти на імпорт визначаються у зовнішньоторговельних цінах, які є близькими до світових цін і в основі яких лежать суспільно необхідні витрати праці на виробництво продукції. Валютна ефективність експорту за своїм економічним змістом характеризує віддачу суспільної праці (суспільно необхідних витрат) для виробництва експортної продукції у вигляді валютної виручки, тобто скільки валютної виручки від експорту можна одержати з одиниці витрат на виробництво продукції.

Валютна ефективність імпорту полягає у результативності заміни власного виробництва певних товарів на їх імпорт. Показники зовнішньоекономічної діяльності розраховують і аналізують з урахуванням впливу на них інфляції, за територіальною та товарною структурою. Урахування впливу цих чинників на валютну виручку від експорту продукції в динаміці здійснюється індексним методом. Існує також показник — індекс умов торгівлі (Іу.т). Він визначається співвідношенням індексів середніх цін експорту (Ірекс) та імпорту (Ірімп): (3.6) Можливі три ситуації: Іу.т>1 — це означає, що співвідношення цін у зовнішній торгівлі в поточному періоді порівняно з базовим є сприятливим; Іу.т < 1 — це означає, що співвідношення цін у зовнішній торгівлі в поточному періоді порівняно з базовим є несприятливим для країни; Іу.т = 1 — це означає, що умови торгівлі в поточному періоді порівняно з базовим не змінилися. Отже, індекс умов торгівлі дає змогу виявити і проаналізувати тенденції у динаміці цін на експортну та імпортну продукцію. Він залежить від товарної номенклатури і не залежить від валютних курсів та сальдо торговельного балансу.

Тому можна сказати, що індекс умов торгівлі є узагальнюючим показником, який вказує на співвідношення експортних та імпортних цін.

Можливість завоювання іноземних ринків напряму залежить від здатності продукції конкурувати із аналогічною іноземною продукцією.

Для ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» організаційно-економічний механізм конкурентоспроможності продукції можна розглядати як систему організаційних, технологічних, економічних і екологічних важелів та методів управління якістю продукції, які забезпечують сукупність високих споживчих властивостей мінеральної води та попит на неї на ринку продовольства.

Слід відмітити, що сьогодні конкурентоспроможність підприємств залежить не тільки від них самих, а й від дій держави у цьому напрямку.

Для ефективного розвитку можна виділити такі основні напрямки вдосконалення механізму підвищення конкурентоспроможності:

1. Надання податкових пільг підприємствам, які виробляють якісну, екологічно чисту та експортоспроможну продукцію із застосуванням сучасних ефективних екозбалансованих технологій на період їх освоєння та в перші 2-3 роки стабільного виробництва. Тут необхідно враховувати різні параметри компонентного складу продуктів, санітарно-гігієнічні показники.

Існує проблема виробництва екологічно чистої води. Для запобігання випадковому забрудненню води її розливання варто проводити за сурового дотримання санітарно-гігієнічних умов, передбачених санітарними правилами для підприємств з обробки та розливання питних мінеральних вод.

Особливу увагу під час виробництва мінеральних вод приділяють дотриманню санітарних вимог до устаткування. Наприклад, трубопроводи мають бути водонепроникними, цистерни та резервуари для збереження варто піддавати регулярній дезінфекції. На багатьох підприємствах впроваджують сучасні системи контролю якості.

При наданні податкових пільг також необхідно враховувати організаційно-господарський та еколого-економічний рівні виробництва.

2. Застосування підвищених коефіцієнтів амортизації основних фондів для прискорення їх оновлення на основі впровадження та використання екологічно-збалансованих, екологічно безпечних технологій, а також компенсація прискореної амортизації. При цьому можна здійснювати часткове або повне звільнення від податку на прибуток в разі його використання на інноваційно-інвестиційний розвиток (наприклад, у разі впровадження сучасних технологій виробництва продукції).

3. Надання субсидій, дотацій на виконання державних проектів, програм щодо підвищення конкурентоспроможності питної води та компенсація частини підприємницького ризику підприємствам за проектами.

4. Надання пільгових кредитів на реалізацію організаційно-технологічних заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції.

Разом з тим проблема якості і конкурентоспроможності продукції тісно пов’язана з управлінням якістю, стандартизацією і сертифікацією продукції. При цьому проблему одночасного вирішення покращення якості і зниження ціни споживання на продукцію не можливо вирішити без впровадження комплексного системного підходу до управління якістю на рівні підприємств і організацій та правового регулювання на рівні держави.

Досвіт розвитку передових країн світу свідчить, що вирішення проблем якості повинно стати національною ідеєю, що вимагає масового навчання і професійної підготовки всіх верств суспільства – від пересічного споживача до керівника будь-якого рівня. При цьому у всьому світі різко зріс попит на професіоналів по управлінню якістю, перш за все, безпосередньо на виробництві. Нині серед складних конкурентоспроможності товару ціна вже не домінує, а на лідируючі позиції виходять споживчі якості та рівень сервісу.

Важливо здійснювати регулювання загальної та екологічної якості продукції, обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції шляхом застосування інформаційно-матеріальних технологій управління.

В процесі прогнозування конкурентоспроможності мінеральних вод слід використовувати різні стратегії розвитку. Але при цьому необхідно враховувати такі основні етапи: посилення застосування ефективних економічних методів управління; забезпечення необхідних заходів для підвищення організаційно-технологічного і екологічного рівня виробництва та фінансового забезпечення виробництва; досягнення фінансової стабілізації; активізація інвестиційно-інноваційної діяльності; активізація нарощування конкурентоспроможного виробництва.

Якість продукції, послуг, роботи, управління, рівня життя і так далі подають різні аспекти і сторони однієї із найскладніших категорій – якості в самому загальному методологічному і діалектичному розумінні.

Основною суттєвою ознакою цієї категорії є її власність оцінки різноманітних явищ, результатів діяльності, ступеня корисності через визначення сутності об’єкта оцінки. У більш вузькому понятті якість – це міра корисності продукції, обумовлена сукупністю її властивостей задовольняти певні потреби групи людей чи окремих споживачів.

Тобто, поняття якості продукції виключає її шкідливі або які-небудь негативні властивості для споживачів вже у своєму визначенні; на жаль, це далеко не завжди відповідає дійсним властивостям продукції.

Проте, оскільки категорія якості оцінює предмети і явища через склад і співвідношення властивостей певного виду продукції, вона не може і не повинна ігнорувати їхню небезпеку для споживачів. Тому інтегральна оцінка якості не може бути просто арифметичною сумою переліку властивостей продукції для споживачів. Суперечлива оцінка властивостей продукції не повинна відкидатися; навпаки – негативні і позитивні властивості повинні оцінюватися в сукупності, особливо в екологічному і гігієнічному аспектах.

Для цього необхідно змінювати не тільки нормативи оцінки якості продукції, але й одночасно змінювати психологію споживачів та виробників. В даний час якість продукції розглядається як техніко-економічна категорія і практично не враховує екологічних вимог. Головним в оцінці є дотримання санітарно-гігієнічних вимог при виробництві продукції.

В основу системного підходу до оцінки якості повинні бути покладені соціально-економічні критерії, складовою частиною яких є економічна оцінка збитку від виробництва і споживання продукції та послуг як найголовнішого елемента оцінки якості продукції. Така оцінка може бути передумовою розширення або звуження обсягу споживання продукції як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках.

Сертифікація продукції на стадії продажу кінцевому споживачеві рівню якості, часто є необ’єктивною і не враховує деякі важливі параметри (наприклад, екологічні). Необхідне розгортання системи управління якістю продукції в сфері виробництва продукції. На жаль, цим проблемам ще не приділяється належна увага.

Одним з завдань управління якістю продукції є зміщення акцентів контролю з після виробничої перевірки на перед виробничу і виробниче її планування та аналіз кінцевих результатів.

Основними етапами забезпечення управління технологічними процесами є: розробко техніко-екологічних умов і стандартів якості продукції, упорядкування переліку чинників, що впливають на якість кінцевої продукції.

Характер і умови прояву кожного чинника в якісних параметрах продукції і встановлення меж цього впливу будуть залежати від: розробки технології управління якістю при втрачанні у виробничий процес; рівня кваліфікації персоналу по управлінню чинниками якості кінцевої продукції.

Однією з важливих методологічних проблем при цьому є включення адекватних екологічних показників якості продукції в нормативно-правову документацію. Принципова можливість такого включення надається Законом України “Про якість харчових продуктів”. Проте екологічні показники охоплюють лише проблеми охорони навколишнього середовища і збереження генофонду, що само по собі в значній мірі носить декларативний характер.

Для вирішення цієї проблеми прийняття окремих законодавчих актів, стандартів чи інструкцій є недостатнім. Правове забезпечення підвищення якості продукції повинно бути спрямоване, в першу чергу, на організацію всієї економічної діяльності для досягнення поставленої мети. При цьому законодавчі акти повинні доповнювати відповідні економічні механізми, що випливають з соціально-економічних відносин.

Важливим елементом конкурентоспроможності продукту є поєднання його високої якості з помірною ціною. Ціна повністю залежить від рівня собівартості даної продукції, тому підприємству слід більше уваги приділяти питанню зниження собівартості.

Основними джерелами резервів зниження собівартості продукції є:

1. збільшення обсягів її виробництва за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства;

2. скорочення витрат на її виробництво за рахунок росту рівня продуктивності праці, економного використання електроенергії, палива, скорочення виробничого браку та інше.

Для того, щоб бути лідером на ринку підприємство повинно завжди слідкувати за якістю своєї продукції, за відповідністю її потребам споживача. На підприємстві повинно бути створені відділи, які б слідкували за якістю продукції як власного виробництва так і виробництва конкурентів.

На ПрАТ « Індустріальні та дистрибуційні системи» діє комісія, в склад якої входить головний технолог, начальник лабораторії, завідуючий виробництвом. В їх функції входить перевірка різних видів продукції на відповідність їх стандартам якості.

Для стимулювання вітчизняних товаровиробників при виробництві екологічно чистої продукції необхідно використовувати економічний механізм, який складається з трьох блоків: блок економічних важелів, які дозволяють підвищити зацікавленість у виробництві екологічно чистої продукції (пільгове оподаткування, кредитування, централізовані капітальні вкладання і так далі); блоку економічних санкцій, які використовуються відносно забруднювачів оточуючого середовища (зниження цін на екологічно забруднену продукцію, система штрафів та інше); блоку організаційно-правових заходів, що забезпечують ефективність використання окремих елементів екологічного механізму (стандарти, контроль якості, інформаційне забезпечення, економічний моніторинг).

Цей економічний механізм управління якістю продукції повинен забезпечувати пріоритетність інтересів споживача, а не отримання товаровиробником прибутку будь-яким шляхом.

Таким чином, підприємство мусить забезпечувати конкурентоспроможність своєї продукції для впевненого завоювання зовнішніх ринків.